Хто таке Джекі Чан? Це один з найкращих китайських акторів. А хто такий Джет Лі? І це – один із найкращих китайських акторів. Власно, найкращих китайських акторів усього два – і обидва вони знялися у фільми «Заборонне царство». До нашої радості й захвату.
Даний фільм – комедійний фентезі-бойовик. Теж, звичайно, китайський. Не за походженням, так за духом. А духу в ньому багато. Але про дух потім, спочатку про сюжет.
Живе собі в Америці типовий тупий підліток Джейсон. І є в його в житті всього одна пристрасть – китайські фільми. В основному він дивиться мега-шедеври з Брюсом Лі, але не гидує й нібито-історичним, нібито-не-для-всіх кіно, типу «Скрадливого тигру, дрочущого бабуїна». Купує він, до речі, палені диски в ломбарді у старезного Ху.
Але й сам старезний Ху не такий простий! У нього в підсобці лежить магічна жердина, яка належала ще самому Цареві Мавп, і якщо треба, Ху цілком ще встане у весь свій зріст, і вперіщить цією жердиною кому не треба. За що й одержить згодом кулю в груди.
Таки так, торгівля пиратками до добра не доводить – у ломбард вламується вулична мексиканська банда й починає потрошити крамницю на предмет грошей. Джейсон, який зіграв роль навідника, сильно переживає за літнього китайця, але на допомогу йому прийти не поспішає – ну, на те він і тупий підліток.
Збігаючи за ходом дії від розлютованих бандюганів, дурень Джейсон зривається з даху, але, всупереч очікуванням не відкидає ковзанів, а переноситься в інший світ, який сильно нагадує середньовічний Китай. А оскільки жердина Царя Мавп все ще у нього, то справою життя для Джейсона стає розшукати цього славного монарха й задарувати йому реліквію. Ну й по можливості випросити квиток додому, звичайно.
А от до речі, якщо зайшла мова про Царя Мавп (який проживав, зважаючи на все, у Бразилії – тут творці фільму щось наплутали), виникає закономірне питання, а що це за броватий персонаж, власно? Чи не родич дорогого Леоніда Ілліча?
Відповідаю: таки ні, ніяк не родич. Звичайний просунутий китайський перевертень, своєму народженню зобов'язаний Будді, який присів на камінь, з якого він згодом і вилупився. Справжнє ім'я невідоме, незмінне прізвисько - Сунь Укун, він же Шиндже, він же Ши Ху, він же Бімавен. Вважає себе великим мудрецем, рівним небу, що, втім, ніким не заперечується. Характер хитрий. Не одружений.
І у фільми його грає Джет Лі. Хоча це не єдина його тут роль.
У комплексі оперативно-розшукових заходів, які Джейсон влаштовує в древньому Китаї, йому допомагає сильнопитущий бродячий учений Лу Янь у виконанні Джекі Чана й безіменна бардеса-асасін (жіноча іпостась Джека Горобця). А протистоїть цим пошукам злий воєначальник Нефритового Імператора й дочасно воскресла відьма Сіндел з «Мортал Комбату».
Отож, громадяни, маю вам сказати: найповніший захват у фільми – це Джекі Чан! Бродяга-алкаш у його виконанні, який постійно хлеще вино, гострить, спотикається й падає – це просто прекрасно. Дуже порадував.
Суворий чернець/Король Мавп у виконанні Джета Лі теж дуже непоганий. Після «Героя» мені здавалося, що головний плюс Джета – це техніка бою, ан ні, і драматичні здатності в нього теж на рівні.
Майкл Ангарано в ролі дурня Джейсона не вразив. Зовні – суміш Джеймса МакЕвоя й Едварда Нортона, за рівнем гри – відверто ніякий. Благо, основну увагу весь фільм до себе приковували Джет-енд-Джекі.
Але й не тільки вони. Крім гарних дівчат-антагоністок, у фільми ще дуже гарні пейзажі. Що сад сакури в розквіті, що Гора П'яти Стихій з водоспадом, що традиційний бамбуковий ліс – навкруги краса. Ще, до речі, сильно сподобалися збруя й зброя у воїнів, часом сильно схожі на японські. Що й не дивно – японці це етнічно ті ж китайці, тільки живуть трохи східніше. Через це й зброю вони запозичили у своїх героїчних предків.
Але головне, хлопці – це бійки! Або навіть не так: БІЙКИ!!! Як і в «Пристрели їх», тут на них побудований ледве не весь фільм. Великі бійки, маленькі бійки, справжні бійки, постановочні бійки, акробатичні бійки, магічні бійки – на будь-який смак і колір. Ідіотські, звичайно, до неможливості, але тим і коштовні. Дивився із задоволенням, у двобоях – вся сіль фільму.
Справедливості заради, треба помітити, що в цьому великому плюсі міститься й великий мінус: коли лютий напір бійок слабшає, сюжет миттєво провисає й стопориться. Епізод, коли під час піщаної бури герої сиділи в печері й міркували про всяке, дивився з деяким здивуванням – пафос там був трохи не до діла, дивився чужерідно. Таких моментів, на щастя, у фільмі вкрай мало.
В цілому вийшов украй бадьорий, видовищний і смішний китайський бойовик. До ранніх робіт Джекі Чана (типу «Обладунків бога») за напором веселої ідіотії злегка не дотягає, але проте, дуже гарний. Рекомендую до перегляду.
