Безперечно, «Реквієм за мрією» можна вважати шедевром світового кіно…
Ця картина дала поштовх проблемі наркоманії одним ударом, після неї однотипні фільми типу «Кенді» 2006 року, та інші у своєму роді, виглядають трохи більш бляклими. Відзначу відразу незрівнянну гру Джареда Лето, не знаю його як музиканта, але як актор у мене він викликає повагу.
Фільм ґрунтується на 2-х історіях, 2-х поколіннях і прагненні до своєї мрії. Наркоманія у двох видах: як ліки від реальності, і як квиток до прірви. Акторська гра може взагалі не оцінюватися, тому що вона тут незрівнянна.
Основна ідея цього «утопічного», але в той же час такого реального кіно, це, звичайно ж, не наркоманія, а відношення людини до оточуючого його світу. Його прагнення прикрасити його і змінити. Але слабкість людської особистості веде лише до розпаду й саморуйнування, наркотикам - головному героєві життя наших героїв.
2 історії матері й сина, 2 прагнення до кращого життя й виконання їхньої мрії, 2 покоління зломлених духом, це наш соціальний шар суспільства. Молодість просить нового, а старість шукає старе, ще тут присутній якийсь символізм того, що відбувається: поділ гарного життя й поганого на «літо» і «осінь».
Порадували режисерські задуми начебто зйомки в прискореному часі, від першої особи, і перед особою…прекрасна робота оператора, глибокі діалоги. Однозначно можна визнати, що «Реквієм за мрією» - це таранний камінь даного жанру.
З 10 балів я ставлю 9, тільки тому, що фільм бере за душу лише десь із середини, автор не зміг показати розпад відразу... не заразив належним чином публіку. Ну й, звичайно ж, відзначимо деяку утопічність і неправдоподібність того, що відбувається, але тут це дивиться гармонійно, тому що сама ідея фільму це й має на увазі.
