Рецензія на фільм «Лускунчик і чотири королівства»
Понура діснеївська казка

5 грудня 2018,  03:05 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

Нова адаптація відомої казки Е.Т.А. Гофмана «Лускунчик і чотири королівства» обіцяла стати одним з головних фільмів грудня, який можна подивитися всією сім'єю перед Новим роком, щоб зарядитися святковою атмосферою, але, на жаль, у ній не виявилося ні грама чарівництва. Що ж пішло не так в прагненні студії Disney створити нову класику для майбутніх поколінь?

Спочатку режисером «Лускунчика» був номінований на премію «Оскар» Лассе Галльстрем, який колись знімав такі відомі драматичні фільми, як «Що гризе Гілберта Грейпа?», «Шоколад» і «Хатіко», а останнім часом переключився на мелодрами. Для Галльстрема настільки відомий діснеївський проект міг стати поверненням у світ великого кіно, але в кінці минулого року студія вирішила, що фільму потрібні додаткові зйомки, і їх очолив вже інший кінематографіст – режисер «Джуманджі» і «Першого месника» Джо Джонстон. Так що тепер не зрозуміло, кого саме з них потрібно звинувачувати в такому результаті й провалі картини в американському і зарубіжному прокатах.

У Гофмана «Лускунчик» є невеликою казкою, але щоб зробити з цієї історії повнометражний фільм, кінематографісти вирішили ухитритися і переробити практично весь оригінал, додавши туди купу персонажів і сюжетних поворотів, тому якщо ви знаєте саму казку, то навряд чи зрозумієте, що відбувається на екрані і причому тут Лускунчик. Фільм починається з Різдва в Лондоні початку 19 століття і знайомить глядача з розумною і допитливою дівчинкою Кларою, у якої недавно померла мати, тому вони з батьком, братом і сестрою не дуже горять бажанням святкувати і веселитися. Але Клара отримує від мами подарунок – шкатулку, і тепер її розум цілком займають пошуки ключа, який зможе її відкрити. Вона йде на різдвяну вечірку до свого хрещеного Дроссельмейєра, відомого винахідника, і просить його допомогти. Слідуючи за золотою ниткою, дівчинка потрапляє в чарівний світ, який колись відкрила її мати, і повинна захистити його жителів від Матінки Коржик та її армії мишей.

Роль Клари виконує юна актриса Маккензі Фой, яка грала в «Сутінках» та «Інтерстелларі». Вона начебто і підходить на роль нової діснеївської принцеси й відіграла її правдоподібно від початку і до кінця, але якось нічим не зачепила, незважаючи на непросту долю її героїні. Хоча смерть одного з батьків – настільки заяложений прийом, що після численних адаптацій коміксів, де це є обов'язковим сюжетним поворотом, він просто більше не сприймається і ніяких почуттів не викликає. Тим більше, що в оригіналі у головних героїв обоє батьків живі, так що тут даний поворот доданий виключно з метою вибити з глядача сльозу. Якраз те, що потрібно перед Різдвом і Новим роком.

Коли Клара потрапляє в інший світ, то знайомиться з регентами трьох чарівних королівств: Країни снігів, Країни квітів і Країни солодощів. Найяскравішою з них виступає Карамелька, і вони разом відправляються у подорож, яка нагадує монтаж швидко змінюючих одна одну фарб і комп'ютерної графіки. Тому не дивно, що це стомлює і перестає вражати вже в перші хвилини, а глядачі просто засинають в залі. Буквально. Я сама ледве стрималася, оскільки в поєднанні із заспокійливою музикою «Лускунчик» дуже швидко заколисує.

У першій частині фільму не дати глядачеві заснути намагається Кіра Найтлі, яка грає регентшу Країни солодощів Карамельку, і на тлі інших ця героїня настільки явно погано прописана, що її майже можна вважати цікавою. Знаєте, це коли у кіно все настільки погано, що майже добре? Ось з Карамелькою саме такий випадок. Вона прекрасна в своїх божевіллі і крайнощах, і якби цю героїню розвинути і помістити в більш темну атмосферу, ніж діснеївський фільм, з неї могло б вийти щось по-справжньому яскраве. Харлі Квінн, наприклад. Разом Найтлі в цій діснеївській фантасмагорії (в гіршому сенсі цього слова) з'являються ще такі імениті актори, як Хелен Міррен і Морган Фріман, яким дісталися більш адекватні персонажі, але вони все одно не рятують сценарій, що метушиться з боку в бік, своєю грою. Та й за часом їхні ролі вельми скромні.

Помітно, що студія Disney стільки сил і грошей витратила на костюми, декорації і спецефекти «Лускунчика і чотирьох королівств», але фільм все одно вийшов блідим, млявим і нудним. Після перегляду не згадується жоден цікавий момент, крім однієї милої мишки, а сама історія, ніби за помахом чарівної палички, тут же норовить стертися з пам'яті. Я подивилася цю адаптацію кілька годин тому, а вже насилу пам'ятаю, про що вона. Сценаристи надто перевантажили класику своїми непотрібними вигадками, занапастивши екранізацію і для дітей, і для дорослих. Хочеться вірити, що наступна діснеївська стрічка «Мері Поппінс повертається», чий трейлер показують перед «Лускунчиком», буде в рази кращою.

Якщо вам потрібен новорічний настрій, то вам його швидше подарує така класика, як «Один вдома», «Міцний горішок» чи «Гаррі Поттер», аніж новий «Лускунчик».

8399 

Написати коментар

Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: