Рецензія на фільм «Незвідані шляхи»
Три різні життя загубленого письменника

12 травня 2020,  21:15 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

Англійська режисерка і сценаристка Саллі Поттер, яка прославилася на початку 90-х завдяки номінованому на «Оскар» байопіку «Орландо», не з чуток знає про те, що таке деменція, адже ця недуга був у її брата Ніка. Вирішивши використати свій гіркий життєвий досвід в якості натхнення, вона придумує історію про батька, який є хворим на деменцію, та його турботливу дочку, якій цей стан гаряче любимого батька розбиває серце. І називає її «Незвідані шляхи».

Незважаючи на гучну назву своєї драми, Поттер показує в ній всього один день з життя письменника Лео, який живе в невеликій квартирі в Нью-Йорку. У цей день його дочка Моллі везе його на періодичний огляд до стоматолога та окуліста, і на даному шляху на них чекають непрості випробування, оскільки у Лео прогресує деменція. На додаток у Моллі через декілька годин має відбутися дуже важлива зустріч, від якої залежить її кар'єра, і хоча вона могла б просто перенести походи до лікарів на будь-який інший день, дівчина вперто не бажає залишати свого батька одного в надії, що саме в цей день хвороба відступить, і він знову її упізнає.

Ролі Лео та Моллі виконують актори Хав'єр Бардем і Ель Фаннінг, і хоча зовні вони абсолютно не схожі на близьких родичів, їхня чудова акторська гра ні на секунду не викликає сумнівів в тому, що Лео та Моллі – батько і дочка. І якщо Бардема вже давно вважають видатним актором, що підтверджує його «Оскар», то для Фаннінг «Незвідані шляхи» стають відмінним способом продемонструвати всім свій драматичний талант, що вона і робить на відмінно майже в кожній сцені зі своєю участю.

А поки Лео подорожує різними життями, то уявляючи, що він знову живе в Мексиці зі своєю першою дружиною, то опиняючись на практично безлюдному грецькому острові, куди він прибув, щоб написати новий роман, ми знайомимося з його колишньою дружиною Долорес, яку незрівнянно зіграла Сальма Гайєк. Мабуть, історія Лео і Долорес зачіпає з його трьох життів найсильніше, і якщо обирати між ними, то вона одна заслуговує на цілий фільм. Хочеться вірити, що Бардем і Гайєк якось ще зіграють разом, оскільки цей дует здатний на більше, ніж ці нечисленні флешбеки.

Очевидно, що Поттер знімала «Незвідані шляхи» з найсвітлішими намірами, адже її родина пережила схожу історію з деменцією. Ось тільки її фільм йде менше півтори години, що дуже мало для розкриття такої складної теми, тому, хоча він і показує цілих три паралельних життя Лео, все одно здається поверховим. Цій історії не вистачає глибини, не вистачає контакту з глядачем, не вистачає брутальної чесності, не вистачає самих переживань головного героя. І не вистачає сцен, де б хотілося плакати разом з персонажами, бо їхня історія зачепила за живе. У режисерки була можливість показати нам, як Лео втрачає свій розум, як він відчайдушно чіпляється за колишнього себе, але ми бачимо його вже на тій стадії хвороби, коли він насилу може щось сказати, ніяк не розуміє, де він знаходиться і хто навколо нього, і, оскільки він є для нас, глядачів, абсолютним незнайомцем, як і його хвороба, то співпереживати йому дуже важко.

Одним з головних промахів даної драми стало те, що її сюжет побудований таким чином, що дочці головного героя Моллі потрібно зробити вибір: підтримувати свого хворого батька чи кинути його і отримати роботу своєї мрії. І ця дилема виглядає просто жахливо, оскільки ми всі часом відчуваємо себе так, ніби розривається на декілька людей, але це аж ніяк не привід здаватися і кидати родину чи роботу. Причому в будь-якому випадку Моллі буде нещасна.

Родинам, де є невиліковно хвора людина, якій потрібні постійна турбота та догляд, і так непросто, а коли фільм з голлівудськими акторами прирівнює цю людину на екрані до незручності і тягаря, то залишається дуже неприємний осад. Такі люди і їхні сім'ї заслуговують набагато більшого. Навіть у фінальній сцені Поттер чомусь вирішила вкотре підкреслити, що головна героїня не може йти далі, не зробивши цей жахливий вибір, і буквально повинна розірватися надвоє. І ніякі гарні алегорії та мальовничі види Греції чи Мексики це не компенсують.

Іноді за один день письменник може прожити одразу три життя. І тільки йому вирішувати, яке з них є реальністю, куди хочеться повернутися.

3041 

Написати коментар

Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: