Рецензії, в яких згадується Крістофер Нолан

Рецензія на фільм «Тенет»
Новий підриваючий мозок епік від Крістофера Нолана
26 серпня 2020,  22:45 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

За свою вражаючу кар'єру один з головних режисерів Голлівуду, титан жанру наукова фантастика Крістофер Нолан, досліджував на великому екрані найбільш неймовірні наукові теорії. Він розкривав секрети ілюзіоністів у «Престижі», впроваджував небезпечні думки у сни у «Початку», подорожував крізь червоточину в часі в «Інтерстелларі»... Чим же він зібрався дивувати уми глядачів в своєму новому епіку із загадковою назвою «Тенет»? Інверсією часу. І, повірте, вона виявляється не менш захоплюючою, аніж подорожі крізь простір та час.

Читати далі...
Рецензія на фільм «Джокер»
Історія хвороби жителів Ґотема
1 жовтня 2019,  04:05 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

З самого дитинства мама називала Артура щасливчиком і казала йому посміхатися. І тепер він буквально надягає щасливе обличчя, працюючи клоуном за викликом і намагаючись розсмішити людей. Але далеко не всі оцінюють його зусилля по заслугах; багато хто знущається над ним, плює йому в його загримоване обличчя і б'є, поки він безпорадно лежить на асфальті... Але Артур не збирається кинути свої спроби нас розсмішити, ось тільки його бенефіс обернеться для Ґотема справжнім пеклом.

Читати далі...
Рецензія на фільм «Шахрайки»
Поєдинок аферисток Енн Гетевей та Ребел Вілсон
11 травня 2019,  20:11 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

Минулорічний фільм про хитрих злочинниць «Вісім подруг Оушена», де одну з героїнь зіграла Енн Гетевей, нехай і не став хітом, але окупив свій бюджет в 4 рази, так що Голлівуд вирішив продовжити тему жінок-аферисток на великому екрані. На цей раз Гетевей дісталася вже головна роль, але знову не в оригінальному фільмі, а в рімейку. Причому рімейку рімейка. Адже «Шахрайки» – це рімейк картини «Відчайдушні шахраї» зі Стівом Мартіном і Майклом Кейном, який в свою чергу є рімейком комедії «Казка на ніч» з Марлоном Брандо і Девідом Нівеном. Так що Голлівуд вже традиційно перезнімає цю аферу раз на 20-30 років, адаптуючи її під сучасного глядача. Яким же вийшов цей новий рімейк?

Читати далі...
Рецензія на фільм «Дюнкерк»
Військова симфонія Крістофера Нолана
1 серпня 2017,  05:06 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

Фільмів про Другу світову війну знято чимало. До цієї теми зверталися кінематографісти з усього світу, включаючи Стівена СпілбергаКвентіна Тарантіно і Терренса Маліка, і інтерес до неї не вичерпується. Тепер настав час створити свою військову симфонію і Крістоферу Нолану.

З усіх численних реальних подій Другої світової Нолан вирішив перенести на екран масштабну операцію з евакуації союзних військ з пляжів Франції, яка була проведена в травні-червні 1940 року. Тоді британських, французьких і бельгійських солдатів з усіх боків оточили німці, з кожним днем, кожною годиною сильніше відтісняючи їх до моря, бомблячи з повітря і відправляючи на дно будь-який військовий корабель, нехай навіть там перебували поранені. Солдати чекали й молилися, а деякі вже й не вірили, що зможуть звідти вибратися, але потім сталося справжнє диво...

Коли був озвучений каст фільму, куди увійшли такі визнані актори, як Том ХардіКілліан МерфіМарк Райленс і Кеннет Брана, його очікування зросло у сто разів, але тут Нолан вирішив здивувати. Він віддав перерахованим вище акторам ключові, але не основні ролі, і вивів на передній план молоду гвардію в особі Фьена ВайтхедТома Глінна-КарніБаррі КеоганаДжека Лаудена та мегапопулярного співака і актора-початківця Гаррі Стайлса. Режисер створив для них найбільш близькі до реальності – наскільки це було можливо – умови з тисячною масовкою у військовому обмундируванні і постійними вибухами навколо, і після хлопці самі зізнавалися в закулісних інтерв'ю, що їм доводилося не стільки грати, скільки реагувати на події.

