Весь учорашній день був винятково зайнятий. По-перше, робота, що, як відомо, не тільки рулить, але також і вирішує в плані фінансів, а по-друге подзвонила Сашка й сказала, що дуже хоче подивитися фільм «Сволоти». Я теж хотів подивитися фільм «Сволоти», та тим більше із Сашкою, тому погодився недовго думаючи. Питання стояло ребром: де в нашім місті ще показують фільм «Сволоти». Кабельний Інтернет дав чітку відповідь на це непросте питання - показують у Довженко (19.10) і Маяковського (20.20). Місяця через півтора ще, може, до Хортицького дійде. Погодили, домовилися.
Увечері зустрілися після роботи із Сашкой, і прийнялися міркувати, куди податися, як провести ту година, що залишився до початку сеансу. Довго не міркуючи, подалися в заклад за назвою «Весна», що тепер там, де раніше був «Маленький Париж». Я там був перший раз, тому активно вертів головою й дивився на всяке. Враження залишилося приємне - інтер'єр, всі діла, все як у людей. Замовили піцу з куркою й ананасами, зжерли за сім-вісім хвилин, дуже смачна попаслася піца, рекомендую. Після неспішно піднялися й прогулочно направилися в Довженко. Там, однак, нас очікував відмінний сюрприз - фільм «Сволоти» там демонструватися відмовився, знявся вже із прокату. Хоробро, однак. Сашка сказала, що вб'є мене, якщо терміново не знайдемо кіно. Із природної для мене кмітливістю я згадав, що в «Байді» саме з 16 лютого починає показуватися мега-ужастік всіх часів за назвою «Туман», про що й повідомив негайно.
До «Байди» добралися саме вчасно, завалилися в зал уже коли фільм починався. В «Байді» я теж ніколи не був, тому із цікавістю глянув - що та як. Насмілюся помітити, нічим особливим не відрізняється від Довженко або Хортицького, хіба що крісла незручні - тільки розляжешся як треба - вони відразу розповзаються. Особливо якщо розляжешся вдвох - зовсім недобре виходить. Хвалений мега-звук сильно не вразив. Колонки по всіх кутах - це звичайно добре, але щоб уже взагалі зі стільця зносило - таки ні. Плюс на нашім місці сидів якийсь ідіот і жер попкорн. Довелося чемно йому розповісти, що він не правий, і навіть посвітити мобільником номерки місць. Зрештою до ідіота дійшло, і з наших місць він звалив.
Сівши на місці й розташувавшись, прийнялися дивитися фільм.
Сюжет винятково моторошний і страшний. Як довідався, практично відразу кинуло в тремтіння, і дотепер звідти не викинуло. Давним-давно, у тисяча вісімсот затертому року, жило-було по сусідству два острови. На одному все було класно, а на іншому не дуже. Як раптом на тім, де було класно, вибухнула звіряча епідемія прокази, купа народу перемерла як мухи, а ті, що залишилися, спорядили корабель, занурили туди бабки й відплили до сусідів. Але сусідам не дуже сподобалося, що до них пливе корабель із прокаженими, у результаті чого четверо із самих відморожених остров'ян пробралися на корабель, замкнули прокажених у трюмі, забрали гроші й підпалили судно. Неприємний вчинок, що й говорити. Через сто п'ятдесят років, у наші дні, на процвітаючий острів з нащадками йолопів насувається примарний туман, у якому ховаються примари прокажених потопельників, що прийшли надавати по вухах кривдникам.
Приблизно половину фільму просидів серйозно, дивився вдумливо. Потім, коли стримуватися стало складно, прийнявся хмикати, а під кінець і зовсім - мерзотно захіхікав. Ні, правда - винятково штампувальне кіно. Про корабель-примару вже було знято-перезнято - той же « Корабель-Примара», приміром, і значно злобніше, на мій погляд вийшло. Страшилки типу «Тут є хто-небудь?» (лиховісне шипіння) (відчайдушний лемент чергової тупої жертви) - у кожному другому ужастику, не враховуючи кожного першого. Рука з раковини, що хапаюча злу тещу - це взагалі атас, така ж ідея була використана у вітчизняному дитячому фільмі « Варвара-Краса, довга коса» 1969 року виготовлення. Незрозуміло, до речі, чому теща перетворилася в кістяк, напевно, не користувалася засобом для очищення раковин « Силіт-Меджик», а може, просто телешоу занадто багато дивилася. Гучні кроки командора по даху. Глючащі комп'ютери й устаткування, що вирубують. Літаючі ножі й лиховісні написи, що проявляються на стінах. Герої, що ходять в одинака, неодмінно, через власну дурість, потрапляючі у смертельні пастки. Стукоти й грюкоти - у перший раз як почув - підстрибнув, згодом набридло, а під кінець взагалі хотілося закричати «По голові собі постукай!» Ні однієї свіжої знахідки - ну що за йоли-пали? Та й наявні моменти теж зняті аби як - за принципом «однаково буде страшно до усрачки». Туман, з якого юрбами пруть напіврозкладені примари - він на вид і не туман зовсім, а огидної консистенції білий дим, для його промислового виготовлення існує спецдевайс. Все б нічого, але фільм-то саме про нього, про туман, тому так і називається. Тому якісний туман можна було б і намалювати, комп'ютери-то для цього й дані, а не тільки для того, щоб на них у сапера грати. Із загальної одноманітності злегка тільки виділилася сцена з умертвінням місцевого сильно питущого священика, що весь фільм не зрозумій для чого валандався по місту, пристаючи до парафіян. Пропаганда тверезого і здорового способа життя нам ясна тут наскрізь, але все-таки - хотілося б чого-небудь і покруче. Якщо що.
Закінчується фільма теж дуже незрозуміло - по ідеї, логічно було б, якби примари замочили нащадків тих виродків, які їх сто років тому утопили. Як мінімум. Як максимум - зжерли б взагалі все містечко. Замість цього головна примара вбила всього двох із чотирьох, плюс поцілував взасос (хоча який може бути засос у мертвяка?) місцеву тьолку, і відбув разом з нею восвоясі. Все, аллес гемахт. Не зовсім зрозуміло, із чого б це так вийшло.
З кіно йшов замислений, міркував напружено. У результаті зробив висновок, що фільм на міцну трійку - такий собі середнячок на аматора.
А Сашці, сподобалося, до речі, так що самі вирішуйте.
