Рецензія на фільм «Персонаж»
Прегарний день у світі Раяна Рейнольдса

11 серпня 2021,  22:15 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

Комп'ютерні ігри вже давно стали частиною нашого життя, переносячи людей з реального світу до світу віртуального, де можна стати яким завгодно персонажем, приміряти на себе образ крутого героя, але скажіть чесно, ви коли-небудь замислювалися над життям неігрових персонажів, так званих NPC? Тих, які ходять по колу, повторюють одні й ті ж фрази і терплять багато чого від гравців, які заради розваги б'ють їх або стріляють по ним, виливаючи на них свій стрес? Таким був і Гай, головний герой науково-фантастичного фільму «Персонаж», поки одного разу він не наважився розірвати це замкнене коло і не вийшов за рамки свого одноманітного алгоритму...

Якщо заглянути в фільмографію голлівудського режисера Шона Леві, то він більший фахівець з сімейних пригодницьких комедій, як його трилогія «Ніч в музеї», аніж з наукової фантастики, хоча його фільм «Реальна сталь» точно недооцінили свого часу. І в своєму новому науково-фантастичному комедійному екшені з доброю часткою пригод під назвою «Персонаж» він, об'єднавшись разом з Раяном Рейнольдсом, який за останні роки прям став Джимом Керрі нашого часу (і це великий комплімент), Леві спритно використовує свій попередній досвід, створюючи при цьому щось приголомшливе – один з найкращих розважальних фільмів 2021 року. І це не просто гучні слова.

Раз вже я згадала Керрі, то важко одразу не провести паралель з одним з його найкращих фільмів «Шоу Трумана», де він грав чоловіка, все життя якого транслювалося по телебаченню, а він про це і не підозрював. А коли він дізнався правду, то відчайдушно намагався вибратися за межі кіностудії, щоб отримати свободу і незалежність. Схожий квест чекає і на героя Рейнольдса в «Персонажі», тільки тут він не справжня людина, а неігровий персонаж дуже популярної комп'ютерної гри «Free City». Але нам показують його таким справжнім, з почуттями та мріями, що не перейнятися до нього симпатією практично неможливо. У «Персонажі» Рейнольдс знову доводить, що йому не потрібно ніяк змінюватися або переживати неймовірні трансформації на екрані, щоб знайти відгук у серцях глядачів. Разом з цим стверджувати, що його Гай – нічим не відрізняється від інших героїв Рейнольдса, теж не можна. Гай – це суміш Дедпула і його безбашеності версії «лайт» з добродушним і наївним характером Трумана та... Форреста Гампа. Так що поводиться Гай якраз так, якби Труман (або Форрест) потрапив до світу відеоігри й дізнався, що він там – другорядний герой. А також Гай постійно бажає оточуючим його гравцям «не просто гарного, а прегарного дня». Навіть якщо вони в нього потім стріляють.

Поштовхом для змін в житті Гая стає загадкова Молотова (дівчина-гравець з ніком MolotovGirl), яка прибуває в місто Гая Фрі-Сіті зі своєю особливою місією. Втілює її британська актриса Джоді Комер, і якщо ви дивилися хітовий серіал «Вбиваючи Єву», де вона грає чарівну та дуже небезпечну найману вбивцю Вілланель, то знаєте, що в неї дійсно можна закохатися за кілька секунд, як це й робить Гай в «Персонажі». Щоб домогтися уваги Молотової, яку в реальному світі звати Міллі, Гай відправляється в непростий квест, в якому він повинен розвиватися, що йде врозріз зі звичайною програмою NPC, але Гаю це якимось загадковим чином все-таки вдається (не переживайте, для цього в фільмі є раціональне пояснення), що перетворює героя другого плану на світову сенсацію геймерского світу, а також робить його проблемою для власника гри «Free City», який хоче стерти її та замінити її на «Free City 2», щоб заробити грошей на сиквелі.