Для них це був дебют у великому кіно такого масштабу, і кожен з них відмінно впорався з поставленим завданням, втіливши молодого солдата, який хоче будь-якою хитрістю потрапити на відпливаючий корабель; юнгу, який разом з батьком їде на невеликій яхті рятувати своїх солдатів; пілота-аса, який буде битися в повітрі до останнього; хлопця з добрим серцем, який хоче стати героєм; і солдата, який хоче додому, але боїться повернутися туди з ганьбою. За кожного з них переживаєш і напружено чекаєш, чим завершаться їх прагнення і спроби покинути проклятий пляж.

« – Куди ви?

– В Дюнкерк.

– Я не повернуся. Там вірна смерть.

– Від цього не сховаєшся, синку.»

Що стосується відомих акторів, то Мерфі зіграв тут, можливо, свою найкращу роль у всій кар'єрі. Він прекрасно знав, що його персонаж не головний, але виклався на всі сто відсотків і навіть більше, втілюючи контуженого солдата, чий психічний стан зробив його дуже небезпечним. Райленс знову показав майстер-клас в тому, як залишатися спокійним за будь-яких обставин, що ймовірно принесе йому номінацію на «Оскар». З Брани вийшов достойний офіцер, який покине пляж тільки з останнім солдатом, а за героя Харді в його повітряній дуелі ви будете переживати до самого кінця, і разом з Лауденом кричати: «Давай, Феррьєр!».

Найбільш емоційним моментом історії є сцена, коли наочно бачиш, як за всіма цими солдатами буквально «прийшов їхній дім». В очах Брани стоять сльози, як і в очах глядачів. Це неймовірний епізод, дуже гарний, а у військових фільмах таких мало. Дивишся на те, як на горизонті з'являються тисячі цивільних суден, і комок стоїть у горлі. Німці напевно були приголомшені цим видовищем не менше союзних військ, які вже втратили всяку надію. Герой Брани говорив, що можуть врятуватися від сили 30-40 тисяч, а рятується 330 тисяч! Нехай це відступ, нехай це лише 1940 рік, попереду ще багато битв і багато втрат, нехай герой Стайлса вважає, що вони підвели свою країну, але, як на мене, спасіння стількох людей – це одна з найкращих сторінок історії. І в кінці дня цього було більш ніж достатньо.

Ще недавно здавалося, що після епічного «Інтерстеллара», де Нолану підкорилися весь простір, час і спецефекти, режисерові не вдасться перевершити самого себе, але, вибравши тему Другої світової, він не прогадав. Нелінійне оповідання робить фільм унікальним у своєму жанрі, змушуючи стежити за трьома паралельними історіями на суші, на воді і в повітрі, поки вони дивним чином не переплетуться в сильний фінал. Більш того, знімаючи на камери IMAX, Нолану дійсно вдалося створити на великому екрані 3D-ефект без безпосереднього 3D. Ці загальні плани блакитного неба, сірого пляжу і темно-синього моря просто поглинають тебе при перегляді. А музику Ханса Циммера тут відчуваєш усіма фібрами душі і клітинами тіла; вона проникає в тебе, пронизуючи наскрізь і приковуючи до крісла в кінотеатрі.

«Дюнкерк» – одна з кращих оригінальних кінокартин року, яку із задоволенням захочеться переглянути під настрій (або коли знову виникне бажання політати разом з Харді на «Спітфайрі»). Нолан створив ще один дуже насичений і цілісний фільм, який є довершенним сам по собі і не вимагає ніяких продовжень, як би сильно ви не прив'язалися при перегляді до його персонажам. Ми бачимо їх прибуття додому (це не спойлер, вчіть історію) і відпускаємо їх з чистою совістю. А в світі сіквелів, пріквелів і рімейків це ніби ковток свіжого морського повітря.

Вже з величезним нетерпінням чекаю, чим же нас порадує Нолан наступного разу. Він зізнався, що хоче зняти фільм про Джеймса Бонда... але за що б цей режисер не взявся в майбутньому, тепер немає ніяких сумнівів, що це буде якщо не черговий шедевр, то як мінімум перлина у світі сучасного кінематографа. Більш скромним словами тут не місце.

Скільки б ні було знято фільмів про Другу світову війну, Нолан показав, що в ній ще залишилися непрочитані сторінки. І режисер без зайвої метушні занурює в них з головою, показуючи, як відвага простих людей рятує сотні тисяч життів.

Рецензія на фільм «Інтерстеллар»
Интерстеллар – шедевр современного кинематографа
8 листопада 2014,  18:27 | Рецензії | Автор: Андрей Головешко

Интерстеллар – один из лучших фильмов в этом году и, пожалуй, со мной согласятся многие. Кристофер Нолан сумел снять нечто необычное, поднять планку на совершенно новый уровень, который ранее казался запредельным. Естественно, найдутся те, кто втопчет в грязь все старания известного и всеми любимого режиссера, но это критика и она всегда будет присутствовать. В новом фильме Нолана я не увидел никаких крупных изъянов. Интерстеллар можно смело назвать шедевром, ведь таких фильмов еще не было. Сравнивать данную кинокартину с Гравитацией – бессмысленно, ведь фильмы значительно отличаются друг от друга. Гравитацию можно смело назвать аттракционом, качественным и интересным, но все же аттракционом. Глубокого развития персонажей там не было, и фильм довольно быстро удалился из памяти. Интерстеллар – это не только аттракцион. Здесь вам и множество диалогов, и постоянный экшн, фильм умудряется удивлять нас все три часа экранного времени. Вы начинаете смотреть и не можете оторваться, ведь здесь все идеально, и эффекты, и актеры, и сюжет. Чего только стоит музыкальный ряд Ханса Циммера. Эта музыка держит в напряжении все три часа и ни капли не надоедает. Ханс как всегда великолепен и во многом именно его стараниями данный фильм так завораживает.

Подбор актеров также радует и сложно выделить кого-то конкретного. Мэттью МакКонахи – лучший драматический актер последних лет. Наконец-то старина Мэттью нашел себя в большом кино и надеюсь, его труды будут оценены очередной золотой статуэткой. Энн Хэтэуэй – как всегда милашка, хоть и немного теряется на фоне МакКонахи. Джессика Честейн – великолепная актриса, и в Интерстеллар она сыграла блестяще. Ничего плохого про актеров говорить не хочется, здесь старались все, и это напоминает один большой механизм Нолана. Вместить в один фильм и потрясающие виды космоса, и душераздирающие диалоги и множество сюжетных поворотов – может только Нолан.

О сюжете и истории вы уже давно знаете, или как минимум можете прочитать в описании к фильму. Раскрывать сюжет нет смысла, так как здесь много спойлеров, которые просто убьют ваш интерес смотреть Интерстеллар. Не слушайте никого – просто пойдите и посмотрите! Отмечу, что первоначально фильм должен был снимать Стивен Спилберг, а главная роль должна была достаться Уиллу Смиту. Сложно представить, что бы из этого получилось. 

Так же радует логическая составляющая в данном фильме, ведь Интерстеллар – это результат совместной работы Кристофера Нолана и физика-теоретика Кипа Торна. Сценарий основан на работе Торна с теорией гравитации и астрофизики. Это яркий пример того, как наука может завораживать и быть чертовски интересной, для любой аудитории. Немаловажен тот факт, что бюджет у фильма был всего 165 млн долларов, а это сущие копейки для такого проекта. К примеру, на последний фильм о Трансформерах было потрачено 210 млн долларов. Ощутите разницу в качестве. 

Интерстеллар – это нечто новое, нечто необычное и однозначно заслуживающее вашего внимания. Хоть Нолан и не снимает в 3D, есть IMAX версия – и, конечно же, вам стоит сходить на нее. Если не получится, то в привычном 2D фильм также будет смотреться качественно, и вы сможете ощутить все прелести Интерстеллара. Также посоветую стереть из вашего мозга все рецензии, мнения и упоминания к фильму перед самим просмотром. Не ждите от фильма ничего – и эмоций будет намного больше. Всем удачного просмотра и не забудьте написать как вам фильм.)

Если вы проживаете в Харькове, советую смотреть Интерстеллар в кинотеатре Palladium Cinema. Во первых это самый удобный и красивый кинотеатр города, а во вторых вы сможете купить 2 билета по цене 1, что чрезвычайно выгодно.