Новини про фільм (2008)

14 червня 2017,  18:39 | Кастінг | Автор: Елена Стрельбицкая

Студия 20th Century Fox рассматривает Анджелину Джоли и Джессику Честейн на ключевую роль в «Людях Икс: Темный феникс».

Читати далі...
12 грудня 2016,  14:59 | Оновлення | Автор: Елена Стрельбицкая

Відвідуючи Москву в рамках промо-туру наукової фантастики «Пробудження» («Пасажири»), Кріс Претт побував в гостях у Івана Урганта на його ток-шоу «Вечірній Ургант», де заговорив по-російськи, дізнався, що Іван озвучив його персонажа в екшені Тимура Бекмамбетова «Особливо небезпечний», і вирушив разом з ведучим підкорювати космічні простори.

В українських кінотеатрах побачити Претта разом з Дженніфер Лоуренс в «Пробудженні» можна буде перед Новим роком.

10 вересня 2008,  09:43 | Рецензії | Автор: ФИБ

Е-123, Е-510 і Е-952 замість молока.

Уявіть: перед Вами пакунок молока. Гарна коробка, усередині біла рідина поки незрозумілого складу. Вживання якої може додати сил. А може й розлад шлунка викликати.

Будь-який фільм має ті ж три складові:

1. Аудіовізуальний пакунок - «коробки».

2. Демонструючі соціальну поведінку, моральні настанови - біла рідина, висновки про яку краще робити не за кольором, а за складом.

3. Формований духовний базис цінностей - склад білої рідини.

Кому буде цікавий саме формований фільмом базис цінностей? Тим же, кому важливо, чи молоко він п'є або хімічну отруту. Іншим читати цю рецензію сенсу немає.

Базис цінностей - це група ідей, які утворюють простір, в якому формується світогляд людини. Ідеї базису цінностей, як і аксіоми, приймаються на віру. Формування базису цінностей відбувається через зміцнення віри в раніше прийняті ідеї або через поступове руйнування цієї віри, шляхом переконання у вірності антиідеї.

Таким чином, для виявлення формованого фільмом базису цінностей необхідно зрозуміти, які ідеї просуває фільм і яке відношення до них формує.

Для проведення аналізу пропонуємо взяти за основу православний базис цінностей. Вибір обумовлений, зокрема, наступним. У сучасних умовах ключ до захисту політичних, економічних і демографічних інтересів Росії - це відмова від опори на західну й переорієнтація на власну незалежну систему цінностей. В основу останньої може лягти тільки Православ'я, як єдина на сьогодні цілісна й несуперечлива система, можлива для Росії й незалежна від Заходу.

Антиідеї візьмемо із протилежного православному споживчого базису цінностей. Одержимо п'ять пар:

1. Порятунок душі (смиренність, боротьба зі страстями) - Самолюбство, гордість

2. Допомога ближньому - «Бери від життя все»

3. Батьківщина - Космополітизм

4. Держава - Компанія, корпорація

5. Родина - Сексуальне партнерство

Отже, до прийняття ж яких ідей призиває нас фільм ?

Порятунок душі або самолюбство й гордість?

Гордість - це усвідомлення власної переваги, презирливе відношення до інших (тлумачний словник російської мови Ушакова). За рахунок підбора акторів і конкретних ситуацій, у які попадають їхні герої, досягається ефект, коли презирливі висловлення, погляди, жести та ін. «сильних» на адресу «слабких» виглядають цілком природно й не викликають у глядача відторгнення. Численність таких епізодів викликає звикання.

Формоване фільмом відношення до ідеї порятунку душі навіть не варто розглядати. Про смиренність, про боротьбу зі страстями у фільмі немає нічого.

Допомога ближньому або «бери від життя все»?

Ближній - це, згідно Євангелія, кожний, нужденний у допомозі. У фільмі показано аж два таких чоловіки: це загубивший гаманець друг Веслі й «Росіянин», якого грає . Більше нікому у фільмі допомога, за великим рахунком, і не потрібна. Навіть головного героя, як виявляється наприкінці, постійно прикривав батько-суперкілер.

