Новини про фільмГрайндхаус (2007)

Десять років тому на екрани вийшли «Трансформери», «Гаррі Поттер і орден Фенікса» і «Спокута». Які ще з їх одноліток нам запам'яталися?

Подивившись художній фільм “Grindhouse”, багато думав, як би точніше обписати стан простого глядача, який ні про що не підозрює, (от як я) від перегляду. У результаті напружених роздумів народилася фраза: «Ацький отжиг!» І тепер, скинувши недоречні в цьому випадку емоції, можна вдумливо приступити до опису й аналізу фільму.

Як відомо всім, хто хоча б трохи цікавився історією створення «Грайндхауса», фільма ця складається із двох незалежних частин, кожну з яких знімав окремий режисер - першу частину, «Планету страху», знімав Роберт Родрігес, а другу, «Невразливого» - Квентін наш Тарантіно. І тут, напевно, варто коротенько пояснити, чого так вийшло.

Термін «Грайндхаус», який наші горе-перекладачі переклали як «Молотильня» (причини такого перекладу для мене дотепер залишаються загадкою) - він сугубо американський. Так на поламаному тамтешньому піджині називаються дешеві окраїнні кінотеатри, які весь час безперестанно крутять усілякий низькопробний треш - про злих зомбарів, підступних маніяків, декалітри кровищи, і так далі. І камрады Родрігес і Тарантіно, мабуть, дуже любили в дитинстві ці самі грайндхауси, тому що, вирісши й ґрунтовно зміцнівши, зробили про них такий от фільм. Такий собі триб’ют далекому дитинству. Це, до речі, важливо розуміти для більш глибокого занурення в стилістику фільми. Тому що от, наприклад, камрад Крос цього не знав, і фільм йому не сподобався, що сумно, тому що він, фільм, все-таки гарний.

Починається вистава, як і заведено, із трейлера фільму, який наближається, на ім'я «Мачете». У фільмі «Мачете» зазнімається зовсім звірячий громадянин - Денні Трехо, і тому трейлер вийшов архізлісним. В ньому настільки прикольно й очевидно відстьобується фільм «Десперадо», що я навіть не знаю, як можна цього не помітити. Ще не можна не помітити добродушне посилання на родрігівський же фільм "Діти шпигунів", там Денні Трехо саме грав мега-винахідника на ім'я Мачете. У фільмі «Мачете» є всього один недолік - його не існує в природі, це черговий прикіл від камрада Родрігеса. Після трейлера починається сама фільма - «Планета страху», перша частина «Грайндхауса». Тут розповідати взагалі в принципі нічого не потрібно, робити це - убивати атмосферу фільму, але я все ж таки трохи скажу, буквально пару слів.

Тим більше, що сюжет, у кращих традиціях ужастиків категорії «В», укладається в одне недовге речення: на секретній армійській базі на волю вирвалася моторошна бактеріологічна зброя й перетворила всіх у кровожерливих зомбі, які розкладаються. Ну і як і заведено, буде багато крові, багато пісень, і багато чарівних дам. І деякі навіть будуть на одній нозі.

Що тут додати, товариші? Є думка, що додати до даного опису нема чого - все так і буде. І дивитися на це - одне задоволення, настільки все трешево, весело й огидно. Таких поганих спецефектів в оформленні зомбі не бачив вже давненько, із середини вісімдесятих, ага. Один висунутий язик пацієнта на самому початку чого вартий! Молодчага, Роберт, що тут скажеш - передати свою ностальгію за такою от маячнею - це не в кожного вийде! Супер, просто супер. Дуже сподобалося.

Ролі розподілилися таким чином: у головних ролях ми спостерігаємо Роуз Макгауен і Фредді Родрігеса (родич? не знаю), в епізодичній ролі корумпованого генерала знявся похмурий Брюс Вілліс, у короткому, але драматичному епізоді засвітився сам Квентін Тарантіна. Родрігес друга не пошкодував, як і в «Деспераді», як і в «Від заходу до світанку» - нарядив моторошним монстром і по-звірячому замочив. Так його, Роберт! Відмінно вийшло.

Ну й про візуальну складову теж непогано б сказати, тому як вона створює неабияку частину атмосфери й враження від того, що відбувається. Як уже було сказано, весь проект - суцільна стилізація під фільми-ужастики сімдесятих. Тому на екрані постійно мигочуть перешкоди, подряпини, смужки, періодично пропадає зображення, перекошуються й застряють кадри, а один раз - десять балів! - взагалі відсутня чергова котушка із плівкою, і пропадає приблизно хвилин п'ятнадцять фільму. Класно, класно придумано! Мені дуже сподобалося.

А чим все закінчується, я не скажу. Та це й не потрібно. Подивіться, зрозумієте.

І відразу ж, майже без перерви, починається другий фільм. «Майже» - тому що перед ним ідуть ще три трейлери на неіснуючі фільми - «День Віддяки», « Жінки-Перевертні СС» і «Не можна». Виглядають теж непогано, цілком, можна сказати, автентично, хоча мені «Мачете» однаково сподобався більше. І вже після них починається другий фільм.

От до речі цікаво, з якого це переляку “Death Proof” усі поголовно перекладають як «Доказ смерті»? Добре як би там якась хитра гра слів була закладена, так адже ні, головний герой неодноразово каже, що, типу “my car is 100% death proof”. Що це означає, камради перекладачі, брати-бійці? Або у вас ніколи не було наручних годинників, які Made in Taiwan і тому water-proof, sand-proof, dust-proof і так далі? “Death Proof” можна перекласти як «Невразливий» (не цілком точно) або як «Смертостійкий» (кострубато, але кращого варіанта придумати не вдалося). На Кінокадрі, от, придумали ще назву «Непроникливий для смерті» - ще більш кострубато, але досить точно. Ну та бог з нею, з назвою.

На початку фільму, розпалений відмінними зомбиними мозками, густо розкиданими по екрані в родрігесовій половині, був я в передчутті - мов, ну, зараз Квентін підхопить естафету, ну ща він дасть! І Тарантіна дійсно дав, але якось слабенько. Приблизно так, як дає нині популярний письменник Павло Коельо - неначебто пише книги, а придивишся уважніше, і зовсім не книги це, а сопливе графоманство, замасковане під всесвітню мудрість. Тому Павла я не читаю, мерзенний він. Тарантіно в цьому плані, хоча й вийшов трохи краще, але не дуже. І навіть не тому, що його половина гірше. Ні, нічим вона, за великим рахунком не гірше, цілком така « тарантіно-стайл», багато розмов, натяків, посилань, лайки й так далі. Просто, як мені здається, фільм категорично не потрапляє в контекст заявленого низькобюджетного трилера «пра маніага» - там занадто багато змісту. І розслаблені попереднім зомбівським хоррором мозки глядача просто не встигають адаптуватися до великої кількості інформації. От вам, до речі, пояснення того, чому фільм у Штатах провалився в прокаті. Простіше треба бути, Квентін, простіше.

Однак що це я - все ходжу околяса, а про горілку, як говориться, ні півслова. Обговоримо коротенько, про що друга частина «Грайндхауса».

Вона про те, як молоденьких дівчат чекає на темних нічних дорогах небезпечний автомобільний маніяк Каскадер Майк на своєму «смертостійкому» автомобілі. Перед цим він добродушно теревеняє з ними в барі, мочить жарти, пропонує підвезти. А потім яаак стрибне! І все - полетіли відрубані частини тіла по провулочкам (1 сцена). І понеслася душа в рай. Тобто - машина по узбіччю (3 сцени). І матюки - по звукоряду (514 сцен). А так - нічого особливого, загалом.

Але! Тарантіна не був би Тарантіною, якби не напихав у свій фільм усяких загадок, незрозумілостей і відвертого стьоба. Ну, зняв нараду чотирьох головних героїнь у стилі початкових кадрів «Скажених псів», ну, прокрався в радіопередачу до родрігесової половину фільму, ну, сам знявся в епізодичній ролі алкоголіка - це все нехай. Відразу ж після виходу фільму значна частина глядачів затурбувалася серйознійшим питанням - чи не порушена послідовність подій у фільмі? У першій частині “Death Proof” Каскадер Майк - суворий, небагатослівний хлопець із моторошним шрамом на щоці. Він саджає дівчат до себе в машину, після чого вбиває їх. А то ще - врізається в їхню машину своєю. І теж вбиває. І не п'є. Позитивний персонаж, однак. А в другій частині, він - веселий придуркуватий дядько в чорних окулярах, який люто хльостає скроні й ганяється на машині за дівчатами просто щоб полякати, куражу заради. Наприкінці його жорстоко б'ють його колишні жертви. Ось і виникло питання - чи не могло бути так, що події другої частини передують подіям першої?

З питанням звернулися безпосередньо до Квентіна. Той відповів, але відповів так, що ніхто не зрозумів, про що це він. А сказав він наступне: «Ви дарма розглядаєте “Death Proof” як один фільм. Насправді, можливо, це два фільми, зняті на ту саму тему, з різними персонажами й, відповідно, різними їхніми мотиваціями». Коли я востаннє заглядав на форум imdb.com, народ там усе ще не міг відійти від цього одкровення.

Знялися у фільмі не дуже відомі, але непогані актори й акторки - Роуз Макгауен, Квентін Тарантіно, Курт Расселл, Розаріо Доусон, Ванесса Ферліто, Марлі Шелтон, Майкл Паркс, Джордан Ледд. Курт, який раніше знімався строго у фільмах нижче рівня плінтуса, цього разу показав себе дуже непогано. Я його навіть спершу прийняв за іншого ветерана біляплінтусного фронту - Майкла Медсена.

Сильно засмутило те, що Тарантіно вирішив не сильно заморочуватися зі стилізацією під минулі роки. Тому перешкод і подряпин на плівці в нього у фільмі менше. Тому й виглядає все менш цікаво, на жаль. І навіть відсутня котушка, як у Родрігеса, виглядає не дуже доречно. Так, фішка.

Отже, підсумки. У цілому, проект виявився цікавим, так. Безумовно, нове слово в режисурі й подачі матеріалу. Разом з тим, подвійна порція фільмів довжиною в три із зайвим години виявилася зручною й цікавою не для всіх. Як це казав Альфред Хічкок, «розраховуйте довжину фільму, виходячи із сечового міхура глядача».

Але подивитися, вважаю, однаково потрібно. Хоча б для того, щоб удосталь поностальгувати за минулими вісімдесятими й тодішніми дурними, але однаково дико класними фільмами. Дивіться!