Рецензія на фільм «Народження зірки»
Блискучий дебют Леді Гаги у світі кіно
Історія кохання згасаючої зірки кантрі-музики і починаючої співачки, якій він допомагає домогтися успіху, вже більше 80 років, – з моменту виходу першого фільму «Зірка народилася» на екрани в 1937 році – розбурхує серця глядачів. І щоб довести її безсмертя, Бредлі Купер вирішує зняти свою версію цієї класичної історії з собою і Леді Гагою в головних ролях.
Обрати в якості свого режисерського дебюту рімейк – дуже ризикована затія, враховуючи той факт, що рімейки публіка в основному приймає прохолодно, адже їм необхідно змагатися з успішними оригіналами. Але остання «Зірка народилася» вийшла в кінотеатри в 1976 році, тому вона практично невідома молодому сучасному глядачеві, і таким чином Купер отримав шанс розповісти цю історію з чистого аркуша і чистого саундтреку.
«Народження зірки» починається зі знайомства з Джексоном Майном (Купер), популярним кантрі-виконавцем, який після концерту шукає найближчий бар. Йому все одно, де пити і з ким, але на щастя водій зупиняється біля бару, де проходить шоу співаючих трансвеститів. І тут на сцену виходить дівчина Еллі (Гага), яка співає «La Vie en Rose», і Джек не може відвести від неї погляд. Якщо і існує кохання з першого погляду, то саме таке, як показує «Народження зірки». Джек чекає на Еллі після закінчення шоу, і разом вони відправляються гуляти по місту і говорити по душах. Потім він наполегливо кличе її на свій концерт, Еллі трохи вагається, але вирішує ризикнути, і вже ввечері опиняється на сцені перед багатотисячним натовпом. Її голос і пісні подобаються людям, і незабаром продюсер великого лейблу пропонує зробити з неї поп-зірку. Еллі мріяла про це все своє життя, але поки до неї приходить популярність і «Греммі», зірка Джека на сцені згасає. І їхні стосунки перетворюються на справжнє випробування для обох.
Здавалося б, з чого б відомому і успішному музиканту бути нещасним і перебувати в депресії, але якщо згадати історії багатьох великих артистів, як та ж Вітні Г'юстон, з чиєї піснею порівнюють фінальний виступ Гаги в цьому фільмі, то вони є такими ж людьми, як і ми всі, зі своїми проблемами, душевними ранами і болем, який не заглушити навіть багатотисячному стадіону та мільйонним продажам альбомів. Адже, як співали ще The Beatles, кохання за гроші не купиш. Як і справжнє щастя. І незважаючи на хорошу кар'єру, Джеку було що заливати алкоголем. Його мати померла при пологах, а батько – коли хлопцеві було всього 13 років. Він залишився удвох зі старшим братом (Сем Елліот), який став його менеджером, але вони не були з ним по-справжньому близькі. А коли і кар'єра – єдине, що не дає йому остаточно спитися, – підходить до заходу, Джек починає вживати ще більше. Тепер світлом в кінці тунелю для нього є кохана дружина Еллі, і заради неї він щиро намагається зав'язати, а це багато чого варте.
Абсолютно по-новому, під зовсім іншим кутом в «Народженні зірки» розкривається Леді Гага. Вона прийшла до слави за допомогою епатажу і божевільних костюмів, але у фільмі Купера – в образі простої дівчини з великою мрією Еллі – ми можемо побачити її такою, якою Стефані Джоанн Джерманотта (справжнє ім'я Гаги) була на початку свого шляху. У цій історії вона оголює свою душу і показує, що і без гриму й костюмів є рідкісним діамантом. А часом і зовсім нагадує велику Барбру Стрейзанд, яка зіграла цю роль у рімейку 1976 року. І справа не тільки в їх шикарних носах, а й в масштабі талантів обох співачок. В останні роки Гага дійсно намагається скинути з себе все непотрібне, про що свідчать її останні кліпи та альбоми «Cheek to Cheek» і «Joanne», де вона більше епатує оголеними і гострими почуттями, ніж незрозумілим «ра-ра-а-а-а ро-ма ро-ма-ма га-га у-ла-ла».
Крім сильного сценарію і переконливої та зворушливої гри Гаги і Купера «Народження зірки» робить одним з кращих фільмів 2018 року першокласна операторська робота Меттью Лібатіка, який зняв «Чорний лебідь» і на цей раз знову чудово ловить і передає кожну емоцію персонажів; професійний монтаж візуального ряду і звуку та... оригінальний саундтрек від Гаги, написаний спеціально для цього фільму. Виявляється, що її голос та голос Купера незрівнянно доповнюють один одного, тому в популярність їхніх героїв віриш з перших нот. Вони дійсно можуть зібрати стадіони. Особливо в саундтреці виділяються пісні «Shallow» і «I'll Never Love Again», які після перегляду хочеться заслухати до дірок.
Хоча до номінацій на «Оскар» ще далеко, творіння Купера без перебільшень можна вважати «Ла-Ла Лендом» 2018 року. «Народження зірки» спочатку закохає вас в історію Еллі і Джека, а після розіб'є вам серце. А ви серйозне думали, що тут можливий хеппі-енд? Історії зі щасливим кінцем не викликають стільки емоцій, не залишають такий слід у серцях глядачів, і Голлівуд це прекрасно знає. Звичайно, в рік виходить десяток передбачуваних і сопливих мелодрам, де проблеми інфантильних героїв висмоктані з пальця, а вони самі не викликають ні краплі співчуття, але потім виходить така картина, як «Народження зірки», і назвати її мелодрамою не повертається язик. Так, тут у центрі знаходиться кохання головних героїв, але це кохання для них – не іграшка; вони обидва – дорослі і серйозні люди, які знають і цінують це рідкісне почуття, але алкоголізм і наркозалежність Джека перетворюють казкову мелодраму, якою є ця історія перші хвилин 15, на життєву і нещадну драму, де немає місця казці. І за цю чесність, яка ранить, і зірвані рожеві окуляри особливе спасибі Куперу.
Нехай ні ваш ніс, ні ваші внутрішні демони не стоять на шляху до здійснення ваших найзаповітніших мрій. Таланти повинні бути почуті.