Другові головний герой спершу допомагає - купує презервативи для оргій з його ж, Веслі, подружкою. Але потім, усвідомивши свою помилкову поведінку, б'є друга клавіатурою по зубах і дверима в ніс (за що одержує бонус - захоплений вигук «От це мужик!!!»). А Хабенського, видно вирішивши не ризикувати, відразу пристрілює.

Батьківщина або космополітизм?

Відношення до ідеї Батьківщини задається режисером через відношення героїв фільму до символу «монастир у Східній Моравії» (Батьківщина Братерства). Герої ставляться до своєї Батьківщини як до смертельно небезпечного місця, куди навіть суперкілеру не варто їхати поодинці.

Ідея космополітизму зашита безпосередньо в тканину фільму за допомогою монтажу, зйомки, музики й локалізації: не зрозумієш, де знаходишся. Змішані в одну купу і Америка, і Європа, і Росія. Ні країн, ні міст - герої діють начебто б у віртуальному просторі, де немає ні різних мов, ні різної культури. «Росіянин» Хабенського однозначно сприймається як «колишній Росіянин», що нині живе в цьому ж віртуальному просторі. Образ і доля «Росіянина» як мінімум викликають міркування про приготовлене нам у новому світі місці.

Держава або корпорація?

Проблеми протистояння Держави й Корпорації у фільмі не стоїть. Ця проблема показана як повністю вирішена. Для чого використаний символ державної влади «Поліція». Два епізоди на самому початку фільму:

1. У відповідь на заклики головного героя (символ Компанії) таранить поліцейську машину (символ Держави) і відкидає на узбіччя.

2. Поліцейський із придуркуватим і ошелешеним виглядом дивиться, як через нього перелітає гарна машина.

Боротьба закінчується, навіть не почавшись. Далі протягом усього фільму немає жодної(!) ознаки держави або державної влади. Задають правила гуртожитку й стежать за порядком корпорації й різні таємні ордени.

Родина або сексуальне партнерство?

Спершу головний герой намагається будувати родину. В результаті дівчина спить із другом. Потім він знаходить нову родину, Братерство: нова родина його ледве не вбиває. За великим рахунком у головного героя всі проблеми тільки через родину.

Як у фільмі показана родина? Як подружка, яка зраджує із другом. Як Братерство, яке зрадило головного героя. Як батько, вбитий руками героя.

Як показане сексуальне партнерство? Як Анджеліна Джолі, яка реально допомагає Веслі, ставлячи на місце колишню подружку й убиваючи його ворогів.

Висновки

Режисер постійно використовує той самий прийом: ідеї Православного базису цінностей показує (дуже коротко) як уже знищені й більше до них не повертається. Навіть не згадує, як щось неварте уваги. Практично весь екранний час фільму використаний для пропаганди ідей споживчого базису цінностей.

Загальна оцінка фільму (за версією «Методики...» 1.01): -0,71

Висновок: Це духовна отрута.

10 серпня 2008,  09:38 | Рецензії | Автор: broken_dreams

Сьогодні нарешті подивилася, напевно, один із найдовгоочікуваніших блокбастерів цього літа. Для росіян, напевно, НАЙдовгоочікуваніший. Все-таки «наша» людина знімає кіно в самому Голівуді, та ще й із зірками світового масштабу! Так, таке трапляється нечасто.

Коротенько про сюжет. Головний герой – типовий американець, який працює від дзвінка до дзвінка й ненавидить свою начальницю, грошей не вистачає, а кращий друг спить з його подружкою... Оригінально? Ну ще тато кинув його й мати ще в пологовому будинку, от з його смерті й починається дана історія для головного героя. Татко був членом братерства, і тепер синок повинен помститися його вбивці! Тому що так написано…ні, не крейдою долі, а виткано верстатом долі! Якому дане брастство поклоняється й виконує все, як сказано. Але тільки не все так просто із цим братерством…

Взагалі я не фанатом «творчості» Бекмамбетова, хоча дивилася й обидва Дозори й Іронію-2. Що в них спільного, крім Хабенського, думаю, знаєте самі. Зрозуміла справа, була ця манера зйомки й в «Особливо небезпечному». Особисто мене сильно дратували всі ці кулі, які по невимовній дузі попадали точно в ціль, ще ця ванна аля-Матриця, у якій вічно прокидався головний герой…бєєєє (зате у фільмі знайшлося місце й міні-романтиці (хоча багато дівчат і сподівалися б на «розвиток» відносин героїні Джолі й МакЕвоя, але це бойовик, а не романтична комедія, так що не подобається - не дивіться, так?), і міні-сімейної трагедії – син убиває батька в кривавій перепалці. Аххх. Глядачі в шоці. Чи ні?

