Біографія Білла Мюррея

Біографія Білла Мюррея

Білл Мюррей народився 21 вересня 1950 року в містечку Уілметт, штат Іллінойс. Він був п'ятим з дев'яти дітей у родині Еда Мюррея, торговельного агента компанії із заготівлі деревини, і Люсиль Мюррей, домогосподарки. Батьки, ірландці за походженням, визначили своїх дітей у єзуїтську школу, але юного Мюррея не цікавило рівно нічого, крім гольфа. Він безбожно прогулював заняття, і все, чому він навчився, це валяти дурня, битися з однокласниками й малювати карикатури на вчителів. Школа його буквально дратувала, інтерес він виказував тільки до шкільного театру. Але й там, по визнанню Мюррея, його в основному цікавили особи, що виступали на сцені, жіночої статі. Білл взяв участь у парі шкільних спектаклів, і на цьому його артистична кар'єра тимчасово перервалася.

Як не дивно, йому все-таки вдалося одержати середню освіту й вступити в медичний коледж у Колорадо, де незабаром його ім'я стало загальним. Студент Білл Мюррей практично не з'являвся на заняттях, курив марихуану й частенько ночував у поліцейській ділянці після чергової бійки. Один раз деканові подзвонили з поліції. «Мюррей! Що цього разу?» Цього разу Білла заарештували в Денверском аеропорту за спробу провезти марихуану. Найцікавіше, що він сам напросився на арешт. Під час посадки в літак він вирішив «пожартувати», сказавши, що в нього в багажі захована бомба. Багаж був негайно обшуканий, і в Мюррея знайшли марихуану. Правда, незабаром Білл був випущений на поруки, але коледж поспішив від нього позбутися.

«Блудний син» повернувся в рідний Чикаго – без диплома, без професії й без перспектив на майбутнє. Якийсь час перебивався випадковими заробітками: укалював на будівництві, працював у піццерії, торгував попкорном у входу в супермаркет. Втім, надовго він ніде не затримувався – мало, кому може сподобатися працівник, що жартує над босом і норовить утекти зі служби на площадку для гольфа.

У ті роки брат Білла Брайан Дойл-Мюррей учився в знаменитій чиказькій акторській студії Second City. Білл вирішив піти за ним, і після проб і співбесід йому виділили стипендію, щоб він міг учитися безкоштовно. Білл ніколи не думав, що в нього є шанси прославитися. Він ставився до своєї акторської кар'єри так само несерйозно, як і до роботи в піццерії. Мюррей згадує, як один раз йому подзвонили з телебачення: «Продюсер шоу «У суботу ввечері» запитав: «Білл, ти вмієш розповідати всякі дурні байки?» — «Взагалі ж ні», — чесно зізнався я. — «Не лихо, дамо тобі роль отакого Зануд-Розумника. Вийде смішно... А співати вмієш?» — «Не-а», — все так само чесно відповів я. — «О'кей, ти в нас будеш безголовим Співаком. Так навіть ще смішніше...»

Шоу «У суботу ввечері» завоювало таку популярність, що його ведучих Дена Ейкройда, Джона Белуші й Білла Мюррея не могли не запросити в Голівуд. В одному з перших своїх фільмів «Гольф-клуб» Білл зіграв власника площадки для гольфа, що ніяк не може піймати ховрашка, прогризшего всю округу своїми норами. «Взагалі ж зйомки – жахливо нудотне заняття, але цей сюжет виявився мені так близький, що примирив мене з кінематографом», — згадує актор.

Потім Мюррею запропонували знятися в малобюджетній канадської комедії «Тефтельки». Він неохоче дав згоду грати, поставивши при цьому умову: йому заплатять відсотки із прибутку. Агент Мюррея довго переконував свого клієнта, що подібні вимоги може виставляти тільки велика кінозірка. Мюррей залишився непохитний і домігся свого. Коли в 1979 році «Тефтельки» побачили світ, відбулася сенсація: фільм,який творцям обійшовся у півтора мільйона доларів, зібрав у прокаті 43 мільйона.

В 1980 році Білл Мюррей женився на своїй давній коханій Маргарет Келлі, що друзі називали Міккі. Вони прожили разом тринадцять років, у них народилося двоє синів, але в 1994 році чоловік і жінка бурхливо розсталися. Мюррей не любить обговорювати своє життя, але в інтерв'ю він з гіркотою вимовляє: «Я дуже добре розумію, що таке розставання, розлучення й використання дітей проти батька. Я пройшов через все це. Це найжахливіше, що тільки може трапитися». Мюррей женився вдруге на художниці по костюмах Дженіфер Батлер, і в нього народилося ще троє синів.

Перейшовши рубіж 30-літнього віку, Мюррей зненацька для багатьох надумав відійти від амплуа комічного актора. Повний чинностей і райдужних планів, він вирішив, що прийшов час переходити на драматичні ролі. І знявся... у фантастичній комедії «Мисливці за примарами» (1984). До речі, прочитавши сценарій, він пророчив, що майбутній фільм стане хітом. Актор не помилився: комедія про команду безстрашних борців з малоприємними примарами зібрала в прокаті 220 мільйонів доларів. Успіх фільму підніс Мюррея на вершину голлівудського Олімпу.

А от від другої серії «Мисливців за примарами» Мюррей довго відбивався, але йому все-таки нав'язали її. «Мені не хотілося робити сіквел, тому що подібні формули успіху по-справжньому спрацьовують тільки раз, — говорить він. — Звичайно, сам по собі фільм непоганий, але робити його було не так весело, як перший. Занадто багато спецеффектів». Але, так чи інакше, друга серія «Мисливців...» зрушила кар'єру Мюррея з місця. В 90-і роки він отримав репутацію щасливого коміка, а потім і статус актора, якому по плечу будь-яка роль.

Наприкінці 90-х років він все-таки знявся в трилері «Дикість», що стала однією зі скандальних сенсаций сезону; зіграв Полонію в осучасненій кіноверсії «Гамлета» і виконав головну роль у драматичній комедії «Академія Рашмор» – фільмі, що дотепер залишається головним досягненням актора і який приніс йому чимало премій і хвалебних рецензій. «Мюррей знайшов нарешті роль свого життя, — написав про «Академію Рашмор» критик Кевін Майнард. — Він віртуозно перемішав у цій ролі свій фірмовий стан «нічого не приймай всерйоз» з рідкою чутливістю й уразливістю».

«Коли я прочитав сценарій фільму «День бабака», то вирішив, що це краще, що було написано за останні десять років, — згадує Мюррей. — Але зйомки далися мені на превелику силу. Справа в тому, що я ненавиджу гризунів. А цей бабак ледве не скалічив мене. Як тільки я брав на руки цього чортового пацюка, він відразу кусав мене...»

Мюррей був упевнений, що фільм одержить «Оскар». Але в американській кіноакадемії його навіть не помітили. Зате помітили й оцінили глядачі, як і все те, що було зроблено за участю цього неординарного, такого спонтанного і розкутого, але в той же час такий милого і бешкетного, як школяр-паливода, актора Білла Мюррея.

Ну а сам Білл згодом зробився розсудливим. Купив будинок на околицях Нью-Йорка. У дворі організував площадку для гольфа й у вільне від роботи час ганяє кулі й... пише книгу. Про гольф, зрозуміло.

Родина Білла Мюррея

Брат

Брайан Дойл-Мюррей – народився в 1945; знімався з братами Білла, Джоел і Джоном в "Scrooged" (1988)

Брат

Джоел Мюррей – народився в 1963; знімався з братами Білла, Брайаном і Джоном в "Scrooged" (1988)

Брат

Джон Мюррей II – знімався з братами Білла, Джоел і Брайаном в "Scrooged" (1988)

Батько

Едвард Дж. Мюррей – помер в 1967 від ускладнення діабету у віці 46

Мати

Люсіль Мюррей – працювала в компанії з постачання госпіталів; померла в 1988

Сестра

Сестра Месі Мюррей – член Адріан-Домініканських сестер в Мічигані

Син

Лінкольн Мюррей – народився 30 травня 2001; мати - Дженніфер Батлер

Син

Люк Мюррей – народився в 1985; мати - Маргарет Келлі

Син

Гомер Мюррей – народився в 1982; мати - Маргарет Келлі

Син

Джексон Мюррей – народився 6 жовтня 1995; мати - Дженніфер Батлер

Син

Калібо Мюррей – народився 11 січня 1993; мати - Дженніфер Батлер

Син

Купер Мюррей – народився 27 січня 1997; мати - Дженніфер Батлер

Дружина

Дженніфер Батлер – були одружені в 1997-2008

Дружина

Маргарет Келлі – були закохані в старших класах; одружилися під час зйомок фільму "Stripes" (1981) на Супер Кубку в Лас-Вегасі 24 січня 1981; вона подала на розлучення 1994 після його роману з Дженніфер Батлер; розлучилися в 1996