Біографія Стівена Сігала

Біографія Стівена Сігала

Стівен Сігал народився в 1951 році в американському місті Детройт, ріс у Чикаго, а в 9 років переїхав з батьками в Лос-Анжелес. Ще в Чикаго, коли йому було 7 років, батько повів сина на змагання з карате. Це зробило на хлопчика таке сильне враження, що він уже тоді, може бути, визначив свій життєвий шлях.

Згодом швидко обігнавши по здатностях і результатам всіх своїх американських ровесників і вирішивши, що в Штатах йому вже нема чого робити, він в 17 років приїхав у столицю Японії Токіо, щоб записатися в одну із численних академій східних видів єдиноборств. До нього, як представника іншої раси, віднеслися з ворожістю. Японці знущалися з нього й усіляко принижували. Однак незабаром ролі помінялися. Тепер відношення ворожості убік Стівена, було чревате неприємностями.

Дивно, що його життя не обірвалося в Японії в ті роки, тому що Стівен перемагав не тільки своїх колег по школі,але й щовечора ходив у який-небудь небезпечний район Токіо й затівав бійки з місцевими хуліганами. Він став не тільки одним з найвідоміших токійських хуліганів, але й одним з відомих міських знавців східних боїв.

Сігал вивчив усе, що можна й за кілька років став майстром айкідо, одержав чорний пояс у карате, пізнав таємниці дзюдо, кендо, тайчи, кунг-фу, кен-джитсу. Він став єдиним неазіатом, що відкрив свою школу бойових мистецтв у Токіо. Там же, у Токіо, в 19 років Стівен женився на Міджико Фуджитані, дочки майстра айкідо. До розриву їхніх відносин в 1981 році в них народилося 2 сина.

Сігалу сподобалася філософія айкідо, що відповідала його переконанням, і він почав тренуватися під керівництвом американця, що жив у Каліфорнії, японського походження Харрі Істітака. В 1973 році він став одним з деяких тоді неяпонців, що одержали запрошення на дворічне стажування у Всесвітній центр айкідо «Айкікай».

Через два роки випускник «Айкікай» відкрив свій клуб в Осаці в районі Дзюсо (район цей користується дурною славою, оскільки вважається улюбленим місцем якудза) і назвав його «Тенсін», що в перекладі означає «Божественна воля». Учинок його був нечуваним і безпрецедентним – іноземці ні до, ні після Сігала не насмілювалися викладати японцям японські ж мистецтва, притім на їх же землі. Японські майстри, що дуже ревниво ставляться до своїх традицій, ніколи цього не допускали, а припустити, що жителі Країни Висхідного Сонця підуть вивчати своє мистецтво, пронизане традиційною філософією, релігією й культурою, до іноземця, було неймовірною нахабністю й самовпевненістю.

Однак клуб почав процвітати-тверде силове айкідо Сігала, що создали свій індивідуальний стиль, що уже тоді відрізнявся від обтяженого умовностями й не занадто реального айкідо, а також сам Сігал, що сполучав американську фізичну міць із японським духом самурайства і японським способом життя, залучав в «Тенсін» учнів.

Але Сігал був не тою людиною, що може сидіти на одному місці й задовольнятися досягнутим. Його авантюрна сутність кликала в дорогу, на пошуки нових пригод. Ще під час перебування в Японії він одержував пропозиції з Гонконгу знятися в декількох фільмах, але рішуче їх відкинув. Стівен вирішує, що краще стати міжнародним авантюристом і найманцем. Не один раз з'являлися повідомлення, що він працював на ЦРУ. Недарма ж зараз Сігал користується величезною повагою серед американських військових і спецслужб. Різної масті вузьколобі й твердолобі силовики бачать у ньому свого. Він був також мисливцем за головами в Азії. Або, говорячи більше зрозумілими словами, був найманим убивцею. Сігал працював в особливій охороні шаха Ірану й африканського єпископа Десмонда Туту. Після 15 років скитань по світу Стівен повертається в США й відкриває в Каліфорнії школу бойових мистецтв. З його досвідом і знаннями він став провідним інструктором Америки. Практично відразу після повернення його почали залучати до роботи як охоронця особливо поважних осіб.

Його школу бойових мистецтв відвідували багато акторів, наприклад Шон Конері. Серед відвідувачів школи був і Майкл Овіц, один із впливових магнатів Голівуда. Саме він втяг Сігала в світ кінематографа. Уже перша картина Сігала «Над законом» стала великим касовим хітом. Перші 4 фільми Сігала принесли тільки від прокату в Штатах прибуток у розмірі 100 мільйонів доларів. І ще стільки ж в інших країнах. Багато сюжетів у його фільмах засновані на багатому пригодами особистім житті Сігала. До його честі важливо сказати, що Сігал не робить халтуру. Він рідко випускає фільми, але дуже старанно готує їх, сам часто виступає в ролі співавтора й сопродюссера, навіть хореографа. В 1994 році актор дебютував у якості режисера картини «У смертельній зоні». Його фільм «Позначений смертю» був одним зі списку найкасовіших фільмів 1990 року.

Цікаво, що Сігал дотепер переконаний, що «Уорнер Бразерс» зіпсувала перший його фільм, нав'язавши йому свої умови й змушуючи робити все так, як хотілося того ім. Незадоволений він залишився й другою своєю картиною, хоча саме завдяки «Смерті всупереч» Сігал увійшов в історію кіно й випередив не тільки Чака Норріса, Дольфа Лундгрена й інших колег-конкурентів, але й покійного Брюса Лі.

Важко повірити, але Сігал затверджує, що його ідолом є майстер японського кіно Акіра Курасава. Він і сам у майбутньому хотів би ставити серйозні фільми. Сігал також і цілком щасливий бізнесмен. Він очолює особисту кіновиробничу компанію, і разом із С.Сталлоне, А. Шварценнеггером і Б. Віллісом заснував у декількох країнах ресторани «Планета Голлівуд». На зйомках фільму «Смерті всупереч» він познайомився з актриссою Келлі Ле Брок, що тоді була не тільки його партнеркою на знімальній площадці, а і його пацієнткою. Вона відвідувала в Стівена сеанси акупунктури. У наслідку Келлі стала його дружиною й матір'ю двох дітей. Але згодом вона не витримала цього заміжжя й розсталася зі Стівеном. Цим шлюбом була практично зруйнована акторська кар'єра Келлі.

Стівен активно «виховував» свою дружину також і за допомогою куркулів. Собі ж він дозволяв мати хоч табун коханок. Хоча їм також доводилося не солодко.

Головний секрет успіху фільмів Сигала – ні в кінокомпанії, ні в режисерській роботі або сценарії, ні в спецеффектах, які, до речі, відсутні геть-чисто, а в особистості самого Стівена. Високий, потужний, фантастично мужній Сігал перевершує інших майстрів бойових мистецтв, що знімаються в кіно, насамперед чисто зовні, хоча мужності не займати й Норрісу, а Ван Дам і Лундгрен мають більш значну мускулатуру. Він украй екстравагантно в «Смерті всупереч» Сігал розхажує у сліпучому «місячному» жилеті, про яке так мріяв Остап Бендер, і у свої роки носить оригінальну зачіску, зав'язуючи волосся в «хвіст». Але головне полягає в тім, що тільки Сігала можна сміло назвати білим самураєм він випромінює спокійну, але гранітно-непорушну впевненість у собі, готовність і презирство до смерті, перевага духу над тілом, м'якість і доброту, які при виникненні екстремальної ситуації переходять у нещадність і жорстокість.

Відомо, що самурай одним своїм виглядом вселяв страх тим, хто збирався напасти навіть коли сидів до ворога спиною. Такий і Сігал. І можна стовідсотково затверджувати, що до Сігала передати менталітет самурая на екрані не вдавалося нікому з європейців.

Іншу корінну відмінність Сігала від інших кінозірок, що грають у фільмах про бойові мистецтва, – це гранична реальність двобою, відсутність вичурності, краси, ефектності й наявність максимальної ефективності. У його картинах не побачиш достатки головоломних трюків, якими славиться Джекі Чан, гарних високих ударів ногами, які так любить Ван Дамм. Тут все достатньо прозаїчно, але зате суворо й надтонадійно.

У житті Стівен такий же, як і на екрані. Якось раз він ледь не схопився з відомим у минулому каратистом Бобом Уоллом, що знімався разом з Норрісом і Брюсом Лі в «Шляху Дракона» й «Появі Дракона». Уолл заступився за свого друга Чака, у чию адресу Сігал дозволив собі зробити трохи не зовсім коректних зауважень, і дискусія завершилася тим, що Сігал викликав Уолла на бій у повний контакт і без усяких правил, але останній настільки привабливу пропозицію не прийняв. А прочитавши про претензії до своїх фільмів, Сігал через журнал «Блек Белт» кинув всім бажаючий виклик на бій до смертельного результату. Але, зрозуміло, і це люб'язне запрошення на страту залишилося без відповіді. Хоча, говорять, були й курйозні випадки. Наприклад, один раз на знімальній площадці, у перерві між зйомками, Сігал запропонував будь-якому бажаючому потягатися з ним силами в боротьбі. Проти нього вийшов літній каскадер й, обхопивши Сігала своїми ручищами, ледве підняв його й досить легко поклав Стівена на лопатки...

Стівен Сігал актор багатобічний: він з однаковим успіхом може грати й лиходіїв, і шляхетних героїв, але оберає ролі мужніх, шляхетних лицарів.