Біографія Дакоти Фаннінг

Біографія Дакоти Фаннінг

На одній церемонії маленька Дакота не могла дотягтися до мікрофону. І тоді сам Орландо Блум, що заправляв церемонією, взяв її на руки й тримав, поки вона вимовляла довгу й серйозну мову.

«Я безумно щаслива, що мені дають такі різні ролі в таких різних фільмах, — серйозно міркує Дакота. — Мені по душі така розмаїтість у моїй творчості. Чесно говорячи, мені подобається все, що я зробила в кіно.»

Після фільму «Я – Сем» Дакота закріпила успіх, зігравши нещасну Еббі Дженнінгз у містичному трилері «Гра в схованки» (2002), а потім – у романтичній комедії «Рідна Алабама» (2002), де їй довелося зображувати Мелані – героїню Різ Уізерспун – у дитинстві.

Нагору, нагору й... вище!

У той же час відбулася її перша зустріч зі Стsвеном Спsлбергом, що знімав міні-серіал «Викрадені» (2001). Познайомившись із Дакотой, уражений Спілберг заявив: «Або я нічого не розумію в кіно, або переді мною – зірка масштабу Грети Гарбо й Вівьен Лі!»

Сам маестро Спілберг тоді не зміг запропонувати Дакоті кращої ролі, ніж роль дочки прибульця з космосу. Але й із цим завданням юна місс Фаннінг упоралася блискуче.

«Перше ніж я побачив мисс Фаннінг у ролі Еллі Кларк, я не вірив в інопланетян. Тепер же я із упевненістю затверджую: прибульці вже серед нас, і чудесна Дакота Фаннінг – одна з них!» — заявив режисер.

На Дакоту знову обрушився потік пропозицій. Вдумлива й розважлива дівчинка сама читала сценарії й обирала ролі. Батьки не втручалися у творчий процес.

«Батьки – це мої папа й мама, а не адміністратори мого життя, — казала Дакота Опрі Уінфрі, яка загубила дар мови. — Людина, навіть якщо вона ще маленька, сама продюсер свого щастя!»

На маленьку Дакоту обрушилася більша слава, фільми випливали один за іншим: казка «Ганзель і Гретель» (2002), комедія «Кіт у капелюсі» (2003), романтична стрічка «Міські дівчиська» (2003), де вона дивовижно зіграла маленьке стерво Рей – дочку глави звукозаписної компанії. А після ще були драми «Дев'ять життів» і трилер «Гра в схованки».

А потім почалася «Війна світрів» – найгірший із кращих фільмів Спілберга. Фактично Дакота врятувала картину, що без неї перетворилася б у прохідний бойовичок на тему злих «чужих». Її Рейчел, маленька беззахисна істота, будить у людині те краще, що він воліє ховати від навколишніх у мирний час.

«Я прочитала сценарій «Війни світів», і мені все жахливо сподобалося. Стівен (Спілберг – прим. ред.) дуже хотів, щоб я погодилася, і мені самої було дуже цікаво брати участь, хоча я не вірю в інопланетян, — посміхається Дакота. — От Том (Круз – прим. ред.) – так той на «зелених чоловічках» просто божевільний і навіть ходить у якусь інопланетянську церкву. (Дакота має на увазі прихильність Тома Круза до секти сайєнтологів. – прим. ред.)»

Дакота полонених не бере

Дакота подобається всім. І багато хто подобаються Дакоті.

«З акторок я найбільше люблю Джулію Робертс, Кемерон Діаз і Холлі Хантер, — по секрету зізналася Дакота. — Обожнюю Кортні Лав: вона така прикольна! А ще мені подобаються Мірил Стрип і Хілари Суонк, але не тому, що вони грають ролі, а тому, що вони чудесні люди, дійсні чєловєкі!»

За прикладом улюблених акторок Дакота один раз вирішила стати вегетаріанкою. Але незабаром повернулася до своїх гамбургерів, затверджуючи, що «овочі – це така гидота!»

Дакота – дівчинка незвичайна.

«Вона приходила на площадку зі своїми замітками на полях сценарію й зі своїми ідеями із приводу характеру персонажа, — розповідав режисер Джон Полсон («Гра в схованки»). — Діти її віку в принципі не здатні на те, на що здатно Дакота. Я мав справу з Акторкою, а не з опекавшими свою дитину батьками. Вони ніколи не проявляли нездорового інтересу до її роботи».

Юна місс Фаннінг відразу серйознішає, коли справа стосується сценарію. У першу чергу вона цікавиться, як кличуть її героїню, а потім перегортає спеціально куплену книжку «Містичних корінь жіночих імен».

«Я ніколи не заучую текст ролі напам'ять, — зізнається Дакота. — Всеодно режисер все розуміє!»

Замість завчання ролі Дакота влаштовується в куточку знімальної площадки й приймається за в'язання. Вона вже зв'язала шарфики для Тома Круза, Роберта Де Ніро й Дензела Вашингтона. Є свідки того, що всі ці сильні люди плакали ридма, коли маля Дакота вручала їм готові вироби.

Тактика вундеркінда

Дакота не така, як інші діти-актори, більшість із яких – зарозумілі зазнайки. Вона одержала домашнє утворення, попутно займаючись іспанською мовою, грою на скрипці, балетом і плаванням. А ще юне дарування колекціонує ляльок, любить їздити верхи, боїться темряви й спить в обнимку із зеленим плюшевим ведмедиком.

«Я зовсім звичайна дитина, — говорить Дакота. — Люблю у вільний час грати з однолітками, а ще більше люблю грати в кіно. Я кіно не проміняю ні на які пряники! Зйомки – це так цікаво!»

Вона шепелявить і розтягує слова на південний манер: «Рада вашш тут ба-чи-ти-и». У кіно ця південна шепелявість кудись пропадає. Вона вже навчилася зображувати акценти не гірше свого кумира – Мірил Стрип.

Вона не соромиться розповідати про особистий:

«Перший і поки єдиний хлопчик, з яким я цілувалася, – десятилітній Том Кертис. А було це по ролі, у фільмі «Рідна Алабама»...»

Наприкінці 2005 року вийшов в прокат фільм «Мрійник», де батька її героїні зіграв Курт Рассел. Також Дакота взяла участь у зйомках «Павутиння Шарлотти» – про життя домашніх тварин.

«Кіно – воно так схожо на дійсне життя, — блакитні очі Дакоти дивляться кудись у далечінь. — У кіно я теж не щодня щаслива, але й не щодня мені смутно...»