Рецензії, в яких згадується Квентін Тарантіно

Перед Новим роком завжди хочеться подивитися яке-небудь добре й веселе кіно про магію, щоб відволіктися від похмурих новин і знову повірити в диво. Адже в цей час хочеться залишити всі біди минулого року позаду і зустріти наступний рік з надією в серці. Але у «новорічного» фільму «Полювання на Санту» зовсім інші плани на глядача. Він показує, що було б, якби Санту охопила депресія, а один з дуже неслухняних дітей, отримавши від нього шматок вугілля в подарунок, послав в гості до цього живого символу Різдва... кілера.

Під час Другої світової війни в нацистській Німеччині живе собі 10-річний хлопчик Джоджо Бетцлер, який є добрим і чуйним, а також дуже любить Гітлера і свастику і мріє одного дня стати особистим охоронцем фюрера. Для нього нацизм стає захоплюючою грою з гучними слоганами про перевагу арійців над іншими людьми, але коли він виявляє, що в стіні його будинку ховається єврейська дівчинка, гра перетворюється на реальність. Реальність, в якій у двері може постукати гестапо і вбити дівчинку, а заодно і Джоджо з його мамою. Як же тепер бути маленькому нацистові, якого все життя вчили ненавидіти євреїв?

Поки NASA та Ілон Маск намагаються збагнути, як колонізувати Місяць і зробити готель у відкритому космосі (або чим вони там зараз займаються), Голлівуд продовжує мріяти про подорожі набагато далі. Наприклад, на Марс. Або на край Сонячної системи, куди вирушає відважний астронавт Рой МакБрайд, головний герой нової наукової фантастики «До зірок».

У минулому році Дженніфер Лопез в перерві між своїми успішними турами знялася в комедії «Почни спочатку», яка виявилася настільки другосортною і прохідною, що могла поставити остаточний хрест на її акторській кар'єрі. Але діва не здалася і взялася за амбітний проект, заснований на реальній історії про групу жінок, які танцювали в стрип-клубі і в період кризи, коли клієнтів стало значно менше, вирішили розводити брокерів з Волл-стріт, які вкрали купу грошей у країни і не сіли за це, на великі суми. І Лопез вирішила не бути скромною і виконала роль ватажка цієї банди. Чи врятує фільм «Шахрайки з Волл-стріт» її акторську кар'єру?

Дев'ятий фільм Квентіна Тарантіно «Одного разу в... Голлівуді» є однією з головних подій світу кіно цього літа. Окрім Леонардо ДіКапріо, Бреда Пітта і Марго Роббі, в ньому знялася, здається, половина Голлівуду, та й сама Фабрика мрій є в цій кінокартині мало не головним персонажем. Тут Тарантіно показує нам Голлівуд таким, яким ми його ще ніколи не бачили, з особливою ніжністю зізнається йому в коханні та одночасно показує всю його жорстокість.

З кожним роком кримінальних історій, і зокрема історій про гангстерів, на великому екрані стає все менше, і поки затяті шанувальники цього жанру з передчуттям чекають виходу нового фільму Мартіна Скорсезе «Ірландець», студія New Line Cinema вирішила адаптувати гангстерський комікс від DC «Кухня», який в український прокат виходить з більш гучною назвою «Королеви криміналу» і розповідає про небезпечне тріо жінок-гангстерів.

Дилогія «Хеллбой» Гільєрмо дель Торо хоча і не побила ніякі рекорди бокс-офісу, зібравши в прокаті усього 260 мільйонів доларів (за два фільми), зате знайшла місце в серцях багатьох кіноглядачів, яких підкорив Герой з Пекла. Кілька років тому дель Торо хотів зняти третю частину його пригод, але щось пішло не так, і в результаті на світ з'явився абсолютно новий «Хеллбой» Ніла Маршалла. Чи вдалося цьому фільму виправдати високі очікування шанувальників?

Потрапивши в жахливу снігову бурю, мандрівникам, які не бажають замерзнути на смерть, не залишається іншого вибору, як призупинити свою подорож і вибити двері в галантерейну крамницю Мінні, де є вогонь, ковдри, їжа і міцна кава. Але де сама Мінні? І хто ці підозрілі люди, які озброєні і не випромінюють ні найменшої доброзичливості? Чи варто міняти навіть найстрашнішу бурю на їх тепле товариство?..

У своєму восьмому фільмі Квентін Тарантіно вирішив і далі розвивати тему вестерну і гострого періоду Громадянської війни в США. Те, що спочатку було продовженням «Джанго вільний», стало своєю власною історією про вісьмох мерзотників, яких буря загнала в галантерейну крамницю якоїсь Мінні. Дія «Мерзенної вісімки» розвивається вже в післявоєнні роки, але кінець війни лише загострив відносини південців до темношкірих, расизм отримав новий витончений виток у своїй мерзенній еволюції, тільки це далеко не єдиний грішок цієї різношерстої компанії.

