Рецензія на фільм «Шопоголік»
Кохання у позолоті.
Стрічка режисера Пі Джей Хогана «Шопоголік», яка нещодавно вийшла на екрани наших кінотеарів, - чергова історія про попелюшку, яка потрапила на бал. Різниця лише у тому, що плаття у попелюшки вже було, причому не одне.
В основі сюжету - бестселер англійської письменниці Софі Кінсели «Шопоголік». Режисер змінив національність головної героїні та трішки відкорегував для американської аудиторії розповідь про дівчину, для якої весь світ складався лише із речей, які вона прагнула купити.
У Америці стрічка зібрала 15 млн доларів.
Головні ролі виконали Айла Фішер (Ребекка Блумвуд), Х'ю Денсі (Люк Брендон), Крістен Ріттер (С'юзі), Джоан К'юсак (Джейн Блумвуд), Джон Гудман (Грехем).
За сюжетом, головна героїня Ребекка Блумвуд мріє стати редактором модного видання, проте працює у журнальчику «Садівництво», має безліч кредитних карток, які їй з якогось дива надають різні банки, і щодня дня ходить по магазинах. Коли журнал закривають, адже криза і в Америці - криза, героїня втрачає роботу, а її борг сягає суми у 9 тис. доларів. Окрім того, нещасна опиняється під пильними оком такого собі Дерека Сміта, її кредитора.
Та врешті доля посміхається Ребеці: їй пропонує роботу Х'ю Денсі, головний редактор економічного журналу, якому імпонує просте та зрозуміле широкому загалу ставлення дівчини до фінансових проблем. Героїня вигадує собі псевдо, і так з'являється «Дівчина в зеленому шарфі», що відразу ж підносить рейтинги видання до небес, адже відтепер тут пояснюють фінансові проблеми на прикладі нового взуття чи неякісного одягу.
Незважаючи на те, що за жанром стрічка - мелодрама, режисер додає кілька сатиричних, вдало завуальованих, моментів. До прикладу, коли героїня розбиває лід, у якому її остання кредитна картка, або коли вона обіцяє викинути всі непотрібні їй речі, а натомість ховає їх у шафу; коли спілкується із «живими» манекенами у вітринах; коли обіцяє відвідувати курси анонімних шопоголіків, а натомість спокушає своїх колег яскравими описами магазинних вітрин.
Окрема історія - лінія Дерека Сміта, без якої фільм був би нудним і банальним. Дерек Сміт - один із найбільш вдалих персонажів у стрічці, хоча й виглядає напрочуд сірим серед різнобарвних кольорів картини.
Творці стрічки дещо підкорегували картину, зробивши її таким собі антикризовим депресантом, проте фрази на кшталт «Триматися і сподіватися на краще, адже тепер - криза», дуже часто є непотрібними і виглядають досить кумедно. Проте, на щастя, основна увага режисера зосереджена не на цьому.
Світ моди у стрічках не завжди вдалий. Доказ цього - нещодавня повнометражна екранізація популярного серіалу «Секс у великому місті», яку критики розгромили. Натомість основна інтрига цієї стрічки у тому, що, на відміну від героїні Джесіки Паркер, Ребекка Блумвуд - цілковитий банкрут.
Фільм дещо нагадує стрічку «Диявол носить Прада», яка максимально змальовує життя модної еліти. До речі, фінал в обох стрічок спільний - головні героїні відмовляються від перспектив світу моди.
Картина «Шопоголік» не претендує на нагороди та премії, рейтинги її вже забезпечено, адже тема проста і цікава: кохання у шовковому орнаменті. Назагал стрічка позитивна. Основне - сміятися і пускати сльозу там, де це доречно.
До слова, коли із хорошим настроєм виходиш із кінотеатру, мимоволі виникає невиразний натяк на те, аби й собі оглянути кращі крамнички...
