Рецензія на фільм «Дюна»
Золотий пісок та гострі клинки Арракіса

17 вересня 2021,  23:55 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

Фантастичний епік письменника Френка Герберта «Дюна», опублікований в 1965 році, складно недооцінити в планетарному масштабі. Адже саме він надихнув покоління кінематографістів, котрі подарували нам «Зоряні війни», одну з головних кіносаг 20-21 століть. Інші планети, політичні інтриги, міжзоряна війна добра і зла, месія, який всіх врятує, та епічна історія кохання... Звучить знайомо навіть для тих, хто не читав твір Герберта, чи не так? Звичайно, Голлівуд неодноразово вже намагався екранізувати «Дюну», але створити класику на всі часи йому поки так і не вдалося. До сьогодні. Оскільки сьогодні свою версію «Дюни» представляє світу режисер-фантаст Дені Вільньов. Вірніше, для початку – її першу частину.

Французько-канадський режисер Дені Вільньов зміг досягти за останнє десятиліття такого успіху у світі кіно, про який досі мріють багато кінематографістів, які працюють в Голлівуді набагато довше за нього. Його драма 2010-го року «Пожежі» і трилер 2013-го «Полонянки», номіновані на «Оскар», до сих пір знаходяться в топ-250 найкращих фільмів всіх часів на сайті IMDb, а коли він взявся за фантастику... тоді ми побачили народження справжнього кінематографічного генія. Протягом останніх 5 років він зняв одразу два науково-фантастичних шедевра, чиї події розвиваються в майбутньому на Землі: «Прибуття» і «Той, хто біжить по лезу 2049», а потім він вирішив відправитися досліджувати далекі планети «Дюни» і взяти нас з собою. Так що пристебніться, оскільки цю доленосну подорож на Арракіс ви точно не забудете ніколи.

Всесвіт «Дюни» – досить складний світ для всіх, хто не читав книгу і не знайомий з її тонкощами. Але не лякайтеся, якщо ви теж в їхньому числі, оскільки Вільньов швидко це виправить, показавши і навіть місцями роз'яснивши на словах що до чого. Але якщо відкинути всю магію, зорельоти, гігантських піщаних черв'яків і складні імена деяких персонажів, то перед нами розгортається давня як світ класова і расова історія боротьби. За що? Звичайно, за виживання. І за гроші. За дуже великі гроші, які, в принципі, і забезпечують скрізь – особливо на жорстокій планеті-пустелі – виживання тим, хто ними володіє; і в цьому плані 111-е століття, коли відбуваються події «Дюни», не є винятком. А в центрі цієї боротьби опиняється юний син герцога Пол Атрід (або Атрейдес), спадкоємець одного з найвпливовіших домів у всесвіті. Імператор відправляє його батька герцога Лето Атріда правити далекою планетою Арракіс, вкриту розпеченими пісками. І ще дечим – речовиною під назвою «пряність» (або «спайс»), яка дозволяє людям подорожувати космосом і загострює їхні відчуття та рефлекси (принаймні так нам показує фільм). Але хоча видобуток «прянощів» обіцяє незліченні багатства, на дім Атрідів чекає на Арракісі зовсім інше... Не дарма ж Полу сняться ті дивні віщі сни, що попереджають хлопця щодо його непростого майбутнього.

Так, хоча події «Дюни» розвиваються в дуже далекому майбутньому, але її історія про колонізацію чужої землі заради її цінних ресурсів та про пригнічення її корінного народу – в «Дюні» це фремени – ніби взята прямо з наших підручників зі світової історії. Просто тут мова йде не про Африку, Америку, Австралію або Індію (і куди тільки не запливали колонізатори), а про іншу планету – Арракіс. Але історія людської жорстокості та жадібності тут залишається все такою ж, як і на початку часів. Головний лиходій цієї фантастичної епопеї – барон Владімір Харконнен в моторошно огидному (і це великий комплімент в даному випадку) втіленні актора Стеллана Скарсгарда – трохи зовні нагадує Несмертного Джо з фантастики «Шалений Макс: Дорога гніву», оскільки одержима гонитва за владою і багатствами довела його до жахливого фізичного стану, але він піде на все, щоб продовжити своє життя і продовжити своє правління. Будь-якою ціною.

Але поки Барон, у якого Імператор відібрав Арракіс, щоб віддати його Атрідам, готує свою помсту, події фільму концентруються на юному Полі, на роль якого Вільньов доленосно запросив Тімоті Шаламе. Доленосно і для його «Дюни», і для самого Шаламе. Оскільки в його фільмографії якраз не вистачало такої масштабної і епічної ролі з супергеройськими нотками. Пол успадкував політичний розум, лідерські якості та почуття справедливості від свого батька-герцога, його з дитинства тренували найкращі воїни будинку Атрідів, а мати-відьма Леді Джессіка, що належить до могутнього ордену Бене Гессеріт, вчила його своєю магії. І тут віщі сни ваблять Пола на таємничу планету Арракіс, куди він прибуває разом зі своєю родиною «зеленим хлопчаком», який ще жодного разу не брав участі у справжній битві, але дуже скоро це зміниться. Адже багато хто вважає його месією, який прийшов в цей світ, щоб його врятувати. Але перед цим на нього чекає вогонь, гострі клинки та велика війна...

Трейлери можуть навести на думку, що головною героїнею першої «Дюни» буде Зендея та її загадкова фременка Чані, яка приходить до Пола у снах, але Вільньов дуже хитро це все провернув. Зендея розкрила, що брала участь в зйомках всього 4 дні, і хоча її Чані є важливою героїнею-знаменням, а її присутність відчувається протягом усього фільму, все-таки головна жіноча роль тут у Леді Джессіки, і з актрисою Ребеккою Фергюсон в цьому образі краще не жартувати. Пам'ятаєте її у фільмах «Місія неможлива», де вона грає шпигунку-кілерку? Так тепер вона ще є й могутньою відьмою. Саме від Леді Джессіки Пол успадкував свій запал та відчуття вищого призначення. І як без Лілі Поттер Гаррі не став би обраним, так і без Леді Джессіки Пол не став би месією в своєму світі. Але шкода, що у Фергюсон була всього одна сцена тет-а-тет з Оскаром Айзеком, який грає герцога Атріда. Здається, що їхні стосунки були набагато складнішими, ніж нам показали, але якби Вільньов зайнявся ліричними відступами від історії Пола, то фільм би йшов всі 4 години і перетворився б на міні-серіал.

Вільньов, будучи майстром глибоких та філософських науково-фантастичних історій, знову блискуче поєднує гостру драму і неспішний квест головного героя з епізодами, які буквально б'ють під дих (як це майстерно робить і воїн Дункан Айдахо у втіленні Джейсона Момоа, один з наставників Пола, який має всі шанси стати вашим улюбленим героєм цієї «Дюни»). В інші ж моменти ви будете зачаровано розглядати кожен кадр, кожен іншопланетний пейзаж, закарбований номінованим на «Оскар» оператором Грегом Фрейзером, який працював над фільмом «Бунтар-один. Зоряні війни: Історія» та серіалом «Мандалорець», але при цьому вони з Вільньовим і всією командою з візуальних ефектів майстерно зробили так, що «Дюна» не перегукується з далекою-далекою галактикою, і створили для неї свій окремий світ. Світ, де навіть за дві з половиною години не набридає дивитися на пісок і бархани.

Разом з візуальним рядом «Дюни» заворожує і її музичний супровід. Коли ви почуєте приголомшливий саундтрек цього фільму, то зрозумієте, чому заради нього Ганс Циммер відмовився працювати над «Тенетом» Крістофера Нолана. Вже давно великими композиторами всіх часів прийнято вважати Моцарта, Баха, Бетховена, але Циммер нічим їм не поступається і знову доводить це, створюючи шедеврально-космічну музику, яка, як це влучно підмітили інші глядачі, стає певним серцебиттям «Дюни» і планети Арракіс. Якщо прибрати з оповіді, наприклад, одного з другорядних персонажів, то його (або її) відсутність буде не такою відчутною, як буде відчутною відсутність магічної музики Циммера. Вона тут не менш важлива, аніж Пол Атрід або сама планета Арракіс.

Вільньов перетворив епопею Герберта на великому екрані на величну і захоплюючу подих медитацію на глобальні теми, яка є обов'язковою до перегляду всім кіноманам і цінителям авторської фантастики. Адже його перша «Дюна» – без сумнівів один з найвеличніших науково-фантастичних фільмів 21 століття і точно шедевр жанру наукова фантастика 2021 року (пробач, Marvel, але супергеройське кіно в даному випадку не береться до уваги, адже воно вже давно стало окремим жанром). Фільм не відпускає після перегляду і ще не скоро відпустить. Це візуальна пригода, яку ми відчуваємо очима і вухами, але таке відчуття, що «Дюна» – це також щось відчутне на дотик, ніби до Арракіса дійсно можна доторкнутися, ніби він не менш реальний, ніж все, що ми бачимо і відчуваємо на Землі. «Дюна» Вільньова ніби виходить за рамки пікселів і мегабайтів та вривається в нашу реальність, в наш світ, щоб стати його частиною. Так що я поки буду відходити від її величі, а Вільньову хочеться лише побажати удачі на зйомках другої частини. Ми всі вже чекаємо на неї з нетерпінням.

Ця велична планета Арракіс, яка вабить своїми багатствами... Але за ці багатства вона часто бере найвищу плату. І дім Атрідів повинен її заплатити. Адже пророцтво починає збуватися.

12538 

Написати коментар

Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: