"Місто пороку" – справжній детектив без зайвого шуму
Останнім часом в Голлівуді стало популярним робити фільми на тему виборів: знімаються картини абсолютно різних жанрів, котрі показують всі закулісні перипетії перегонів (брудна політика, корумповане місто). Для пересічного українця ці сюжети є близькими, адже де як не у нас, життя є настільки заполітизованим як в Штатах. Брудна білизна політиків часто спливає за рахунок приватних детективів та папараці. Певно про це подумали і Аллен Хьюз та Браян Такер і вирішили створити на основі цього сюжет своєї картини.
Фільм можна назвати кримінальним детективом чи політичним трилером. Песимістичний сюжет, часті спойлери та незліченна кількість слів на букву “F” наближають картину до нуару 60-70х років. Іноді такі фільми звуть нео-нуаром, на зразок «Драйву» (2011) чи «Виправданої жорстокості» (2005). Вслід за детективним екшеном «Джек Річер», виходить ще один детектив, але він майже повністю протилежний попередньому; цей фільм приваблює саме сюжетом: загадками, сукупністю неочікуваних поворотів та хитросплетінь.
Звичайно декому фільм здається нудним, і з’являється бажання поглянути на годинник та з’ясувати як довго це буде тривати, але динаміка часто змінюється та глядач знову поринає до екрану, з наступним доказом та зміною ходу сценарію. Ви перебуваєте в напрузі до кінця фільму, хоча і знаєте чим все закінчується за 5 хв. до кінця. «Доказ може бути могутньою зброєю» – гасло фільму.
У місті процвітає несправедливість, колишній поліцейський Біллі Тагарт (Марк Уолберг) шукає спокути і помсти, після того як двічі перетнув лінію закону, та потрапив під крило найвпливовішої фігури – мера Ніколаса Хостетлера (Рассел Кроу). Він жорстокий поліцейський, котрий вбив ґвалтівника. Він народний месник, і суд його виправдує. Він здає значок та перестає пити. Він займається детективною діяльністю, живучи з дівчиною за чию сестру помстився.
Одного дня Біллі відповідає на дзвінок мера, та отримує легке завдання за 25 тисяч доларів. Ключові слова «занадто добре, щоб бути правдою» вже на початку фільму попереджують глядача, що не все є так просто, і понеслась…
Повороти сюжету написані Браяном Такером є занадто охайними, дещо машинописними. Головною ідеєю сценарію певно є переконання, що навіть хороші хлопці мають свої темні сторони. Він написаний в стилі старої школи та дивує палкими словесними боями між головними героями Уолберга та Кроу. Хьюз часто відволікає нас на картини надвечір’я Нью-Йорка, показуючи візуальні контрасти життя маленького Болтону, та центральної частини міста з його хмарочосами, немов задаючись питанням: «А в чому краса міста для вас?»
Акторська гра є першокласною - Марк Уолберг та Рассел Кроу зробили свою роботу на відмінно. Приємно знову побачити Уолберга в серйозній ролі. Кетрін Зета-Джонс виправдалася за попередні жахливі ролі. Нарешті вона повернулася до серйозного кіно: «Місто пороку», «Побічний ефект», «Ред 2». В фільмі їй дісталися невеликі відрізки простору , її дійсно не вистачало. Алона Тал додала своєю епізодичною роллю певного шарму для картини,- нарешті серйозна робота від неї після багаточисленних серіалів («Supernatural», «The Mentalist» etc.) Другорядний персонаж Джефрі Райта – комісар поліції Карл Фейрбенкс також на рівні. Актор виглядає дуже незвично в такому серйозному образі. Баррі Пеппер грає наївного чесного політика Джека Вальяна – багатого хлопчика чи людину з народу (роль йому беззаперечно вдалась).
Окремі сцени тримають в напрузі. Фільм потребує серйозної уваги та сконцентрованості, екшену в якому не так багато, але картина захоплює своїми неочікуваними поворотами сюжету. Оцінки 7/10. Актори – відмінно, Сценарій – добре, Режисура – добре, Музика – на рівні.
