Не приховуючи, зізнаюся - фільм «Порода» (ака “Breed”) подивився тільки з тієї причини, що більше на той момент дивитися було нема чого. Був на вибір - або мега-фільм “Breed”, або не менш мега-твір під назвою “Woods”. Похитнувшись, вибрав перше.
Тепер, звичайно, знову в мене почався завал - і «Зрушення» треба подивитися, і «Ефект метелика 2», і ще всяке. А тоді питання стояло просто – або-або.
Але поки камрад BoRoVic ще міркує й не може прийти до єдиної думки, скільки фільмів мені видавати та чи видавати взагалі, повернемося до стрічки «Порода». Повернемося тому, що режисер її все-таки не аби хто, а сам Вес Крейвен.
Що ми знаємо про Веса Крейвена? Про нього ми знаємо, наприклад, що він у далекому 1982 році поставив чудовий фільм - про Фредді Крюгера. Той, котрий найперший. Який класний був фільм! Шедевр, фактично. І це незважаючи на те, що проходив по категорії «тупі молодіжні ужастики». Але це зараз тільки «Крик» та «Скрадливий» уміють знімати, а тоді підготовка в режисерів була значно серйозніша. Тому перший «Кошмар на вулиці В'язів» був винятково страшним. Просто дуже. Та й ті, що пішли за ним, теж були нічого, хоча й знімали їх вже зовсім інші режисери. Вже за одиного тільки "Кошмара..." товаришеві Крейвену варто було б поставити на батьківщині пам`ятник в повний зріст. Але адже крім цього, в 1977, Вес зробив ще один відмінний ужастик - «Пагорби мають очі», це на який от зовсім нещодавно Олександр Ажа зробив відмінний рімейк. Загалом, чудова особистість, що не кажи.
І тут раптом, розумієте, в 2006 новий фільм від камрада Крейвена - «Порода»! Про злісних собак-мутантів! І самотній острів зі злими експериментами. Зрозуміла справа, режисер знову виступив у звичному жанрі молодіжного ужастика, але тут у жадібних глядачів уже були зовсім інші надії! Ще б - сам батько Фредді Крюгера повернувся, щоб розповісти нам, як правильно робити ужастики. Тут не простого ужастика чекаєш, отут очікуєш такого, котрий всім ужастикам ужастик. Щоб, подивившись його, ти ридав по ночах у подушку, утікши з першого перегляду фільму в темну, дощову ніч із тужливим криком, щоб при кожному шереху негайно ховався в шафу (тобто ні, там же Бугімен), ну, тоді під ліжко, щоб, зрештою... Ну неважливо.
Загалом, ім'я режисера - це й була та причина, по якій вибрав саме цей фільм. І подивився його.
Ну... як би так розповісти сюжет коротенько. Загалом, приїжджають п'ятеро тупих тінів на занедбаний таємничий острів, а там їх чекає зграя генетично модифікованих скажених собак. Власно, це все. Половину фільму тіни веселяться, бухають і невміло цілуються (демонструючи в такий спосіб свою незрілість і навіть якусь, я вибачаюся, цнотливість), іншу половину вони запекло бігають від собачок, а собачки бігають за ними й деяких навіть боляче гризуть.
Тупість підлітків впадає в око неодноразово. Це, звичайно, не той недосяжний рівень, що показали українські даунодебили у відмінному трилері-комедії «Штольня», не те могутнє розжарення ідіотизму, але деякі моменти теж урізалися на згадку як примітні.
От вкусила скажена Жучка одну блондиністу, плоску як дошка діффку. Серед підлітків є студент медичного училища, що попереджає всіх на предмет небезпеки зараження сказом. Якийсь час діти міркують, що робити, після чого вирішують не робити нічого, а навпаки - піти купатися. Це дуже сильний сюжетний хід, тому що навіть я, котрий не особливо цікавиться медициною, знаю, що змочувати місце укусу потенційно скаженого собаки КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ! От я це знаю, і ще багато хто, а розумні американські студенти не знають. Що, звичайно, яскраво їх характеризує.
Навіщо було пригати у воду, сидячи в машині? Логіка підказує, що до яхти значно простіше добратися, заїхавши на причал і зайшовши на неї на борт за допомогою ніг.
Чому при їзді на машині ніхто не здогадався закрити вікна й люк? Весь фільм собаки, бризжуючи слиною, лізуть до них у вікна як божевільні, але вікна ніхто не закриває, і навіть про це не замислюється.
Ну й зрештою - чому, рятуючись від собак в лісі, ніхто не здогадується рятуватися від них на деревах? Тим часом, це гарний і простий спосіб порятунку, що від собак, що від вовків. Узимку, звичайно, це небезпечно - вовки оточують дерево й чекають, поки людина змерзне й упаде. А влітку - чого б не запригнути туди? Тепло, спокійно, дня два можна протриматися з легкістю. Досить одного молодця з якою-ніякою зброєю (а серед дітей саме був один хлопчик з гарним спортивним луком, кого хочеш проткне на раз), щоб вирішити хоч десяток хижаків, хоч два. Собаки по деревах не лазять, або цього в американських школах теж не проходять?
Багато, багато питань виникає до творців фільму. Мало, мало відповідей дають вони нам. Що це за острів? Звідки там спецлабораторія по створенню мега-собак? Що там трапилося? Куди дівся персонал лабораторії? Звідки стає відомо, що там проводилися генетичні експерименти? Чому, якщо в лабораторії трапився нещасний випадок, вся територія не оточена армією? Нічого не зрозуміло. Стає вкрай тривожно за старовину Веса Крейвена.
Актори в основному не рулять. П'ятьох учорашніх школярів грають: Мішель Родрігез, Олівер Хадсон, Терін Меннінг, Ерік Лайвлі й Хілл Харпер. Звертаючи пильну увагу на Мішку Родрігез, як на найбільш симпатичну, не можна не відзначити, що саме ось вона на школярку не дуже схожа. Роки, я вибачаюся, зовсім не ті. Та й інші, начебто б, теж молодістю не блищать, всім мінімум років так по 25. Чому саме на них впав вибір режисера, залишається незрозумілим.
Знято в цілому непогано, операторська робота дорікань і кривлянь не викликає, звуковий супровід теж досить гарно - позначається досвід, нічого не поробиш. У деяких моментах навіть не на жарт напружувався, подекуди все що, відбувалося трохи хоробро закручено. Поступово навіть став сподіватися, що покусані скаженими собаками почнуть поступово перетворюватися в них же й кусати своїх друзів і подруг (дуже вже схоже було по декількох репліках), але, напевно, ця думка режисерові раптово набридла, і він її згорнув, і більше ніде не розвертав.
Загалом, на жаль, у результаті вийшов такий собі типовий тупий ужастик. І навіть не ужастик, а трилер середньої руки. Подекуди - так, непогано дивиться, роки режисерства дають про себе знати. Але чекали ж - зовсім іншого рівня й класу кіно. Чекали, прямо скажемо, набагато кращого. А от цього-то кращого тут саме й не трапилося. Що сумно.
І тому - не сподобалося.
PS: От знаючі камради підігнали інформацію, що Вес Крейвен у фільмі заявлений тільки для прикриття. Він, мов, цю всю справу всього лише "представляє". А насправді в ролі режисера толково виступив його перший помічник і взагалі - асистент на ім'я Ніколас Мастандреа. Але нашу оцінку це не зм'якшує. Назвався Весом - будьте люб'язні!
