Рецензія на фільм «Безславні виродки»
Євреям у Другий світовий довелося несолодко. З одного боку їх планомірно знищував Адольф Алоїзович, масово стріляючи й вішаючи, з іншого боку - т.зв. цивілізовані країни теж ставилися до євреїв з відомою підозрою. Дивні вони якісь - чорняві, гаконосі, хитрі. З такими треба тримати вухо востро.
Військові успіхи євреїв під час тієї ж війни були на нулі. Ну, одного разу спробували підняти повстання у Варшавському гетто, побунтовали з місяць, та й заспокоїлися, багато хто - назавжди. А так більше особливо нічого й не було.
Але ж євреям кривдно. Іншим націям у тій війні дісталося істотно більше бойової слави. Наприклад, росіянам. Вони й німецьких окупантів зі своєї землі вигнали, і Берлін взяли, і тим самим Гітлера змусили випити йаду. А у євреїв ніяких подібних успіхів не спостерігалося. У наявності несправедливість.
Приблизно так само кривдно було й американцям. У них з військовою славою все було значно краще, але однаково часом накочувала нудьга й сплін - як же так, що честь завершення Другої світовий належала якимсь російським варварам?
Але, як сказав би доктор Майлс, «Історія - зла сука», і зробленого не повернеш. Залишалося упокоритися з явною неправильністю ситуації. І почекати приблизно до початку 21 століття. І от приблизно в 2001 році до режисера Квентіна Тарантіно заявилася делегація ввічливих бороданів у чорних вовняних капелюхах і з пейсами.
- Здгавствуйте, шановний Квентін, - сказав один з них, поштиво піднімаючи капелюх. Інші синхронно кивнули.
Тарантіно, як звичайно, був п'яний в устілку, і тому не відповів. Ситуація, втім, незабаром прояснилася. Цадикам хотілося б, щоб шановний гой-режиссер зняв фільм про те, як відважні євреї вбили Гітлера й виграли Другу світову. Як моральна компенсація пропонувалося 25 мільйонів доларів на організаційні витрати. Але Квентін, хоча й був п'яний, залишався все таким же жадібним, і тому не рушив з місця, поки сума витрат не була піднята до 50 мільйонів. Плюс ще двадцять йому пообіцяли продюсери брати Вайнстайни. Разом набралося потрібні 70 лямів бюджету, на які й був знятий фільм «Безславні виродки».
Що ж стосується спірного сюжету фільму, так Тарантіно в школі вчився погано, що таке Друга світова, хто її виграв й як, уявляв слабко, тому в пропонованій хасидами зав'язці не доглянув нічого дивного. Хоча, по своєму звичаю, там все дуже перекурочив, і єврейські бійці у фільмі виявилися практично такими ж кінченими мерзотами, що й нацисти.
А взагалі фільм мені дуже сподобався. З одного боку вловлюється фірмовий тарантіновський стиль із достатком малоусвідомлених, дивовижно деталізованих і затягнутих діалогів, як наслідок цього - двохзполовиноюгодинний хронометраж, суворий рівень насильства зі скальпуванням жертв і розшибанням їх жертовних голів бейсбольними бітами. З іншого боку - багатомовна гра акторів, відсутність нецензурної лайки, нехарактерна історична тематика. В результаті створюється враження такого собі гламурного й облагородженого Квентіна Антоновича в джинсах зі стразами Сваровськи. І, звичайно, зі звичайною ідіотською усмішкою на фізіономії.
Причину тому я бачу рівно одну - на даний фільм йому видали в тридцять із зайвим раз більше грошей, ніж звичайно (і у два з копійками рази більше, ніж на піку кар'єри). Для порівняння: бюджет «Скажених псів» - 1.2 мільйона, бюджет «Кримінального чтива» - 8.5 мільйонів, «Кілл Білла» - 30 мільйонів, «Доказу смерті» - точно невідомо, але навряд чи більше 25 мільйонів. Однак, такими темпами, я дивлюся, на наступний раз Тарантінич повинен зажадати не менш ста п'ятдесяти лимонів - для престижу.
Повертаючись до «Виродків», не можу не висловити ще раз замилування майстром - фільм зроблений так, що із двох годин двадцяти восьми хвилин екранного часу, години дві зал сидів взагалі нерухомо. Ніяких ходінь, ніяких переговорів, усі втикали мовчки. Режисер мистецьки управляє тим, що відбувається на екрані, і напругою в залі – вверх-вниз. Наприкінці першого епізоду із французьким лісорубом народ просто дружно видихнув - разюче зроблено.
І як чудово потріскує тютюн у трубках співрозмовників! Як поскрипує підлога під мірними кроками штурмбанфюрера Ланда! Як блищать чоботи лейтенанта Рейна! А як наприкінці майже всі гинуть! (крім негра, звичайно, негра вбивати не можна в жодному разі) А це «Я начебто з останніх сил!!!» Ах, краса! Уміють же працювати з матеріалом, чорти!
Окреме слово варто сказати про переклад. Дивитися довелося на українській, на іншій мові наші демократичні кінотеатри фільми не демонструють. Але тут був той рідкий випадок, коли від перекладу не нудило. Ряд речей, звичайно, перевели не зовсім точно, але в цілому - дуже пристойно. Особливо сподобався суржик лейтенанта Рейна, всі ці «шо» й «неа», тому що в оригіналі він розмовляє на сильно неправильному англійському.
З недоліків фільму я б назвав хіба що потворні пики Виродків. Ні найменшого співчуття вони не викликають, як не намагайся, викликають тільки бажання зблювати. Епізод з генералом Фенеком, якого грає Майк Майерс, виглядає стороннім (хоча від нього, звичайно, нікуди не дітися, у сюжет потрібно було ввести англійського розвідника, щоб потім, після тривалого й прекрасного діалогу, по-звірячому його застрелити). Ну й хвилин п'ятнадцять-двадцять, звичайно, можна було б з фільму викинути, все-таки він довгуватий.
У цілому ж - дуже, дуже гарний, якісний закордонний фільм на всі гроші. Режисерище Квентін Тарантіно показався тут у всій вроді. Шанувальники не будуть розчаровані жодного разу, іншим фільм сподобається з імовірністю 50:50.