Королем кінокартини є Семюел Л. Джексон, що постає перед нами в образі майора Маркуса Воррена. Скількох персонажів він тільки не зіграв у фільмах Тарантіно, але кожен раз – це щось новеньке, і він завжди виявляється на новій висоті, як і зараз. Хоча сцена, де майор Воррен розповідає історію про одного з тих, кого він позбавив життя, не для слабкодухих. Вкладати розповідь особливої жорстокості в уста персонажа, який тут один із небагатьох, хто викликає симпатію, було небезпечним ходом, але ви дивитися фільм Тарантіно, і він не буде церемонитися. Слова Воррена можуть шокувати різною мірою, але це лише підкреслює, що серед цієї вісімки немає героїв, і не треба їх тут собі придумувати. Все одно він є моїм улюбленим мерзотником з цієї вісімки.

Підкорює парочка Курт Рассел і Дженніфер Джейсон Лі, мисливець за головами Джон Рут і ця сама «голова» Дейзі Домерг, прикуті один до одного. Рут поводиться з жінкою, як з шматком лайна, яким її і вважає. В його очах вона – чергова злочинниця, чиє місце на шибениці, і краще їй не базікати зайвого, а то недорахується зубів. У Тарантіно вже не перший раз б'ють жінок в кадрі, але якщо в «Джанго вільному» кожен удар, припадавший на героїню Керрі Вашингтон, змушував корчитися від болю, то дияволиця Дейзі тут в першу чергу жорстока злочинниця, і жінку в ній мало хто бачить. Вона на рівних з усіма цими негідниками, і при будь-якій зручній можливості увіп'ється в горло свого наглядача.

Хто ж ще опинився у вісімці Тарантіно? Уолтон Гоггінс зіграв підлуватого і боягузливого шерифа Кріса Меннікса. Брюс Дерн став генералом конфедератів Сенді Смізерсом, який воліє залишатися в кріслі біля каміна. Для «Мерзенної вісімки» Тарантіно вирішив повернути двох «Скажених псів» Майкла Медсена і Тіма Рота, який не знімався у режисера з 1990-х. Перший втілив небагатослівного ковбоя Джо Гейджа, а персонаж другого з дивним ім'ям Освальдо Мобре нагадав доктора Кінга Шульца, якого в «Джанго» неперевершено зіграв Крістоф Вальц. Європейська манірність, борода, капелюх-казанок, пальто, що нагадує вбрання Шульца, – тим не менш, цей Мобре пройдисвіт ще той, і Рот тут по-своєму гарний. Новачком в шаленому світі режисера виявився цього разу Деміан Бішір, який нещодавно знявся у доброго друга Тарантіно, Роберта Родрігеса, у «Мачете вбиває». Він втілив якогось Боба, що викликає підозру з першої хвилини його появи на екрані.

Від всієї цієї вісімки віє зрадою, порохом і кров'ю, до них краще не повертатися спиною, але розпалений камін, гаряча їжа, кава і навіть музика створюють ілюзію товариства в таку люту бурю. Тільки замкни цих мерзотників разом і рано чи пізно щось трапиться. Щось криваве, а як же інакше? Тарантіно тут не розчаровує, підносячи насильство під новим соусом, і показуючи, якою веселістю і задоволенням може бути жорстокість. Він бере оберемок огидних типів, замикає їх разом і спостерігає за тим, як вони з'їдають один одного. Це одні з найбільш мерзенних особистостей, яких він коли-небудь придумував, але він так майстерно обплітає їх інтригою, шар за шаром здираючи з них облуду, докопуючись до самої гнилої суті кожного, що не хочеться нікого з них відпускати. Можливо, тому що знаєш, в результаті вони всі отримають по заслугах. Не переживайте, з'явиться тут і Ченнінг Татум, і роль його нехай по часу не велика, зате особливої важливості. Він відмінно вписався в історію.

Цікаво, що сюжет «Мерзенної вісімки» розгортається саме в штаті Вайомінг, оскільки його ще називають Штатом рівноправності, а расизму тут хоч відбавляй. Такий ось Тарантіно жартівник. До речі, про гумор. Навряд чи можна більше сміятися над дотепними фразами героїв, коли все навколо залите кров'ю і людським ошматтям, ніж при перегляді фільмів цього режисера. І окреме спасибі Тарантіно, що знову запросив Енніо Морріконе написати музику для свого кривавого вестерну. Один з кращих саундтреків минулого року. Зігріває в таку негоду, як і вся «Мерзенна вісімка», від якої аж кров вирує.

Іноді краще битися зі збивючою з ніг сніговою бурею, ніж залишитися і погрітися з вісімкою підозрілих типів у галантерейній лавці.