Рецензія на фільм «Неймовірний Халк»
На червень у мене було призначено три великі прем'єри – «Кунг-фу Панда», «Неймовірний Халк» і «Особливо небезпечний». Панду подивився буквально нещодавно і залишився сильно задоволений, "Wanted" вже теж фактично на носі й по відгукам обіцяє бути гарним, залишається «Халк». Керуючись цими нехитрими миркуваннями, подивився і його.
До перегляду поставився із серйозністю. Все тому, що гладіолус перший фільм з даної серії – власно, «Халк» 2003 року виготовлення, мені колись дуже не сподобався. Був він про те, як якийсь вчений тип Брюс Бренан так вдало хапнувши при народженні радіації, що одержав як бонус зелені зіниці й здатність перетворюватися у величезного бойового шрекоподібного робота на ім'я Халк.
Незважаючи на радіацію та інші приколи, перший фільм був тотальним відстієм – там дуже багато напирали на нібито щиросердечні метання товариша Бренана, і занадто мало було добротного екшену. І навіть тупі американські підлітки, які росли на комиксах про Халка із самого слинявого дитинства, освистали фільм. І навіть американські критики освистали. Що взагале небувалий випадок – критики зрівнялися за рівнем з американськими підлітками.
Незважаючи на цей радісний в цілому факт, продовження дивитися спершу збирався без ентузіазму. Але потім дізнався, що там зніметься Едвард Нортон і Тім Рот, а також заслужена Арвен країни Лів Тайлер, і дивитися знову захотів. Едвард – сам по собі відминний актор, а Тім там повинен був грати агента кривавої гебні™ на ім'я Мерзенність, так що перспектива перегляду заграла червоно-журавлинними фарбами.
Після перегляду можу смиливо сказати дві речі: 1) фільм вийшов дуже гарним; і 2) кривавої гебні™ у фільми не виявилося, в процесі зйомок розтратили її під корінь. А взагале, чи не фіг, скажу ще декілька речей.
Дія другого фільму відбувається через кілька років після подій першого – герої сильно зминилися, їх грають інші актори, які й ведуть своїх персонажів зовсім по-іншому. Утікши від ВР США, Брюс Бренан укривається в Бразилії, де працює поденним електриком на заводі з виробництва енергетичного напію «Брама» (сервеса ду Бразіл).
Але підступні американські військові не дрімають, вони беруть слід втікаючого фізика й нацьковують на нього спецзагін «Вітязь» на чолі з російським емигрантом Емилем Блонські. Бренан перетворюється на Халка й з легкістю розбирається з усіма командосами, крім Емиля. Той затаює страшну злість на Халка й одночасно хоче стати таким же як він…Ясна річ, у фінале це в нього вийде.
А в промижку миж зав'язкою й фіналом Брюсохалк ще встигне знайти своє старе (тобто давно загублене) кохання, спробувати вилікуватися від своєї оборотневої недуги й влаштувати гарну битву в університетському кампусі.
Загалом кажучи, комиксу «Неймовірний Халк» вже більш п'ятидесятьох років. І в оригінале він був про протистояння мутувавшого під впливом радіації ядерного фізика Бренана й злісного агента КДБ Блонського, який перетворився на рептилоподібного мутанта на ім'я Мерзенність. Але студія «Марвел», тверезо розсудивши, що справи давно минулих днів ворушити не варто, ґрунтовно переписала сценарій, зробивши Блонського елітним командосом, і загалом почистивши історію від відверто дивних ефектів радіації.
І це, скажу я вам, саме ті рішення, які варто було б прийняти Спілбергу при зйомках свого «Індіани».Тому доктор Джонс у порівнянні із Брюсом Бренаном відверто не злітає. Там – ігровий атракціон, а тут – фільм. І гарні акторські роботи в ньому.
От про роботи, до речі. Перед виконавцем головної ролі Едвардом Нортоном стояло непросте завдання. З одного боку, грати у фільми за великим рахунком нема чого – зеленого чоловічка велетня Халка спеціально навчені люди намалюють на комп'ютері, а у своїй людській іпостасі його герой не робить нічого, тільки бігає й пхикає. З іншого боку, прізвище Нортон вже давно стало якимсь знаком якості, і це реноме потрібно підтримувати. Тому Едвард не став шукати легких шляхів, а особисто переписав всю свою сюжетну лінію. В результаті Брюс у нього вийшов дуже живий, страждаючий і люблячий.
Загалом, я так розумию, це в нього тепер хобі таке. Всі вже знають, що Нортон може впоратися з найскладнішими ролями. Тому він почав брати ролі прості, відіграючи їх так, що вони зненацька стають складними. Правильний підхід.
Донька злого генерала Роса у виконанні Лів Тайлер теж вийшла непогано, навіть окремо. А коли вже вона опиняється разом з Нортоном, виходить ще краще. Це навіть не стандартна голівудська лав-сторі, це, хлопці та дівчатка, мисцями справжня драматургія. Що безмирно радує.
Ну й третій за рахунком головний герой – Емиль Блонські, якого зіграв вічний поганець Тім Рот. Його спочатку, до речі, не хотіли брати на цю роль, вважали, що він занадто інтелігентний. Але потім передумали й взяли. Отож, Тім знов-таки фактично вивернув свою роль навиворіт – всю першу половину фільму Емиль є позитивним персонажем. Сцена, коли він підійшов до озвірілого Халку й сказав: «Це все, що ти можеш?» - відминна сцена. Потім з нього, звичайно, стали ліпити злісного монстра, але персонаж однаково вийшов неоднозначним, а не пофарбованим, як це звичайно прийнято, густою чорною фарбою від голови до ніг.
Ну й Тоні Старк, який з'явився в самому кінці, теж порадував, всесвіт Халка відразу різко одержав якусь глибину й, не побоюся цього слова, достовірність.
В цілому, можу тільки поаплодувати студії «Марвел». Знімати фільми за власними комиксами у неї поки виходить просто відминно – спочатку «Людина-залезяка», тепер от «Неймовірний Халк». Це як із Френком Милером: поки знімали за його комиксами інші, виходило сумовите гівно типу «Робокопу 3» й наступних. Як тільки він сам почав контролювати процес – поперли шедеври типу «Міста Гріхів» і «300».Так і тут. На мий погляд, дуже гарний фільм. Рекомендую.