Для нас, звичайно, головним бонусом можна назвати появу «копійки», нехай не надовго, проте ефектно! Хоча все-одно не переконаєте, що вона може рухатися зі швидкістю поїзда, нехай там за кермом буде хоч Шумахер.

Ще хотілося б сказати кілька слів про озвучку. Я розумію, що Безруков і Хабенський, напевно, здружилися, якщо в них уже пара спільних фільмів, ну й що? Ну не так повинен розмовляти цей герой! Чи я одна так думаю?

До речі про головного героя…Особисто я бачила МакЕвоя тільки в романтичних фільмах, іноді з натяком на те, що не заважало б і задуматися під час фільму. Чого це його смикнуло до бойовика? Та й Джолі? Мабуть, платять добре.

Отже, бюджет є, актори є, сюжет який-ніякий є. Чого ще не вистачає? Ефектної кінцівки! Тут теж всі більш-менш упоралися – всі кому треба було померти – померли, головний герой живий і читає нам жалісливу лекцію про себе наостанок.

Зе енд.

А втім, тут пішли розмови про сиквел, виходить, касу свою фільм взяв. Із чим його й вітаємо.

5 липня 2008,  09:32 | Рецензії | Автор: Masik

Філософія вбивства

Ким ти є і що вартий у цьому світі, хочеш бути тим, хто допомагає здійснитися долі, або ж однією із безлічі піщинок у пустелі незрозумілого всесвіту. Ось такі запитання ставив шеф братства вбивць їхньому новоспеченому членові. Ось такі запитання прозвучали у стрічці Тимура Бекмамбетова «Особливо небезпечний».

Про це кіно варто говорити не тому, що ці питання розкривають зміст стрічки і її філософське спрямування, подібні ідеї прозвучали не вперше, не тому, що російський режисер зняв справжнє голлівудське кіно, і зовсім не тому, що тут грає Анджеліна Джолі, а тому, що «Особливо небезпечний» – це фільм, який вміщує у собі усі жанри сучасного кіно та нові ідеї. Картину потрібно побачити через її композиційну основу, продумані діалоги, цікаву гру головних героїв, та таємницю, що робить стрічку більш насиченою та інтригує. Тимуру Бекмамбетову вдалося перетворити звичайний фільм на цікавий та неординарний. Хоча стрічка громіздка із бюджетом у 150 мільйонів доларів.

«Особливо небезпечний» починається просто: у головного героя Веслі Гібсона не було нічого, що б він любив та чим би пишався. Він вважав себе найнещаднішим серед людей, адже страждав на приступи паніки (так він вважав), які заглушав тоннами заспокійливих таблеток. А ще дівчина зраджувала з його другом – тут не те що зненавидиш людей, а в першу чергу самого себе, що дозволив цьому трапитися. Отож в такому стані Веслі й знайшла Фокс, слова якої кардинально змінили життя головного героя. Отак Веслі познайомився із братством вбивць.

Йому розказали казочку про те, що його батька вбив Крос – колишній член братства, а тепер зрадник, який полює на них. Шеф цього братства – Слоан, повідомив, що прискорене серцебиття у Веслі – це не напади паніки, а здатність загострювати всі свої відчуття. Подібне вміння було й у головного героя «Матриці». За допомогою своєї наставниці Фокс, Веслі перетворюється із заляканого тихоні на професійного вбивцю. Проте, коли він ставить питання про те, чи правильно вони чинять, вбиваючи зовсім незнайомих людей, йому показують верстат долі.

Секретне братство ткачів, яке зародилося ще у древні віки, навчилося передавати свої знаня через полотно. Верстат, який витикає букви, закодовані у матерії є верстатом долі. Призначення його таке: людина, ім’я якої виткається у кодованому вигляді на цьому верстаті, повинна померти. Ось для цього й існує братство вбивць – ті, які виконують волю верстату. Це пояснення влаштовує головного героя до тих пір, поки він не дізнається, що вбив власного батька, полюючи за зрадником Кросом. Тепер черга помирати самому Веслі Гібсону – верстат виткав його ім’я, а виконати волю долі цього разу має Фокс.

У стрічці є багато невикористаного потенціалу, тому вона залишила по собі відчуття чогось недомовленого. Ідея верстату долі – оригінальна, проте трішки незрозуміла. Про те, як працює цей апарат, можна було б розказати більше. Наприклад, хто саме витикає імена, і чи справді цей механізм є караючою рукою долі. Режисер не використав всі можливості актриси Анджеліни Джолі, яка у стрічці залишається на другому плані. Складається таке враження, що у фільм її запросили лише для того, щоб підняти касу картини. Отож її персонаж просто вбиває себе й інших членів братства вбивць, рятуючи головного героя.

Ще один момент: перестрілка у поїзді над прірвою, де Веслі дізнається, що його батько насправді живий, де йому потрібно пережити моральну травму від того, що його батько загинув через нього. Хоча, якщо режисер прагнув цими недомовками заінтригувати глядачів, то це йому вдалося.

Потрібно ще виділити цікаву гру Моргана Фрімена. Ось актор, який у будь-якій ролі відчуває себе як риба у воді. Він показав нам такого реального Слоана, якого не міг би показати ніхто інший. Слоан наділений харизмою, яку йому створив Фрімен, це щось середнє між впевненістю у свою могутність та боязнь її втратити. Щодо Анджеліни Джолі, то актриса ідеально зіграла свою роль, адже у її творчому запасі немало подібних перевтілень.

Філософія картини проявляється у ідеї. Пулі не обов’язково повинні летіти прямо, як пояснює головному герою один із убивць братства, вони повинні вбивати, тому завжди летять так, як цього хоче той, хто їх випустив. Кожен сам коригує обставини свого життя і те, що має відбутися, може здійснитися лише завдяки людині, а не інакше.

Головне у стрічці, крім філософії, це спецефекти. Тут вони гармонійно вливаються у стрічку, створюючи психічну напругу. Кожного разу своїми несподіваними поворотами сюжету режисер ніби бавиться із глядачем, не дає вирахувати кінець картини та, незважаючи на трагічний кінець, залишає надію на хепі енд.

28 червня 2008,  09:30 | Рецензії | Автор: Redder

Сьогодні накинувся на свіжевийшовший бойовик «Особливо небезпечний» (Wanted). Бойовик американського виробництва, хоча режисером виступив творець обох «Дозорів» та «Іронії долі 2» Тимур Бекмамбетов. Дуже цікаво – у всіх американських през-релізах він зазначений як казахський режисер. І це цілком зрозумило – народився ж він у Казахстані! А що останні двадцять років живе в Москві – це все фигня й не рахується.

А от після наступного свого фільму в Голівуді Тимур вже стані «американським режисером казахського походження». А потім навіть приказка про походження відпаде як хвостик у ящірки, і Сполучені Штати поповняться ще одним талановитим режисером. Цікаві справи.

Фільм, до речі, гарний. І це не всі, що про нього можна сказати. Я його ще сильно похвалю наприкінці замитки.

Сюжет фільму, заснованого, як це прийнято в Америці, на однойменному комиксі, такий: у простому американському офісі працює простий американський хлопчик Веслі Гібсон. На нього репетує начальниця, кращий друг трахкає його дівчину, і навіть старий добрий Гугль не знаходить згадувань про Весло в Інтернеті, і це остаточно зводить хлопця з розуму. Суцільна безвихідь, одним словом.

До речі, якби Весля вмив користуватися розвідувачем як треба, нічого з нижчеописаного, можливо, і не трапилося. Мені за запитом Wesley Gibson той же самий Гугл видав майже три мильйона посилань.

І от одного разу, у той самий момент, коли хлопець затарювався в аптеці своїми улюбленими антидепресантами зі смаком полуниці й апельсинів, до нього під'їхала ефектна тітонька у виконанні Анджеліни Джолі і повідомила, що він – Обраний. У сенсі, не такий, як всі. Виявилося, що героїцький весличин папаня був видатном кілером, і забекапив всі свої скіли й перки в синулі. Іншими словами, Весля сам кілер – хоч куди, а тому йому варто негайно вернутися в сімейний бізнес, і терминово доспівати те, що батьки не доспівали.

