Улюблений співак В.В. Путіна, товариш Газманов, призиває правильних дівок любити не море, а моряків. І це цілком логічно.
Погодьтеся, нерозумно любити кілька мільярдів кубометрів солоної води. А моряки - це зовсім інша справа. Чорний бушлат, тільник, штани кльош, золоті стрічечки безкозирки з написом «Аврора», трилінійка, кулеметна стрічка... Краса!
Якось я теж подумував стати моряком. Далекі країни, мулатки, зарплата у валюті, портові шинки, контрабанда, те-се. А оскільки дядько першої дружини був капітаном супертанкера, мені представилася унікальна можливість подивитися на море з висоти капітанського містка.
Судно вражало розмірами: 240 метрів довжиною, 24 метра шириною, борт як 10-ти поверховий будинок і капітанський місток на сьомому поверсі над палубою. Ліфти із дзеркальними стінками, килимові доріжки, у кожній каюті відак, сауна й басейн для занять сексом (ну, не знаю для чого він замислювався, ми із дружиною його саме так використовували).
Танкеристи жили непогано. У них була буфетниця Дуся, розбитна дівиця років 30, що разом з напарницею готувала, як у гарному ресторані; оклад платні в 700 баксів плюс штормові й тарифна відпустка 2 місяці.
Поки я обмірковував, на якій козі під'їхати до родича для пристрою мене на корабель, ми відвідали капітанський місток.
Поглядаючи з висоти 50 метрів на обрій, що губиться в далечіні, я зненацька звернув увагу, що одне зі стекол у приміщенні покрито тріщинами, а бічна стінка відчутно ввігнута усередину. Що ж могло розбити 5-ти сантиметрове загартоване скло на такій висоті й пом'яти сталеву стінку? Хвиля вдарила - просто відповів дядько - і шторм не сильний був, так, балів 6.
Маючи живе уявлення, я все це відразу представив і позеленів досить швидко. Моряком я так і не став...
Але щось я захопився, вертаюся до фільму. Фільм про рибалок. Рибалка, він, звичайно, не зовсім моряк, але десь близько.
Правильні дівки повинні любити й рибалок теж. Хоча згаданий товариш Газманов затверджує, що рибачка й рибалка зустрітися не можуть у принципі, фільм «Ідеальний шторм» вносить у цю думку корективи. При слові «рибалка», багатьом представляється брезентовий дідок, що поспішає на електричку, з пучком бамбукових вудок і пів-літрою у рюкзаку. Або неголений браконьєр у плащі хімзахисту, під покривом ночі оброюбляючий азовський шельф у пошуках осетра й пеленгаса (ака кефаль). Усім відома рибачка Соня з Одеси воліла саме другий тип рибалки, з повною шаландою пеленгаса. В Америці рибалки виглядають небагато по іншому й кефаль не ловлять. Суворі й сміливі хлопці, зрозуміло, теж неголені, відловлюють винятково небезпечних риб - стрімкого марлина або величезного смачного тунця. Американські дівки люблять рибалок - багатьом хочеться й рибку з'їсти й все інше одержати в комплекті. Але куди подітися від емансипації й фемінізму - американські дівки теж ловлять рибу, нарівні з мужиками! І ловлять її більше й краще - напевно, рибні місця знають.
Засмучений цим фактом Джордж Клуні - саме він грає капітана невеликого траулера, збирається довести перекірливій дівиці, яка управляє таким же корабликом, що мужики однаково крутіше. Із цією метою його рибальська артіль їде промишляти рибу-меч далеко в океан, де риба крупніше, повітря чистіше, а дівок немає зовсім.
У цей час над Атлантичним океаном згущаються хмари. Назріває небувалий досі шторм - учені радісно строчать дисертації, по радіо передають «ахтунг!» (мається на увазі «увага, шторм», а не те, що деякі подумали). Однак шторм рибалок не сильно лякає, набагато страшніше наловити менше риби, ніж дівки й прослити лузерами. В Америці це головний спонукальний мотив всіх подвигів - або будь крутіше за всіх, або ти навіки невдаха. Усе в рибалок іде непогано, але раптом ламається холодильник. Звичайно, пиво можна пити й теплим, але риба може зіпсуватися. Що робити в такій ситуації? Їхати убік шторму, звичайно. У чому отут логіка, мені не відомо, але режисерові видніше. Джордж Клуні розвертає кораблик і їде у саму буру.
А шторм розігрався недитячий, просто мега-ураган. Коли Клуні розуміє всі сумні розклади свого необдуманого вчинку, уже занадто пізно пити боржомі. Зв'язок з берегом загублений. Висланий на пошуки вертоліт, знесилівши від довгого польоту, падає в океан. Судно берегової охорони, наплювавши на рибалок, їде рятувати невдачливих пілотів. Рибацька шаланда довго грає в підводний човен у мега-хвилях і здається, що все так і обійдеться, ан ні.
Писець підкрався у вигляді супер-пупер-мега-хвилі, що явно прийшла з героїнового марення серфінгіста. І все... Дарма бабуся чекає пенсії... тьфу, не те. Коротше, ви мене зрозуміли, потонули хлопці. А дівка-рибачка врятувалася, між іншим.
Жінки, вони живучі...
Режисер Вольфган Петерсен, що зняв цей фільм, також відомий картинами «Літак президента», «Ворог мій», «Троя», «Нескінченна історія» і іншими, усього 18 штук. На спецефекти в «Ідеальному штормі» було витрачено 140 000 000 американських грошей. І дійсно, вийшло вражаюче видовище! Рекомендовано всім аматорам фільмів про природні катаклізми.
