Рецензії на (2009)

12 травня 2009,  18:02 | Рецензії | Автор: Redder

Декілька днів назад таки подивився в кінематографічному театрі фільм «Зоряний шлях» (він же «Звездный путь», він же "Star Trek"). Режисером фільму виступив відомий Джей-Джей Абрамс («Лост», «Монстро»), а сам фільм взагалі є реанімацією культового серіалу шістдесятих-двохтисячних. На «Стар треку» виховувалося, без перебільшення, кілька поколінь американців. Повнометражки, мультегі, книги й комегси по темі теж почали з’являтися. А потім, як говориться, вже понапридумували й анекдотів. Звичайно, як же ЖЖ Абрамсу не схопити за таку можливість зробити гарний підлітковий фільм!

Це приблизно як якби режисер Бондарчук почав би перезнімати... ну я не знаю, що. «Кавказьку полонянку», наприклад. Або навіть зробив би якийсь спінофф, типу історію життя товариша Саахова, і як він дожив до життя такого. Або навіть недавній експіріенс із розфарбуванням «17 митей весни» аквареллю можна в приклад навести. Замах на святе, фактично.

Ну, загалом, подивився. Оригінального серіалу я не бачив, тому в перипетіях героїв, рас, планет і кораблів заплутався практично відразу. Якісь ромуланці, якісь вулканці, планети усередину себе сплескуються... голова пухне. Люди, де я?

Сюжетно ж фільм представляє, як я зрозумів, свого роду приквел до оригінального серіалу. Типу, от звідки пішов капітан Кірк, містер Спок, прапорщик Чеків та інші всякі Ухури, і особисто товариш Ен-Сі-Сі Ентерпрайз. У такий спосіб громадянин Абрамс, напевно, мав намір догодити і фанатам серії (он як там все починалося!), і нічого не підозрюючим глядачам (он, пацани, як тут все непросто!).

В цілому все виглядає дуже бадьоро, кораблі літають, червона матерія капає, бури дзижчать, пацани б'ються, дівчата сміються. У наявності тотальний інтернаціонал - американці, інопланетяни, японці, негри й росіяни разом забарують злих ворогів. Плюс у наявності неявно вирішений парадокс часу, у процесі розуміння якого мозки згортаються в трубочку й ідуть у штопор.

Проблема в тому, що американські серіали шістдесятих у наших широтах дивилися далеко не всі. З перипетіями сюжету знайомі лише деякі. Хто такий Спок, і чому в нього модна зачіска й ельфійські вуха, відомо мало кому. Численні поклони Абрамса з фанатами (типу імені Ухури) взагалі, вважай, ніхто не помітив.

Зате загальну радість (і мій зубний скрегіт) викликав лейтенант Павло Чеків у виконанні Антона Єльчина. Ні, персонаж вийшов непоганим, так, але тільки в українській версії фільму (а в нас тепер тільки такі крутять у кінотеатрах, так) Антона зробили таким дебілоїдом, який розмовляє на моторошному суржику. Ну, типу «увага усій каманде - існуєт небеспека столкновєння з астероїдом, а також зараження гусячою хуйньой» - звучить винятково по-ідіотськи. А взагалі він актор гарний, незабаром - он в «Термінаторі 4» ми його побачимо, разом із Крістіанчегом Бейлом.

Інші актори, втім, теж на рівні - Кріс Пайн у ролі Кірка, Карл Урбан в ролі дохтура-вбивці (ваще невпізнанний), Ерік Бана в ролі Нерона (теж не впізнав би, якби не знав), Саймон Пегг в ролі Скотті.

В цілому - в цілому - чергові «Зоряні війни» із заліковими спецефектами, кораблями, бійками, польотами й підривами. Сюжет вкрай стрімчастий і виляючий, як хвіст у дельтавегіанського сніжного стрибунця. Актори недурні, діалоги місцями прикольні, усяко краще «ЗВ». В цілому - на четвірочку з мінусом, на мій погляд.