Живые герои (1960)

Ця стрічка є частиною культурної спадщини Литовської республіки. Зйомки фільму проходили  в часи, коли країна входила до складу СРСР.

Кіноальманах, складається з чотирьох новел, у яких зображено литовських дітей у різні часи становлення литовської республіки: перед війною, під час війни, після війни та у 50-х роках.

«Нам більше не потрібно» (Mums nebereikia) переносить глядача у міжвоєнне литовське село. Початку 20 століття. Маленького хлопчика із родини наймитів, продають у пастухи кулаку з іншого хутора. Але, прийшовши до господаря, він дізнається, що вже не потрібен, бо повернувся колишній пастушок. Хлопчику не дозволяють навіть залишитися на ніч, і він змушений вночі повертатися додому, де його - ще одного голодного рота, ніхто не чекає..

«Соловей» (Lakštingala) розповідає історію дев'ятирічного хлопчика, який, прикидаючись сільським дурнем, заманює німецьких солдатів до лісу, де на них чекають партизани.

«Останній постріл» (Paskutinis šūvis) Післявоєнні роки. На околиці села, на болотах у очеретах, ховається бандит із недобитих литовських есесівців. Маленька дівчинка випадково знайшовши його схованку забирає патрони прийнявши ці блискучі залізячки за іграшки…

У оповіданні «Живі герої» головними героями історії, є двоє хлопчиків. Вони мріють стати героями, але в кінці новели зрозуміють, що самовіддана праця також може бути героїчним вчинком.

Приз FIPRESCI  на МКФ Карлових Варах 1960