Рецензія на фільм «Льодовиковий період 3: Ера динозаврів»

«Льодовиковий період 3: Ера динозаврів» - це дуже милий, добрий, сімейний фільм. В ньому немає тонн кровищи, вивернутих кишок, мозків по стінах і нескінченних вибухів та стрілянини - усього того, що ми так любимо в гарних фільмах. І навіть битви величезних людиноподібних роботів у пустелі або в лісі немає. І навіть цицьки ніхто не показує жодного разу. І проте фільм дуже і дуже непоганий.

Події «Льодовикового періоду», наскільки вдалося зрозуміти, не сильно прив'язані до якогось конкретного часу, але зважаючи на все, пілся подій «ЛП2» пройшло місяців так вісім, тому що мамонтиха Еллі готується народити, і мамонт Менні сильно із цього приводу стремається. Тигр Дієго стремається, дивлячись на стремаючогося Менні, а лінивець Сід стремається стрематися так, як Дієго, тому теж думає з приводу того, як завести родину.

І доля посміхається йому! (так, принаймні, здається Сіду). У богом забутій норці під льодом він знаходить три сирих яйця, і недовго думаючи (він взагалі цього не вміє), витягає їх на світло боже (або яке воно там) і приймається висижувати.

А яйця, як це водиться в льодовиковому періоді, не прості, і шкарлупки золоті, ну й дрочистий смарагд теж, звичайно, є в наявності. Навіть цілих три ізумрудка-динозаврика, які вилазять одного чудового дня з яєць і починають вносити приємну розмаїтість у життя льодовикової популяції.

Плюс, звичайно, мамка-динозавриха без схвалення ставиться до ідеї викрадення у неї дітей й твердо має намір знайти підлого яйцекрадія. А Сід має намір не розставатися зі сіежознайденою родиною. А Менні, Еллі та Дієго ні на що не мають наміру, але хто ж їх про що питає. В результаті вся ця компанія зробить неабияку подорож у загублений світ та як треба там нашкодить. І навіть заведе пару-трійку друзів.

Фільма, ще раз скажу, дитяча, для самих маленьких. Тому там усе: а) яскраво, динамічно й барвисто; б) просто й без похоті; в) мирно й без насильства. Ну, справді - ніхто жодного разу не загинув і навіть не поранився (навіть, як з'ясовується наприкінці, головна лиходійка Руді), а безневинні жарти про немовля на зразок «о боже, у тебе народився хлопчик! - дубина, це в неї хвостик!» навіть самі відморожені пуритани непристойними не назвуть. Разом з тим, у фільм вставлена безліч актуальних для дорослих американців реалій - мені, наприклад, дуже сподобалося про багатодітну самотню матір. Це, треба думати, для того, щоб батьки, що привели своїх дітей на сеанс, особливо не нудьгували.

Особливо, як завжди, порадувала незмінна зірка й фішка мульта - істота невизначеної тваринної приналежності на ім’я Скрет. В цій частині Скрэт зустрів іншу таку ж невизначену тварину, але жіночої статі, і негайно впав у кохання. Кохання взагалі проходить червоною ниткою через усяке, у цьому випадку - через непрості взаємини практично всіх персонажів мульта, що помітно відрізняє його (мульт) від своїх попередників. Мабуть, була тверда установка створити продукт про сімейні цінності. Власно, вийшов саме він (звідси й геніальний здогад).

Голосові актори («сейю», якщо російською) залишилися все ті ж - Куін Латіфа, Джон Легуізамо, Рей Романо, Денніс Лірі. Додався тільки британець Саймон Пегг («Типа круті лягаві», «Шон живих мерців»), він озвучив божевільного куниця Бака.

А взагалі єдиним, по ходу, недоліком мульта можна вважати достатність помилкових фіналів - я нарахував три (особливо недобре вийшло з Руді, її, повне враження, просто забули. До речі, Руді, як повідомляють допитливі гики, є «зухомимом» - це такий мега-динозавр. Цінні знання, погодьтеся). Це злегка розсіює увагу й у четвертий раз переживати катарсис і полегшення від хеппі-енда вже не дуже хочеться. А якщо не вважати на це - відмінний, добрий мульт. Цілком підходить як для сімейного походу в кіно, так і для тих, хто про родину поки тільки замислюється (хи, хи). Рекомендую, загалом.