Рецензия на фильм «Железный человек»

«Залізна людина». Моя думка…

Цей фільм є дуже оригінальним, хоча й подбудованим за такою ж схемою, як і інші блокбастери-комікси: “Супермен”, “Спайдермен”, ”Бетмен”, “Люди-Ікс”, “Робокоп”. Проте він виділяється хорошою побудовою сюжету й ,наскільки це можливо у фантастичних екшенах, реалістичністю подій. Тут немає нічого такого незвичайного, як у ”Спайдермені” чи “Супермені”, усе, що відбувається на екрані – прогрес світу комп’ютерної техніки.

Головний герой – Тоні Старк, якого зіграв Роберт Дауні-мол., веде подвійне життя, днем закрившись у своїй лабораторії, а ввечері всіляко розважаючись у нічних клубах і казино. Разом із тим, головний герой не стає власне героєм після свого перетворення, він уже ним є: відомий винахідник, принцип якого – війна як розбудова держави і прибутковий бізнес. Тобто усе те, що відповідає принципам американської демократії. Проте досить часто те, що створене для захисту, перетворюється у руйнівну силу, здатну знищити все навколо.

Так сталося й цього разу. Якою б не була зброя, але вона все одно забиратиме життя – для цього вона й створена. І чим могутніша – тим небезпечніша. Тому, перевіривши на практиці, яким чином його розробки можуть вбивати людей, і які ледь не вбили його самого, Тоні Старк вирішує припинити розробляти нові проекти. Випадок, що з ним трапився, змінив не лише його переконання, спосіб життя, але й форму існування.

Проте так цікаво розвиваючись, сюжет дещо втрачає свою оригінальність, коли з’ясовується, що напад терористів на Тоні Старка – не випадковість, а організований захід, тим більше задуманий його давнім партнером і правою рукою компанії. З цього моменту й починається протиборство між мільярдером, який хоче врятувати світ від руйнівної дії своїх винаходів, та його опонентом Обадайей Стейном (Джефф Бріджес), який хоче знищити Старка, стати головою компанії “Старк Індастріс”, заснованою ще батьком Тоні, розробляти небезпечнішу зброю і отримувати за це шалені гроші.

Цікаво, що ж мають символізувати два залізні костюми: те, що Старк і Стейн – два боки однієї і тієї ж науки, чи просто битву між сильними людьми за право надати могутній компанії свій курс. Тоді чому Стейн найняв терористів, щоб убити Старка, який на той час розділяв його погляди. Усі лаври, які отримував Тоні сипалися на Стейна, політика, яку проводив тоді Тоні була вигідна як компанії, так і самому Джиму Стейну. І з чого це раптом він вважає Тоні своїм запеклим ворогом, навіть планує його вбити.

У першій половині фільму головний герой не дуже замислюється над тим, що робить. Та після перебування у терористів він розуміє, що його погляди, як і компанії, як і батька – хибні. Ось тут він закривається у себе в лабораторії й заново конструює костюм, який допоміг йому втекти з полону, спочатку ради забави, а потім заради допомоги людям, проти яких застосовується його зброя.

Цікаво ще й те, що випробовування нової зброї США проводиться в Афганістані, і що саме тут Тоні Старк стає в’язнем афганських терористів.

Картина побудована майстерно. Цікавий сюжет, дохідливі діалоги, польоти над містом, музичний супровід, мінімум романтики і максимум напруження – усе виглядало вражаюче. А завдяки розгорнутій передісторії у фільм вливається родзинка – документальність подій. Проте остання сцена у стрічці – боротьба головного героя із лиходієм – виглядала занадто пафосно: із бійкою на вулиці, стріляниною та рукопашним боєм двох “залізних” людей.

Та фінал стрічки значно відрізняється від усього раніше знятого. Тоні Старк розкрив свою таємницю перед усім світом, тим більше, що він не був супергероєм. Жоден із відомих нам героїв коміксів не показували своє друге обличчя, залишаючись лише легендою, а не конкретною людиною. Саме це й зробило стрічку такою епатажною.

Режисер створив героя, якому байдуже те, що він робить, головне, щоб воно приносило задоволення під час роботи. Характер персонажа життєлюбний – саме завдяки йому стрічка виглядає весело, а не похмуро.