Рецензія на мультфільм «Володар перснів: Війна рогіримів»
Недосказана історія відважної Гери, принцеси-воїна Рогану

Трилогія Пітера Джексона «Володар перснів», що розповіла історію Фродо та Персня всевладдя, вийшла на екрани майже чверть століття тому, і досі є дуже мало фільмів, які змогли б її перевершити (чи хоча б так само підкорити глядачів). Не дарма усі три частини досі входять до десятки найкращих фільмів усіх часів, куди не вдалося пробитися ані «Гаррі Поттеру», ані «Месникам», ані «Аватарам». Далі Джексон зняв ще одну трилогію «Хоббіт», що стала приквелом «Володаря перснів», а платформа Prime вирішила ще більше розширити цей всесвіт за допомогою серіалу про Саурона «Персні влади». І ось, досі несподівано, Джексон вирішив доповнити цю франшизу стрічкою «Володар перснів: Війна рогіримів», створеною у стилі аніме. Чи вдався цей експеримент?

Мультфільм «Війна рогіримів», режисером якого став знаменитий японський аніматор Кенджі Каміяма (тоді як Джексон тут виступає у ролі виконавчого продюсера), переносить нас на два століття до початку «Володаря перснів» у королівство вершників Роган, яким править легендарний король Гельм Молоторукий (Браян Кокс). Так, саме на його честь назвали Гельмовий яр, де у фільмі «Володар перснів: Дві вежі» відбувалася одна з найепічніших битв не тільки франшизи, а й кінематографу загалом. До цього ця фортеця носила назву Горнбурґ, і вона давно слугувала прихистком для роганців під час війни. Ми всі пам'ятаємо, що головний конфлікт «Володаря перснів» — це епічна боротьба добра зі злом, але цього разу все відбувається інакше. І зав'язка справді розчаровує у порівнянні з трилогією.

Війна в аніме «Війна рогіримів» розпочинається через те, що Гельм Молоторукий (який може з одного удару вбити людину) вбиває одного зі своїх васалів, який прибув до короля, щоб посватати його доньку Геру (Гая Вайз) за свого сина Вульфа (Люк Паскуаліно). Гельм міг би просто йому відмовити (і навіть вигнати зі своїх земель), але через свою дурість вирішує з ним битися й вбиває його з одного удару. Далі він виганяє Вульфа (який абсолютно справедливо гнівається на короля, бо поведінка Гельма дуже жорстока), а через кілька років Вульф повертається з армією, щоб помститися Гельму. Насправді головною героїнею цього аніме виступає Гера, єдина донька Гельма, яка ще має двох старших братів, але її все одно намагаються зробити досить стереотипною героїнею, яка «не хоче одружуватися». Хоча вона принцеса, і це входить в її обов'язок, як би дивно це не звучало (такий само обов'язок мають і її брати, адже вони мусять продовжити королівський рід). Тож виходить, що королівська родина плює на свої обов'язки, і в результаті отримує війну (чомусь мені здається, що сценарій міг бути кращим, бо так надто складно співпереживати головним героям).

З точки зору історії було б набагато краще, якби лиходій мав іншу мотивацію, наприклад, хотів забрати собі трон. Бо видно, що коли Вульф отримує корону, то вона йому не дуже й потрібна, він просто хоче помститися родині Гельма за вбивство батька у їхньому палаці. А Гера, яка хоче бути вільною, все одно стає заручницею ситуації, адже має встати на захист Рогану, коли король Гельм отримує тяжкі рани. Адже вона принцеса, і у принцеси є обов'язки перед своїм народом. Цікаво, що оповідачкою історії Гери стає Еовін, племінниця короля Теодена, і, як не дивно, хоча Еовін була другорядним персонажем, у неї все одно більше крутих та епічних сцен, ніж у Гери за весь її фільм. У мене (і не тільки у мене) досі мурашки від тієї сцени, де Еовін знімає шолом і вбиває Короля-відьмака зі словами: «Я не чоловік».

Те саме стосується і битви за Горнбурґ, який стане Гельмовим яром. Битва у фільмі «Володар перснів: Дві вежі» в тисячу разів епічніша, хоча була знята без безкінечних можливостей анімації. Гіршою її роблять дірки в сюжеті. Адже двоюрідний брат Гери з дивним ім'ям Фреалаф чекав майже всю зиму, щоб прийти їм на допомогу у стилі Еомера та його еорлінгів. Можливо, якби аніме «Війна рогіримів» мало менший хронометраж (не дві години, а півтори), то була б більше концентрація екшну, а так маємо, що маємо. Після перегляду цього приквелу виникає думка, що без нього франшиза абсолютно нічого не втрачає. Навіть серіал «Персні влади», який часто критикують, дивитися цікавіше частково через акторську гру та епічного лиходія-маніпулятора Саурона. Але якщо ви дуже сильно любите аніме та такий стиль анімації, то стрічка «Війна рогіримів» має шанс вам сподобатися. Проте не очікуйте від неї забагато. І не аналізуйте персонажів занадто сильно, щоб не розчаровуватися. Бо сценаристи, з яких більшість — чоловіки, занадто часто говорять тут про те, яка Гера «не така, як усі інші дівчата/принцеси», така собі «нітакуся», як це називають у соцмережах, хоча інші героїні «Володаря перснів», як Арвен, Ґаладріель, Еовін і Тауріель, значно крутіші. Але водночас її історія нагадує про те, що у жіночих персонажів «Володаря перснів» завжди було дуже мало екранного часу. І чудово, що Джексон і компанія роблять правильні кроки, щоб це виправити й розповісти історії відважних жінок Середзем'я (хоча їх тут за сюжетом знову лише дві, якщо не рахувати ту стареньку бабцю з фортеці). Бо Гера справді відважна, хоча сценаристи її й підвели.

Не можу сказати, що аніме «Війна рогіримів» є головним розчаруванням цього року серед фільмів, але воно точно одне з них. Після його перегляду хочеться увімкнути трилогію та побачити по-справжньому епічну битву за Гельмовий яр. Шкода, що той, чиє ім'я отримала ця легендарна фортеця, був таким собі королем.