І це, до речі, так зване «загальне мисце» для купи інших американських фільмив (серед останніх попадаються й гарні) – затюканий малолітній задрот, який зненацька одержує мега-здатності й починає шикувати весь світ у відповідності зі своїми уявленнями про справедливість. Кіно про задрота – безпомилковий сюжетний хід, його образ зрозумилий і близький мильйонам.

У цьому випадку, однак, все організовано непогано – провиною тому, імовірно, казахське походження Тимура. Від найбільш ідіотських штампів творці фільму, загалом, відмовилися. Поцілунок під дощем, безумовний хеппі-енд і мерзенний лиходій, (переважливо, росіянин), який підкоряє вільний світ, відсутні. Що, взагале, радує. А от від одного безпрограшного ходу («Я твій батько, Люк!») відмовитися все-таки не змогли, що побавило. Фільм відразу придбав виразні риси індійського кіно.

Але що я все про сюжет та про сюжет! Давайте вже про картинку – чи гарна, чи радує око? Відповідаю: картинка дуже гарна, і око, безумовно, радує – і навіть не одне око, а відразу обидва. Трюки, бійки, стрілянина й погоні зроблені на досить високому рівні – з чесним поглядом можу зізнатися, що ряд каскадерських і комп'ютерних рішень вкрай здивував і порадував. Багаторазово показані в трейлерах «кручені кулі» теж не розчарували – носилися по всьому фільми що твої мухи. Мух, до речі, теж не скривдили, їх у фільми теж багато, як і пацюків – відчувається, що товариш Бекмембетов до тварин взагале небайдужий.

Акторські роботи цілком на гарному бойовичному рівні. Жемса Макевоя я раніше недолюблював, але тут він напрочуд непоганий, підкачався, заматерів, став схожий на чоловіка. Анжелу Джолі я взагале сильно люблю, і тут, на мий погляд, вона дуже добре зіграла – стріляє очима, посмихається, гострить, махає кастетом – загалом, дуже по-людськи виступила. Гарна. Глава розбійницької зграї Слоун у виконанні Моргана Фрімена, загалом, теж непоганий, хоча очікувалося трохи більше. Але вкрай дивний дубляж Моргана попсував враження.

От до речі про дубляж і переклад: деяке відверто посмихнуло. По-перше, головного героя Веслю дублює Сергій Безруков, що відразу ж неабияк додало фільму всякого. Весь час очікувалося, що американський Весля сяде на завалянку й протяжно закрекче: «Ох, братки ви мої, хлоп’ятки…скучав я щось по берізкам нашим російським, та по полю безкрайньому…пропади ента Америка!» Але у фільми нічого подібного не відбулося, і це трохи дивно.

Фальшивого веслиного батька озвучив Гоша Куценко, що взагале привело в окремий захват – перші хвилини три був твердо переконаний, що дивлюся черговий «Параграф 78» або «Антикілер», очима постійно нишпорив по екрану в пошуках сонячних зайчиків від полірованої гошиної лисини. Але потім озвучуємого їм персонажа швидко прибили, і Куценко теж кудись пропав.

Вічна фіча Бекмамбетова – купа реклами в кадрі – тут ніяк себе не виявила. Одного разу засвітився вже згадуваний Гугл, одного разу ЛиЖний ноутбук. Начебто все.

Деякі громадяни після перегляду гнівно заявили, що фільм відстій. Ця точка зору ґрунтується на тій тезі, що Тимур повинен був – навіть фактично ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ БУВ, приїхавши в Голівуд, зняти що-небудь таке, сугубо російське, щоб всі бездушні американці, подивившись це «щось», негайно перейнялися б загадковою російською душею й, заридавши, впали б на коліна й проспівали осанну на мотив «Слався, слався». Але Тимур нічого такого не зняв – у нього вийшов добротний, якісний екшен. Цього його вітчизняні доброзичливці пробачити, звичайно, не можуть.

Загалом, я вам так скажу: такого гарного фантастичного бойовика я не бачив вже минімум півроку – з часів «Мицного горішка 4».Особисто мені - сподобався. Чекаємо другої частини.