Другого дня зайшов випадково до камраду АСКу на комп'ютер, глядь - а в нього Гаррі Поттер 4 з'явився. Я, звичайно, відразу наїжився неймовірно й прийнявся його качати. Качав десь півгодини, але зате став щасливим власником двох файлів по семистах мегабайт, і все - про Гаррі Поттера.
Взагалі-то я на цього товариша не відразу підсів. Прямо скажемо - ще рік назад взагалі не знав, що це взагалі за крендель такий. Але отут Вєталь - а він великий аматор читати всяке в оригіналі - прочитав «Гарю» і прийнявся мені зудіть, то мов круто, отетеріти, і все таке. Зрозуміла справа, я Вєталю не повірив - тому що справжній джигіт вірить тільки своєму відточеному розуму, і книгу читати не став. Замість книги подивився фільм, самий останній про Гарю, що на той момент був, тобто - третій по рахунку. Називався він - «Гаррі Поттер і В'язень Азкабана». Фільм мені сподобався, тому що там усе було як я люблю: лиховісні монстри, таємничі в'язниці, перевертні й усяке інше. І не лихо що дементори виявилися сильно схожі на назгулов, а Дамблдор - на Гендальфа, головне - усе було дуже живенько й весело. Зачот.
Після цього я подивився ще й попередні два фільми, які сподобалися менше, що сильно сподобалося: це значить, що майстерність режисерів іде по наростаючій, і наступні частини будуть ще крутіше. Потім довідався, що третю частину знімав інший режисер і знову засмутився.
А тепер от ще й четверта серія вийшла - «Гаррі Поттер і Кубок Вогню». В інших перекладах зустрічався варіант «Вогненна Чаша», ну та й не в цьому суть. Почав дивитися.
Із самого початку здивував переклад. Створювалося враження, що перекладач час від часу відлучався по фізичним потребам, настільки великі шматки тексту випадали. Фактично, десь третина фільму виявилася непереведеної, і це не просто невиразні вигуки, а реальні значеннєві уривки. Відразу видно - працювали професіонали. На другому диску все виявилося набагато крутіше, тому що він виявився на німецькій, а перекладав його якийсь інший клоун, якого сильно веселило все, що відбувається на екрані, і він тому тихенько похрюкував від сміху в мікрофон. Дивитися тому було винятково цікаво. Плюс ще зрозуміло, що вийде, якщо оригінальний текст спочатку перекласти на німецьку, а потім - на російську і посадити читати цей текст дебіла, що хрюкає. Був вражений.
І, звичайно, ні чорта гарного не вийшло з того, що перекладач був абсолютно не знайом ні із сюжетом фільму, ні з його персонажами. У результаті Альбус Дамблдор перетворився в Альбруса, Гермиона - у Гермину, Mad Eye Moody - у Грозноглаза Похмура (а на другому диску його вже без витівок кликали просто Муді). Вольдеморта, зрозуміло, обізвали Вольдемаром. Сміло, сміло.
Перемагаючи мега-зусилля дебіла, що хрюкає, спробував зосередитися на сюжеті і його втіленні. Виявилося, що сюжету, як такого, і немає. Є купа інформації, шматки якої впихаються в глядача кілотоннами й мегаватами. Озеро з русалками, аврори із залізними ногами, турнір по квіддичу, змагання чарівників, школи магії, що конкурують - все це з'являється як сніг на голову. І приблизно так само падає. У результаті вже до середини фільму починається реальний надлишок інформації, починаєш забувати, із чого, власно, почався фільм, і від кого безсмертний Гаря буде рятувати світ цього разу. Зрозуміла справа, фільм це анітрошки не прикрашає.
Рятує фільм графіка. Аніматори вирішили не шукати альтернативних шляхів і зробили все так само як і в третій частині - тільки більше. Дракони шаряться по даху школи, злісні русалкомедузи, усілякі перетворення того в цього й назад у той - це все зроблено добротно й професійно. Дорікань особисто в мене не викликало взагалі нічого, випадок досить рідкий.
Єдине - зовсім не сподобався Вольдеморт. У всіх попередніх серіях його ім'я намагалися не називати зовсім, тому що мов «страшні справи він творив, але й великі справи теж». Явища цього мега-лиходія чекав з нетерпінням, сильно хотілося подивитися на цього злого генія, цього професора Моріарті серед чималих чаклунів. Ну, блін, подивився. Взяли якогось дрібного пасажира, відрізали йому ніс, поголили налисо й пофарбували в блакитний колір - одержуй, село, трактор. Такий урка навіть на молодшу підручну серйозну людину не тягне, боляче відразу видно, що в такої тварини справжніх учинків бути не може. Вольдемортом вони мене сильно розчарували, сильніше було тільки із Дракулой в «Блейді 3». Тутошний Вольдеморт - це взагалі не лиходій. Правильний лиходій - це в «Ван Хельсінгу» і в мультику зі схожою назвою «Хелсінг». От там лиходії відмінні, так що незрозуміло, чи то розцілувати їх, чи то відразу кіл у серце. А отут....
У цілому - фільма добротна. Якби не деякі моменти, було б взагалі круто. Але третя частина сподобалася значно більше.
