Біографія Еліши Катберт

Біографія Еліши Катберт

Еліша Енн Катберт народилася 30 листопада 1982 року в містечку Калгарі (провінція Альберта), Канада. Незабаром вся родина (батьки, молодші брат Джонатан і сестра Лі-Енн) перебралися у Ванкувер, де пройшли дитячі роки Еліши – у старшу школу вона пішла вже в Монреалі, у районі Гринфілд Парку – природно, дівчинка прекрасно говорила французькою мовою: провінцію Квебек давно прозвали «французькою Америкою». А Монреаль – унікальний місто-космополіт, що нагадує американський мегаполіс, але із французькою культурою й англійськими традиціями. Пристрасть до гри й винахідливість Еліша виявила в дуже ранньому віці – правда, батьки про цьому навіть не догадувалися: дівчинка занадто мистецьки змогла переконати їх у тім, що в неї нестерпність лактози (молочного цукру) – а все через те, що вона терпіти не могла молоко. Протягом декількох років, поки не розкрився виверт, ненависний напій дійсно був виключений з раціону дочки. Мама, Патрисія Катберт, з якою акторка дотепер дуже близька, не була проти, щоб її дочка стала моделлю – так в 7 років Еліша стала демонструвати дитячий одяг для різних каталогів і журналів, а іноді навіть виходила на подіум, щоб взяти участь у показах мод (зараз ріст Еліши - усього 1 м 63 см). Вирішальною для акторської кар'єри Катберт став 1997 рік, коли її відібрали кореспондентом для ставшей згодом хітом канадського й американського телебачення, відзначеною безліччю нагород програми «Популярна механіка для дітей» (1997—2000). Незважаючи на свій юний вік, Еліша подорожувала по усім світі в пошуках цікавих сюжетів, про що діти її віку могли тільки мріяти. Майбутня акторка встигла покуштувати сире м'ясо тюленя на Північному Полюсі, навчитися управляти справжнім авіаносцем і спробувати підводне плавання з акулами – все це вона робила сама. Зрозуміло, професіоналізм і захопливість цих репортажів не могли залишитися непоміченими – на юну телезірку звернула увагу перша леді – Хіларі Клінтон – незабаром Еліша була запрошена на неофіційну зустріч у Білий Дім. За словами акторки, нічого особливого там не відбувалося: «Міссіс Клінтон була дуже мила, розхвалювала наше шоу й улаштувала нам 20-хвилинний тур по палаці... ах, так, ще ми познайомилися з їхнім котом Соксом; в Овальний кабінет ми так і не потрапили – він був на замку, тому що Президент виїхав в Австралію». У тому ж році Катберт знялася у своєму першому художньому фільмі "Dancing on the Moon", залишивши приємне враження в публіки – критики картину не помітили. За нею пішла сімейна казка «Ніко-Єдиноріг» (1998) і перша головна роль у малозначній «Повітряній швидкості» (1998). Одним словом, Катберт потроху набиралася акторського досвіду, по її вираженню, вибудовуючи кар'єру «по цеглинці», а її ролі в "Who gets the house?" (1999), "Тime at the Top" (1999) і «Раднику Президента» (2000) як і раніше експлуатували амплуа «гарної дівчинки». Перелом трапився в 2001 році – на той час Еліша вже закінчила школу й знялася у своєму останньому канадському телефільмі "Lucky girl", де, нарешті, виявився її драматичний талант. Катберт зіграла дівчину-тінейджера Кетлін Палмерстон, що, сама того не зауважуючи, попадає в залежність від азартних ігор. Притягуюча й переконлива гра 17-річної акторки принесла їй нагороду «Геміни» (канадський аналог «Еммі») у категорії «за кращу головну жіночу роль у драматичній програмі або мінісеріалі». Продюсери компанії Fox запросили починаючу акторку із драматичним потенціалом на кастинг до студії. Недовго думаючи, дівчина зібрала речі й виїхала в Лос-Анджелес із твердим наміром почати кар'єру в Голівуді. Як не дивно, чекати довелося недовго – одним із проектів, що готуються, Fox виявився серіал «24 години», що приніс Катберт довгоочікувану популярність і прописку в Місті мрій. Катберт взяла участь у трьох сезонах серіалу (2001—2004). Її героїня – Кимберлі, непокірлива дочка-підліток головного героя Джека Бауера, начальника антитерористичного підрозділу ЦРУ (Кіфер Сазерленд), полюбилася мільйонам телеглядачів, а сама Еліша на пам'ять про зйомки одержала шрам від укусу пуми (від якої по сценарії повинна була рятуватися) і номінацію на премію «Вибір підлітків». Серіал був знятий за унікальною технологією: екранний час повністю відповідал реальному – фільм був розбитий на 24 серії, кожна з яких повинна була укластися рівно в одну годину, адже рівно стільки часу займає звичайний день, за який герой повинен встигнути запобігти замаху на вбивство кандидата в президенти й знайти викрадену дочку Кимберлі. Сцени знімалися мінімальною кількістю дублів, з мінімумом монтажних склеєк, що стало дійсною перевіркою для акторів. Після зйомок у першому сезоні Еліша пожартувала: «Я почуваю себе однією із Симпсонів», — адже по сценарії їй доводилося увесь час ходити в одній і тім же одязі. Паралельно зі зйомками в серіалі акторка встигла знятися в комедіях «Старе загартування» (2003) і «Реальна любов» (2003) у компанії таких зірок, як Хью Грант, Колін Фірт, Ліам Ніссон й Емма Томпсон. Найбільш відомий фільм з її участю – «Сусідка» (2004), де вона зіграла головну роль колишньої порнозірки Даніель, що мріє почати нове життя й готова боротися за свою любов (номінації «жіночий прорив» й «кращий поцілунок» MTV Movie Awards 2005). Після «Будинку воскових фігур» Еліша знімається в трилері «Плівок» режисера «Червоної букви» Роланда Джоффе. У новому фільмі Катберт грає модель, викрадену разом з водієм серійним убивцею – разом плануючи втечу, герої поступово закохуються одне в одного. Між іншим, зйомки картини проходили в липні 2005 року на «Мосфільмі», – виробництвом займається російсько-американська компанія «РАМКО». У фільмі також знялася російська зірка Катерина Реднікова («Злодій», «Росіяни в місті ангелів»). У 2007 році на екрани кінотеатрів вийшла драма «Він був тихонею». У головній ролі були Крістіан Слейтер і Еліша Катберт. У 2008 році Еліша розлучається з Шоном Евері (гравець НХЛ «Нью-Йорк Рейнджерс», з яким вона познайомилася в 2006 році). Евері ж піднімає цілий скандал, за що його дискваліфікують на сім ігор регулярного сезону. У Далласі «Даллас Старс» такі речі просто так не залишають (якщо тільки ви не граєте за «ковбоїв»). Так що «зірки» залишили свого нерозумного гравця лівого крила на «постійній штрафній лавці» і просто чекали коли хто-небудь досить відважний витягне його звідти. Все частіше тепер Елішу можна побачити в компанії з хокеїстом Діоном Фанефом з «Калгарі Флеймс». Вони поки що нічого серйозного вони не розголошують, але видно, що вони прив'язані до один одного і це щось більше, ніж просто дружба. 31 липня 2008 на великі екрани Росії вийшло творіння молодого і дуже талановитого режисера Яна Самюеля – «Паскудне дівчисько», головну роль в якому виконала Еліша Катберт. Акторський склад кінострічки просто приголомшує – Джессі Бредфорд, Остін Басис, Елізабет Ньюман. Картина представляє собою римейк фільму 2001 року, з успіхом показаний в країнах Азії. Справжнього киномана не повинна лякати приставка – рімейк, ні – це не повторення вже минулого, це індивідуальне творіння, що може злетіти на вершини хіт-парадів, і воно того заслуговує. «Паскудне дівчисько» – це драма, мелодрама ... але це і комедія, неможливо утримати комедійний талант її головних акторів. Завдяки поєднанню на перший погляд несумісних, але в той же час настільки близьких жанрів – мелодрама та комедія, ми маємо шанс побачити дійсно кіно-творіння, а впевнена і професійна гра Еліші Катберт змусить нас полюбити її з іншого боку, ніж ту, яку ми пам'ятаємо по фільму «Сусідка». За останні три роки Еліша Катберт встигає сняться в чотирьох картинах. Майже на підході довгоочікувана кінокомедія «Шість жінок Генрі Лефея», зйомки якої почалися ще в липні 2007 року. Разом з Еліша у фільмі гратимуть Паз Вега, Енді Макдауелл, Келлі Гарнер, а також Тім Аллен, той самий, який протягом трьох серій втілював у собі ідеали Санта Клауса, а однією з останніх його робіт є кінокомедія «Реальні кабани».