Рецензія на фільм «Розкрадачка гробниць: Лара Крофт»
Перша пригода легендарної героїні
Екранізації комп'ютерних ігор останнім часом все більше розчаровували, тому не зумівши створити нових франшиз з цікавими персонажами, Голлівуд вирішив повернути на екрани Лару Крофт, героїню, яку ви всі добре знаєте, навіть якщо жодного разу не грали в її гру. Але оскільки Анджеліна Джолі вирішила тепер більше часу проводити за камерою, ніж перед нею, франшизу очолила Алісія Вікандер, і в новій «Розкрадачці гробниць: Лара Крофт» її Лара відправляється в свою першу пригоду, з якої вийде тією самою знаменитою героїнею.
В якості основи для сюжету фільму була обрана гра 2013 року «Tomb Raider», яку віддали на адаптацію до рук норвезького режисера Роара Утхауга, відомого завдяки фільму-катастрофі «Хвиля». Об'єднати погляд європейського кінематографіста з голлівудським блокбастером було небезпечним ходом, адже історично вони є двома несумісними речами, і «Розкрадачка гробниць» стала зайвим підтвердженням того, що фільми такого жанру краще залишити американцям. Оскільки даний результат залишає бажати кращого (а місцями і набагато кращого).
Нова «Розкрадачка гробниць» показує Лару в 21-річному віці без особливої мети в житті і з нависаючою над нею хмарою у вигляді зниклого безвісти батька. Минуло 7 років від дня його зникнення, але дівчина все одно не може визнати, що він мертвий, тому живе за коштами, а не розпоряджаючись своєю великою спадщиною у вигляді глобальної корпорації і сімейного особняка. Тим не менше вона любить адреналін і готова кинутися з головою у будь-яку цікаву для неї авантюру, нехай навіть це буде небезпечно для життя. Тому виявивши таємне лігво свого батька і дізнавшись, куди він відправився, Лара тут же збирає сумку і їде на край світу – у Море диявола, що знаходиться біля берегів Японії. Вона потрапляє в жахливий шторм і хвиля викидає дівчину на загадковий острів Яматай, де, за легендою, знаходиться гробниця демонічної цариці Хіміко, що володіє силою знищувати все і всіх одним дотиком. Але щоб дістатися туди і дізнатися, що сталося з її батьком, Ларі належить пройти чимало випробувань для тіла і духа, які зроблять з неї справжнього бійця.
Ми всі звикли бачити в ролі Лари Джолі, але повірте, Вікандер є її гідною спадкоємицею і пішла набагато далі у своєму фільмі. Її Лара – більш реалістична і менш гламурнізована героїня без химерних нарядів і ідеальної зачіски. Заради цієї ролі актриса не вилазила зі спортзалу і привела себе в ідеальну форму, щоб виконати купу складних і захоплюючих трюків, під час яких дійсно переживаєш за головну героїню, але жодного разу не сумніваєшся в тому, що їй це по зубах.
Вся історія становлення Лари зав'язана на її зниклому батькові, якого грає британець Домінік Вест, але, по-перше, тема зі зниклим/вбитим батьком стала останнім часом такою заїждженою, що перестала викликати емоції, а по-друге, сюжетна лінія цього персонажа жахливо передбачувана і нудна, а наприкінці Річард Крофт так дратує, що хочеться, щоб сценаристи з ним швидше покінчили. Загалом, черговий «батько року». Їм би з персонажем Кріса Пайна зі «Складок часу» зустрітися і обговорити, як правильно кидати дочку на невизначену кількість років, щоб потім вона ризикувала своїм життям заради порятунку недбайливого батька.
В помічники Лара вибирає собі моряка Лу Рена у втіленні Деніела Ву, але якщо їх знайомство проходить досить не нудно, то до фіналу сценаристи втомлюються вигадувати йому заняття, тому всю кульмінацію він просто повільно бреде до того місця, де повинен возз'єднатися з головною героїнею. А дарма, адже хлопець здавався цілком цікавим і хоробрим персонажем, і у них з Ларою міг би вийти хороший дует.
Також головний антагоніст «Розкрадачки гробниць» Матіас Фогель, якого грає талановитий Волтон Гоггінс, на жаль не тягне на звання класного лиходія, а ніби є копією тисячі лиходіїв з фільмів цього жанру. Незважаючи на всю його армію, він зовсім не здається гідним суперником для Лари в цьому квесті, і якщо б вона не була з розбитим серцем і недавнім пораненням під час фінальної сутички, то впоралася б з Фогелем набагато швидше.
Фільм «Розкрадачка гробниць: Лара Крофт» більше сконцентрований на головній героїні і її перетворенні на легенду, ніж на тому, щоб у цієї історії була логіка, і щоб сюжет виглядав хоч трохи розумніше за Фогеля. Епізод в іржавому літаку над водоспадом був крутим, але чим далі в ліс, тим все банальніше. А коли герої нарешті опиняються в містичній гробниці, їх пригоди всередині неї є погано замаскованою копією епізоду в храмі Петра з фільму «Індіана Джонс і останній хрестовий похід», де Інді добуває Святий Грааль. Тут у героїв теж провалюється підлога з-під ніг, потрібно пройти по вузькій доріжці над ущелиною, а потім все руйнується, і головний герой висить на одній руці над прірвою. У Стівена Спілберга точно буде дежавю при перегляді цієї «Розкрадачки гробниць». Плюс розчаровує відсутність справжньої магії, про яку йдеться весь фільм, що буде прикрістю і для звичайного глядача, і для тих, хто грав у гру. Навіщо тоді «Трійця» витратила стільки часу та коштів на пошуки гробниці Хіміко на занедбаному острові, якщо цариця не володіє ніякими особливими силами, а її так зване прокляття можна легко замінити будь-якою хімічною зброєю, якої в світі повно? Виходить, що весь цей суперквест не має ніякого сенсу, і Лара не рятувала світ, оскільки, на жаль, щоб влаштувати геноцид в наш час не потрібно винаходити або знаходити нічого нового. Гітлер легко впорався з цим і в 1940-х роках, коли наука була далеко не такою просунутою і небезпечною, як зараз.
Але всупереч величезним пропастям в сюжеті дуже хочеться побачити продовження, де Лара Вікандер буде зі знаменитою косою і озброєна двома пістолетами (спойлер?). Ця нова міс Крофт занадто гарна, щоб відразу її відпустити.
Щоб стати справжньою розкрадачкою гробниць, потрібно пройти вогонь і воду, літаки, що висять над прірвою, і глибокі ущелини, і Лара Крофт здатна зробити це із зав'язаними руками і свіжими швами. Вона – саме та Крофт, яка підкорить ваше серце.
