Рецензія на фільм «Міс Погана поведінка»
«Ох вже ці божевільні жінки!»

12 серпня 2020,  23:45 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

У 1970 році на конкурсі «Міс Світу», який дивилося більше людей, ніж політ людини на Місяць, стався грандіозний скандал. До зали і на сцену увірвалися активістки руху за рівні права й висловили організаторам в обличчя все своє обурення з приводу того, що ті на весь світ оцінюють жінок за їхніми зовнішніми параметрами, як «худобу на базарі». І дотепна драматична комедія «Міс Погана поведінка» показує, як і чому представниці Руху за жіноче звільнення зважилися на таку відчайдушну акцію, що обернулася для них арештом.

Щоб повністю розібратися в подіях, що описуються у фільмі «Міс Погана поведінка», потрібно спочатку зрозуміти, що таке цей горезвісний патріархат та сексизм, з якими борються тут героїня Кіри Найтлі та інші феміністки-бунтарки. Сексизм зараз часто на слуху і, здається, вже всі знають, що це дискримінація за статевою ознакою, з якою з дитинства стикаються усі жінки. А ось що таке патріархат і чому він такий поганий? Патріархат – це одноосібна влада в руках чоловіків, яка відсуває жінок на другий план і позбавляє їх рівних прав, рівних можливостей себе реалізувати та рівної оплати праці. Ось і наші героїні борються саме з цією несправедливістю і тими, хто її підтримує та множить, а не з усіма чоловіками (як вважають деякі) і вже точно не з самими конкурсантками «Міс Світу», яким теж здорово дістається від сексизму організаторів та журналістів.

Головною героїнею цієї стрічки умовно можна вважати молоду мати, студентку та активістку Селлі Александер, яку чудово і багатогранно зіграла Найтлі, але тут є маса інших неймовірних героїнь, які отримують шанс розповісти свою історію на великому екрані. Як конкурсантка конкурсу «Міс Світу» з Гренади Дженніфер Гостен, на роль якої покликали незрівнянну Гугу Ембату-Ро. Вона затьмарює тут всіх конкурсанток, але з білим журі та білими стандартами краси західного світу, на перемогу вони з Міс ПАР не особливо сподіваються. І тут фільм вбиває наповал тим, що береться не тільки за тему сексизму, а й за расизм, присутній у світі краси до сих пір. Чому це погано? Тому що навіть в 2020 році в різних країнах жінкам тоннами впарюють відбілюючу косметику, від якої у них потім опіки на шкірі та інші проблеми зі здоров'ям. А все тому, що в медіа слово краса стоїть поруч зі словом білий колір шкіри. А фільм «Міс Погана поведінка» показує той історичний момент, коли світ став трішечки менше расистським і визнав найкрасивішою жінкою на планеті темношкіру гренадку. Саме заради цього, заради мільйонів маленьких темношкірих дівчаток по всьому світу, які завдяки їй повірили в себе та в свою красу, Дженніфер була готова витерпіти будь-якій сексизм конкурсу «Міс Світу».

Режисеркою фільму «Міс Погана поведінка» стала Філіпа Лоуторп, яка раніше працювала над такими знаменитими британськими серіалами, як «Корона» та «Кличте повитуху», і вона просто чудово подала цю історію з жіночої точки зору, якою і в сучасному, прогресивному кінематографі часто нехтують. Це я про те, що нещодавній фільм про сексуальні домаганнях «Сенсація» зняв чоловік-режисер Джей Роуч, хоча ту історію безумовно мала розповісти жінка-режисер. А тут завдяки Лоуторп кожна дівчина і жінка, яка подивиться це кіно, впізнає в комусь із героїнь себе. Оскільки режисерка показує в «Міс Погана поведінка» найрізноманітніших, чудесних, сильних та цілеспрямованих жінок: жінок, які хочуть здобути освіту; жінок, які хочуть вийти заміж і народити дітей; жінок, які хочуть вирватися зі своїх маленьких містечок; жінок, які хочуть здійснити свої мрії, якими б ті не були. Адже врешті-решт фемінізм виступає саме за рівні права і за право вибору для кожної жінки, і кожної людини, жити своє життя на своїх умовах, а не так, як нам нав'язує суспільство.

