Рецензія на фільм «Доміно»
Зайшов сьогодні на свій сайт, подивився, поозирався навкруги - так, росте, гарнішає сайт, будуються будинку, дороги, люди всякі заходять, хочеться думати, не просто так, а в справі. Незабаром, треба думати, потрібно буде перейти на платний хостинг, щоб мати славну можливість знайомити вірних шанувальників із черговим мега-шедевром, що росте в рамках проекту KINO.77...
Але це, власно, до слова. Зайшов, оглядівся, і раптом як помічу - рецензій щось останнім часом не спостерігається! Злякався я тоді, тому що так можна й непосильною працею нажиту популярність у певних колах розгубити, і терміново побіг шукати фільми, про які не соромно було б потім написати в рецензії. Таких фільмів, завчасно припасених, виявилося рівно два - «Доміно» і «Денний дозор». Про Денний Дозор мова йтиме в зовсім іншій рецензії, так що поки про «Доміно». Побачив я якось трейлер на цю фільму, йшов трейлер по каналі “ Enter-Фільм», і дуже мені сподобався. Все там - у трейлері - було, як я люблю, дівки, пушки, стрілянина, плюс Міккі Рурк, якого я після фільму «Місто Гріха» (див. новина про фільм «Місто Гріха») дуже сильно поважаю, психічний хворий Марв у згаданому фільмі вийшов у Рурка чудово, грим практично не знадобився. Ну а отут, начебто, новий фільм приспів, спільного виробництва США й Франції. І там і там фільми знімати неначебто вміють. Одним словом, сіл і почав дивитися. Головну роль - дівки на ім'я Доміно - грає інша дівка на прізвище Кіра Найтлі. Нічна, типу. На вид начебто нічого, лялькове личко, меліроване коротке волосся, коротше - прикольно, мені саме такі подобаються. Не сподобалася, щоправда, повна відсутність цицьок і сідниць, позаду - чисто пацан. Але, може, це в їхніх західників тепер вдачі такі розгнуздані, коли не зрозумієш, чи то дівка, чи то пацан. Це сумно, так. Нещасна Доміно реально нещасна, тому як запекло хоче працювати, а ніде. Так, така от непроста ситуація складається в начебто б благополучній Америці - проста американська дівка не може знайти собі роботу, хоч трісни. Правда, Доміно ще й ні чорта не вміє, крім як давати кулаком у ніс, стріляти з різної фігні, і ще метати ножі. Ще вона по ходу фільму один раз танцює стриптиз, але сильно видно, що ця справа їй зовсім не подобається. Насмілюся помітити, з таким набором навичок навіть у повії не візьмуть, тим більше що зовнішніх даних до цього роду занять у дівки-доміно й немає. Але не гинути ж простій американській недотепі під забором? Звичайно, не пропадати, вирішує недотепа й з горя йде в мисливці за скарбами. Отут, до речі, теж цікавий момент - bounty hunter наші чудо-перекладачі чомусь переклали як «найманці». До чого тут? Найманці - це солдати. А баунті-хантери - це вільнонаймані люди, які за певну плату роблять ризиковану роботу - фактично, приватні детективи з ліцензією на відстріл усякої мерзоти. Ну так добре - переклад у фільмі взагалі ЖЖОТ ЯРОСНО - починаючи з «найманців» і закінчуючи фразою «Ми можемо їх бачити!», це нібито переклад “We can see them!”. Добре, про переклад іншим разом. Іде наша доміношка в ці самі «найманці». Власно - приходить до самого класного найманця Еду, якого грає громадянин Рурк, і говорить - хочу! Рурк, дарма що старий солдат, говорить: нормальок, нам такі нетями в команду саме потрібні. При цьому інший найманець із кликухою Чоко намагається заперечити, але Рурк його втихомирює - мов вона до нас ненадовго, вороги пристрілять та й всі справи, а поки вона нам улаштує гарячий секс. Чоко припухає, і інший час фільму говорить винятково іспанською. Як і дивно, Доміно за весь фільм так ніхто не вбиває, навіть не ранить, зате Эду й Чоко, і навіть безіменному афганцеві-підривникові дістається по повній програмі - їх люто мочать. А нашій дівки - нічого, їй хоч би хни. Доміно співтовариші запекло борються зі злочинністю в Каліфорнії, шукають украдені гроші, відрубують руку викрадачеві, колесять по пустелях на мікроавтобусі - у загальному веселяться як можуть. А можуть вони сильно, тому що особисто я втратив нитку оповідання приблизно на тридцятого хвилині фільму, і з тих пір її жодного разу не знайшов, настільки там заплутаний - хто кого підставив, і що в кого украв, чисто фільми «Револьвер» і «Нічний Дозор» в одному флаконі. Особливий захват, щоправда, викликали дві сцени - відстріл чужої руки, для того, щоб подивитися на секретний код від сейфа, написаний на ній; і ще мега-стрибок мікроавтобуса, і той факт, що в ньому за цей час ніхто не загинув і навіть не поранився. Круто, ага. У підсумку вирок - фігня. Знято, щоправда, красиво, з усіма модними заморочками, отут нічого не скажеш. Але проте - фігня. Не дивитися.