І поки Гай проходить свій квест, Молотова/Міллі намагається знайти у грі сліди свого коду – коду, який вона написала разом зі своїм другом Кісом (у втіленні актора Джо Кірі, він же Стів Гаррінгтон зі ще одного популярного серіалу «Дивні дива»). Цей код підло вкрав та використував у «Free City» підступний магнат світу відеоігор Антуан (цього претензійного антагоніста грає Тайка Вайтіті, і після ролі Гітлера в своєму оскароносному кіно «Кролик Джоджо» для нього це – елементарно), залишивши Міллі та Кіса ні з чим. Кіс тепер працює на компанію Антуана, оскільки йому потрібно віддати борг за навчання, але Міллі так і не здалася й останні роки шукала спосіб, щоб знайти докази крадіжки Антуана і засудити його. Так сюжет «Персонажа» виходить за межі світу відеоігри і показує тісний зв'язок відеоігор з реальністю. Адже для нас, реальних людей, відеоігри – це не тільки розвага і способ відволіктися від проблем реальності, багато людей побудували так свої кар'єри, а деякі, як Міллі та Кіс, опинилися за бортом корпоративної індустрії і змушені боротися за своє творіння. Така ось історія «прості люди проти корпоративного монстра» на сучасний лад.

У Леві та Рейнольдса, який також виступає тут продюсером, вийшло класне, запальне і надихаюче кіно в дусі «Першому гравцю приготуватися», тільки вже не для підлітків, а для дорослих (в плані персонажів і їхнього розвитку, а так фільм тягне на рейтинг 12+, так що чогось особливо шокуючого або скандального, як в «Дедпулі», не чекайте, це цілком family-friendly і досить невинно-наївна історія). Це вже друге кіно з Рейнольдсом в головній ролі, яке виходить на великі екрани цього літа, і «Персонаж» виразно перевершує комедійний екшн «Тілоохоронець дружини кілера» (хоча той теж має свої плюси, але як сиквел виглядає вже не таким свіжим і оригінальним). До того ж, завдяки романтичній сюжетній лінії між Гаєм і Молотовою/Міллі – це безперечно кращий фільм для побачень з часів першого «Дедпула» (і оскільки тут немає графічного насильства і відрубаних кінцівок, то шанс на друге побачення значно зростає).

Під яскравою обгорткою морозива зі смаком жуйки, яке так люблять Гай та Міллі, «Персонаж» розкривається не тільки надзвичайно смішною мейнстрімною комедією та досить зворушливою і милою романтичної стрічкою, приправленою диким екшеном в дусі комп'ютерних ігор, а й несе в собі мотивуючий посил (прямо як на мотивуючих постерах, які напевно висять в офісі Рейнольдса). «Персонаж» є метафорою наших життів, адже навіть будучи вільними і – на відміну від NPC – здатними приймати свої рішення, ми все одно часто застряємо в алгоритмі «робота-дім/дім-робота» і теж бігаємо по колу, як Гай. І ця одноманітність затягує з часом все сильніше, тому Рейнольдс і його «Персонаж» нагадують нам, як корисно іноді розривати це коло і відкривати для себе щось нове, виходити за рамки свого «ігрового поля», адже світ величезний і сповнений дивовижних речей. І складно нічого не сказати про найбільш епічне камео в фільмах 2021 року, яким «Персонаж» підірвав весь кінозал під кінець. Не хочу спойлерити, але тут Disney постаралися на славу. Весь зал на секунду буквально затамував подих, а потім вибухнули гучні оплески. Це був один з тих моментів в кінотеатрі, які роблять перегляд фільму разом з іншими кіноманами чимось особливим та незабутнім.

Тому якщо ви відчуваєте, що застрягли в своєму одноманітному алгоритмі, – саме час вирватися із замкнутого кола, спробувати вранці новий вид кави і піти в кіно на «Персонажа». Адже цей безбашений та добродушний літній блокбастер зі смаком морозива з жуйкою, якщо й не змінить ваше життя, то точно змусить вашого внутрішнього гіка/геймера сміятися на весь голос і аплодувати від радості.

7823 

5 коментарів

Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: