Врятувати Джесіку Альбу
Екшен з нотками кримінальної драми «Механік», який вийшов на екрани п'ять років тому, виявився досить цікавим рімейком однойменної кінокартини з 1970-х і одним з тих фільмів в фільмографії Джейсона Стейтема, який може припасти до душі навіть тим, хто не є затятим шанувальником цього актора. І ось його професійний найманий вбивця Артур Бішоп повертається, щоб поквитатися з ворогом з минулого, який узяв в заручники його нинішню дівчину...
Знімати сіквел «Механіка» довірили німцеві Деннісу Ганзелю, режисерові драматичного трилера «Експеримент 2: Хвиля». І ось вже корабель під назвою «Механік: Воскресіння» вирушає в плавання по різних країнах, де на головного героя чекають три впливові мішені, до яких ніхто не зможе підібратися. Крім нього, зрозуміло.
Якщо в першому фільмі Бішоп у втіленні Стейтема виглядав свіжо, то тут в гонитві за тим, щоб вразити глядача, творці сіквела мало не перетворили його в чергового суперагента, перед яким не може встояти ні одна фортеця. Навіть постер фільму нагадує «Місію нездійсненну: Протокол Фантом». Сценаристи змушують Бішопа метатися по світу, дають абсурдно короткий екранний час на виконання «нездійсненних» завдань і при цьому змушують будувати з себе героя-любовника, свято спраглого врятувати свою зазнобу. Причому кожне з цих завдань тягне на сюжет для цілого фільму, і якби їм дали час розвинутися, то могло б вийти щось цікаве, напружене і драматичне, адже перші дві мішені прописані краще, ніж всі інші персонажі.
З головною героїнею справи йдуть не набагато краще. То її представляють як колишнього солдата, то вона мало не в обморок падає перед кривдниками, то все-таки може дати їм здачі. Так хто вона – чергова дама в біді чи самостійна жінка, яка служила в армії і могла б сама втекти з полону, не чекаючи Бішопа? На красуню Джесіку Альбу тут сумно дивитися, оскільки варто лише згадати її героїнь з «Міста гріхів» чи «Мачете», як тут же стає ясно, що вона здатна на більше. Та й хімії у них з Стейтемом нуль. Їхні стосунки не дають розвинутися, зате всі герої одноголосно заявляють, що ці двоє просто жити одне без одного не можуть. І ми повинні на це купитися?
Якимось чином вдалося заманити сюди Томмі Лі Джонса, який був просто шикарний в «Джейсоні Борні», а тут більше нагадує якогось пройдисвіта. До того ж, його персонаж схожий на батька героя Хав'єра Бардема в «Раднику». І це аж ніяк не комплімент. А роздобути у фільм зірку «Тигра, що крадеться, дракона, що зачаївся» Мішель Йео і не дати їй жодного разу надерти зад якомусь поганому хлопцю – і зовсім злочин.
Наостанок до перерахованих вище прорахунків, якщо в першому «Механіку» був чудовий і багатошаровий антагоніст, якого зіграв Бен Фостер, то тут же нас знайомлять з якимсь Крейном з минулого Бішопа, і виглядає він як пародія на будь-якого лиходія з бойовика. Взагалі дивно, як з таким противником настільки крутий головний герой примудряється вовтузитися півтори години. Ця роль дісталася Сему Хезелдайну напевно тому, що у лиходія просто зобов'язаний бути британський акцент.
Намагаючись підкорити глядача екзотичними пейзажами і своєю любовною лінією, «Механік: Воскресіння» геть начисто забуває про те, що в першу чергу повинен вражати відмінним екшеном, який тут абсолютно не запам'ятовується. А фінал і зовсім виявляється притягнутим за вуха хепі-ендом, в який і хотілося б вірити, та не виходить.
Деяких героїв краще не воскрешати.
