Рецензії на (2008)

9 листопада 2008,  15:03 | Рецензії | Автор: Redder

Зовсім недавно мені випадково попався запис робочої наради режисера, продюсера й сценариста фільму «Квант Милосердя» про чергового Джеймса Бонда. І після перегляду цього фільму він знову мені попався. І я вирішив його розшифрувати й записати. І от що із цього вийшло.

"Перед будинком під деревами був накритий стіл: режисер Марко Форстер і продюсер Майкл Уілсон пили чай. Сценарист Пол Хаггіс сидів між ними й спав міцним сном. Вони ж опералися на нього, як на подушку, і говорили через його голову. "Полу, напевно, дуже незручно", - подумав Деніел Крейг, підходячи до них. - Хоча з іншого боку, він спить, нічого не помічає".

Стіл був великий, але чомусь всі троє скупчилися в одному кінці.

- Немає місця, немає місця, - закричали режисер і продюсер хором, коли Деніел наблизився до них на відстань неприцільного удару в щелепу.

- Місця скільки завгодно, - заперечив актор і сів у велике крісло на чолі стола.

- Давайте-но обговоримо от що, - сказав продюсер Майкл Уілсон, позіхаючи. - Отут треба б новий фільм про цього бовдура зняти - про Бонда нашого Джеймса. А ідей нових немає як немає. І навіть старовина Флемінг запропонувати більше нічого не може - ми всі його романи, повісті й навіть оповідання екранізували, а сам він давно помер. Пропоную, щоб Крейг підкинув нам яку-небудь ідейку.

- Я нічого не знаю, - сказав Деніел, трохи переляканий цим реченням.

- Тоді її підкине Хаггіс! - викликнули обидва діяча кіномистецтв. - Прокинься, Хаггіс! - І вони одночасно вщипнули його за обидва боки.

Пол повільно відкрив очі.

- Я зовсім не спав, - проговорив він слабким хрипким голосом. - Я чув, добродії, кожне ваше слово.

- Розкажи нам, про що буде наступний фільм про Бонда, - попросив Марк Форстер. - Мені ж його знімати, а я дотепер ні вухом ні рилом.

- Так, будь ласка, - погодився Деніел Крейг. Мені й того складніше - я там відіграю головну роль, а чого грати - взагалі поки незрозуміло.

- І поквапся! - додав Майкл Уілсон, - а то знову заснеш, не докінчивши.

- Жила-була одна маленька латиноамериканська країна, керована диктатором, що далеко відійшов від демократичних цінностей, - почав Пол Хаггіс із великою поспішністю. Бідні люди, що стогнали під ярмом диктатора, жили в значній бідності без води десь у самім серці пустелі ...

- Що ж вони пили? - запитала Аня.

- Вони пили машинне масло, - сказав Хаггіс, подумавши.

- Це, чи знаєте, неможливо, - коротко вставив майбутній Джеймс Бонд, - адже тоді вони були б хворі.

- А вони й були, - відповів Хаггіс, - дуже хворі.

Деніел Крейг спробував уявити собі таке надзвичайне життя, але нічого в нього не вийшло. Тоді він задав інше питання:

- Чому ж вони жили в глибині пустелі?

- Ще чаю? - задумливо сказав Майкл Уілсон, звертаючись до актора.

- Я чаю ще зовсім не пив, - помітив Деніел, - і тому не можу випити _ще_.

- Якщо ви чаю не пили, - сказав Марк Форстер, почухуючи бороду, - то ви саме й можете випити ще.

Крейг налив собі чаю й взяв хліба з маслом. Потім знову звернувся до сценариста:

- Чому ж вони не могли хоча б викопати собі колодязь?

Хаггіс знову кілька хвилин подумав і нарешті сказав:

- Вони й викопали. Але це виявився масляний колодязь.

- Таких не буває, - відрізав було Деніел Крейг, але Форстер і Уілсон зашипіли на нього: "Шш, шш!" А Хаггіс, набундючвшись, згодом погодився, однак, продовжувати.

- І одного разу у цю горду країну прибув злий захисник навколишнього середовища, і пригрозив вичерпати навіть ту воду, що там дотепер була...

- Що за захисник? - запитав відразу Деніел Крейг.

- Звичайно ж, француз! - сказав Хаггіс, уже зовсім не подумавши.

- І от він прийнявся черпати й креслити, - продовжував він, позіхаючи й протираючи очі (йому починало хотітися спати), - і творити всякі капості, усі, що починаються з букви М.

- Отчого саме з М.? - запитав Деніел Крейг.

- Отчого б і ні? - сказав Марк Форстер, щось записуючи собі в блокнот.

Меж тим Хаггіс закрив очі й непомітно задрімав; коли ж Майкл Уілсон його гарненько вщипнув, він прокинувся з тоненьким вереском і скоромовкою продовжував:

- ...з букви М., як, наприклад, мерзенності, мокрості, і машинне масло, і Матісс... ну що ви від мене знову хочете, Крейг?

- Ну, я хотів поцікавитися, - відповів Деніел, надзвичайно здивований, - причому тут взагалі я й Джеймс Бонд?

- Ти тупий як пробка, Денні, - сказав Уілсон. - Ти пустиш у пустелю воду й усіх урятуєш.

Такої нісенітниці Деніел Крейг уже витерпіти не міг; він збуренно встав і вийшов. Хаггіс негайно ж заснув знову, а двоє інших не звернули ніякої уваги на його відхід. Оглянувшись останній раз, він побачив, як Форстер і Уілсон намагаються втиснути в сценарій хоч яку-небудь любовну лінію. Видовище було настільки жахливим, що Крейг мимоволі прискорив крок.

"Буде з мене! - думав він, пробираючись крізь хащу. - Це буде самий дурний сценарій, на який я коли-небудь, підписувався".

Як ми бачимо, не все з первісного задуму потрапило в остаточний варіант фільму, але й того, що залишилося, цілком вистачає, щоб назвати фільм «самою дурною історією про Джеймса Бонда», тут Деніел Крейг був зовсім прав.

А тепер коротко й по справі: чому фільм вийшов все-таки не дуже, незважаючи навіть на всі свої достоїнства, яких теж чимало.

По-перше, він не виправдав надій на відродження «олд-скул» Бонда. Це після «Казино Роял» було дуже багато очікувань - там Крейг відчутно іронізував над всіма канонічними бондовими атрибутами й тим що відбувалося в цілому. Через це в багатьох виникло відчуття, що буде повернення до стилістики старих фільмів про Бонда - з агентами КДБ із боєголовками в трусах і окулярами з вбудованим рентгеном.

Отож, очікування не виправдалися - перед нами геть-чисто вихолощений бойовик з погонями, перестрілками, вибухами й бійками. Підстав замість Джеймса Бонда Джейсона Борна - не зміниться нічого. Заміни його на Індіану Джонса - та ж історія, тільки мумій потрібно буде додати, без цього Індіана нікуди. Мораль цієї байки така: серія про агента 007 знеособлена донезмоги, індивідуальності в ній практично не залишилося. І це кривдно й неприємно, тому що раніше сонечко світило яскравіше, дівчини давали легше, а Бонд був сам собою, іронічним і пізнаванним.

Воно зрозуміло, що творці «Кванта» споконвічно хотіли якнайдалі піти від всіх штампів, які раз за разом повторюються у всіх бондових фільмах - від «астон-мартінов», від мартіні з горілкою, зрештою від знаменитого «Мене звуть Бонд. Джеймс Бонд». І вони дійсно пішли. Але при цьому, як це часто буває, виплеснули разом з водою й дитину - Джиммі Бонд тепер схожий на всіх інших супергероїв великого екрана як брат-близнюк, у воді він не тоне, і у вогні майже не горить. І милосердя, квант якого у фільмі, до речі, так і не був замічений, у ньому немає ні на гріш.

Ще дуже сильно дратує манера зйомки й дикий монтаж. Зрозуміло, що це так модно зараз. Зрозуміло, що монтажер отут той же самий, що недавно різав «Перевагу Борна» - Річард Пірсон, що неабияк надає подібності двом фільмам. Але однаково - постійні стрибки камери й відсутність кадрів довше 0.25 секунди дуже швидко починають бісити. Отут, пам'ятається, багато дратувалися засмиканою манерою зйомки «Монстро», отож, громадяни, попустіться, у порівнянні з «Квантом милосердя», «Монстро» - це просто тОрковський і Сокуров в одній особі. Дивитися просто утомливо.

Хоча не можна не визнати, що у фільмі є багато цікавих операторських рішень - мені, як неабиякому фахівцеві в області всього, дивитися на них було познавально й цікаво. Але знову ж - на них, а не на те що відбувається на екрані. Що відбувається саме ніякого інтересу не викликає.

Ну й наостанку відзначу, що дев'яносто відсотків фільму Бонд носиться по усьому світі, вирішуючи свої особисті проблеми за казенний рахунок, а не виконує завдання, як годиться нормальному агентові. Більше того, результати його кипучої й безглуздої діяльності надзвичайно убогі - висаджений готель із Корумпованим генералом усередині й кинутий посередині пустелі Лиходій з банкою машинного масла. І що - ви таки дійсно вважаєте, що це анулює підписаний контракт і зруйнує монополію Помічників Лиходія на воду? Наївняк.

У цілому - як добротний видовищний бойовик, фільм дивиться відмінно. А от як фільм про нестаріючого горця Джеймса Дункана Макбонда - на жаль. Режисер був п'яний, і фокус не вдався.