Окремої згадки тут заслуговують комік-телеведучий Боб Гоуп і його дружина Долорес Гоуп, яких зіграли Грег Кінніер та Леслі Менвілл. У них ще одна окрема сюжетна лінія, яка дозволяє краще пізнати Гоупа перед гучним фіналом на конкурсі «Міс Світу». Нам показують, що він дуже популярний і постійно користується цим, щоб охмуряти молоденьких та наївних дівчат. І фліртувати з ними на очах дружини, яка дивом його терпить навіть після зрад. При цьому жарти для нього пишуть молоді автори, так що його тривалий успіх не особливо заслужений. Але найкраще в цій сюжетній лінії – це його чудова дружина Долорес та її реакція на ті події на фіналі «Міс Світу» у 1970-му році. Саме її іронічна цитата про божевільних жінок стала заголовком цієї рецензії, оскільки вона западає в душу, відображає звільнення жінок від забобонів та дозволяє їм бути собою. І нехай весь світ вважає нас божевільними. Це їхня проблема.

На перший погляд здається, що конкурси краси нікому нічого поганого не зробили, а сексистські жарти ведучого Гоупа, який відверто дозволяє собі ображати жінок зі сцени перед мільйонною аудиторією, це «просто жарти», але це все тільки на перший погляд. Такі жарти і такі конкурси, як їх не подавай, все одно принижують жінок, і навіть якщо в кінці одна з них отримає корону, це не згладжує того огидного поводження зі сторони чоловіків, яке їм доводиться заради цієї корони терпіти. Тим більше, що популяризація в медіа такого ставлення до жінок призвела до того, що куди б ви не пішли, будучи при цьому жінкою, незнайомі чоловіки на вулиці і в громадських місцях будуть облапувати вас і поглядом, і руками. Оскільки для них жінка – всього лише об'єкт їхніх збочених фантазій, а не жива людина, яка не хоче цієї уваги, у що б вона не була одягнена, і як би не була нафарбована. Чи компенсує це те, що одна жінка на 3,7 мільярда отримає раз на рік корону і титул? Звичайно, ні.

У фільмі Лоуторп нему жожної сцени насильства, але є маса сцен, які показують усі жахи сексизму та об'єктивізації жінок на подібних конкурсах, і це не змінилося і в 2020 році. Як той епізод, коли на сцену виходять всі конкурсантки в купальниках і змушені посміхатися і бути граціозними і ввічливими, коли в зал вривається натовп розпалених чоловіків-репортерів в костюмах, які жадібно обдивляються дівчат з усіх боків. Або та затяжна сцена, коли конкурсантки повинні повернутися до повного залу спиною, щоб камери показали усім їхні попи. І при цьому вони повинні виглядати радісними, ніби їх не облапують поглядами сотні чоловіків в залі та мільйони чоловіків по ту сторону телевізора. Адже організатори знають, навіщо ті дивляться «Міс Світу», і заради рейтингів підуть на все. І плювати їм на те, як себе насправді в цей момент відчувають конкурсантки.

Так що радикальна на перший погляд акція наших героїнь, яких з дитинства принижували, не давали можливості здобути освіту і роботу з такою ж оплатою, як у чоловіків, тут ще досить ніжна по відношенню до конкурса і Боба Гоупа. Вони влаштовують на екрані справжню революцію, втомившись сидіти склавши руки і терпіти, як об них день за днем ​​витирають ноги і вважають їх придатними лише для народження дітей і для того, щоб «тішити чоловічий погляд». І при цьому Селлі та інші активістки одно не опускаються до насильства чи до застосування зброї. Вони розумні і знають, що аудиторія конкурсу складає близько 100 мільйонів глядачів по всьому світу, і використовують це, щоб голосно, на весь світ, висловити свою позицію. Оскільки якщо й далі мовчати, то світ так і продовжить витирати об жінок ноги. А учасниці Руху за жіноче звільнення ні в якому разі не бажали, щоб така ж доля в майбутньому чекала на їхніх дочок. За що їм величезне спасибі. Фільм «Міс Погана поведінка» гідно показав їхню боротьбу, що робить його одним з тих фільмів, які є обов'язковими для перегляду кожному глядачеві.

Якщо перефразувати відомого коміка Джорджа Карліна, який на відміну від Боба Гоупа був дійсно розумним та смішним, то «жінки божевільні, оскільки чоловіки роблять їх такими». Така ось їжа для роздумів.

3099 

Написати коментар

Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: