З юних років пристрасна і романтична натура Габріель не давала їй спокою, довівши її сім'ю до того, що дівчину просто видали заміж за малознайомого, але працьовитого будівельника, якого вона не знала і вже тим більше не любила. Як раптом вона зустрічає вмираючого лейтенанта, і з тих пір живе надією, що одного разу вони з ним возз'єднаються. Та чи призначено цьому статися?
Французька актриса, яка стала визнаним у світі режисером, Ніколь Гарсія привезла минулого року в Канни свою восьму повнометражну кінокартину «Ілюзія кохання», чия назва дослівно перекладається як «Кам'яний час», відсилаючи до хвороби головної героїні. «Золоту пальмову гілку» за це творіння Гарсія не отримала, але одна лише участь у цій драмі Маріон Котійяр не дозволяє пройти повз як шанувальникам актриси, так і шанувальникам французького кіно в цілому.
Примхлива, запальна і пристрасна Габріель, яку Котійяр грає і в юності, зрілості, приносить чимало клопоту своїм батькам, особливо, коли закохується у свого одруженого вчителя. Перше любовне розчарування, нервовий зрив, депресія... Здається, що Габріель вже більше ніколи не буде колишньою. Її видають заміж за працюючого на батьківському господарстві Жозе Рабаскаля, і разом вони залишають її рідний дім, переселяючись до моря. Але ні нова обстановка, ні чоловік, який будує для них просторий будинок на березі, не можуть заповнити порожнечу в серці пані Рабаскаль, прагнучу пізнати справжню любов. Лікарі виявляють у неї каміння, і ось Габріель вже заселяється в санаторій в Альпах. Рутинні будні, що складаються з процедур і обідів в самоті не надто сприяють підняттю духу жінки... як раптом вона заглядає у палату тяжкохворого лейтенанта, і її життя набуває сенсу. Тепер вона тільки й мріє про те, щоб втекти з ним від чоловіка і бути щасливою, але по поверненню додому листи від коханця так і не приходять, змушуючи Габріель мучитися в очікуванні свого обіцяного хепі-енду.
На днях за цю роль Котійяр отримала 7-у номінацію на премію «Сезар», французький аналог «Оскара», і абсолютно не випадково. Актриса виглядає переконливо тут як в образі юної дівчини з гарячою кров'ю, так і через 20 років, коли їде разом з сином і чоловіком на конкурс юних піаністів, а в неї перед очима проноситься півжиття. І всей цей час Котійяр вкрай відверта в «Ілюзії кохання» як фізично, будучи готовою зніматися оголеною, так і душевно, оголюючи перед глядачами трепетну душу своєї героїні.
Чоловіка Габріель Жозе Рабаскаля втілив іспанський актор Алекс Брендемюль, який підкорює своїм спокоєм у будь-якій ситуації з емоційною дружиною, що не бажає щадити і навіть помічати його почуттів до неї. Так і хочеться крикнути головній героїні, щоб вона перестала гнатися за своєю примарною мрією і звернула увагу на те, що поруч з нею вже є людина, з якою можна провести все життя. Він завжди дбає про неї, ніколи не дорікає, навіть коли дізнається про зраду, а будинок, побудований для неї, є, мабуть, найбільш красномовним доказом його любові до неї. Що ж їй ще потрібно? Пристрасть, яку вона знаходить в загадковому лейтенанті.
Лейтенанта на ім'я Андре Соваж чуттєво зіграв Луї Гаррель, і кращого актора для втілення даного персонажа і бажати не треба. Цей француз розбиває серця на екрані з виходу «Мрійників», і тут він у другоплановій ролі моментально звертає на себе увагу не тільки головної героїні, а й глядача. Разом з Котійяр вони виглядають в кадрі дуже цікаво, тому складно повірити, що поки це їх єдина спільна кіноробота. Після такої екранної хімії хочеться ще побачити їх в одному кадрі, що, до речі, буде можливо вже цього року, коли на екрани вийде їх спільна драма «Привиди Ізмаїла».
«Ілюзія кохання» інтригує зануренням в людську пристрасть, без якої життя здається бляклим, море – холодним, а шлюб – нещасним. Але Гарсія не просто розповідає історію нещасливого кохання жінки, яка прагне вибратися з цього замкнутого кола, вона тонко показує, як люди часто біжать за фантазією, не замислюючись і змінюючи на неї все те справжнє, що у них вже є. Габріель на самому початку заявляє, що не любить Жозе, але все одно виходить за нього заміж, використовуючи його в якості засобу для втечі з рідного дому і позбавляючи при цьому себе і його сімейного щастя. Тому на фінал цієї історії чекаєш з оптимізмом, і він ні на мить не обманює очікувань. Шкода тільки, що героїні знадобилося для усвідомлення самої себе стільки років.
Пристрасть пані Рабаскаль залишає на своєму шляху руйнівні наслідки, в першу чергу для самої пані Рабаскаль.
