Рецензії наШерлок Холмс (2009)

Взагалі, бажання екранізувати Шерлока Холмса більш ніж дивно. З таким же успіхом можна було доручити зйомки фільму за Шекспіром якому-небудь Джо Карнахану або . Але Річі, добре це або погано, зняв зовсім новий для себе фільм. Свободу дій майстра карт, грошей і стволів обмежив великий незграбний бюджет, а головні ролі були віддані голлівудським зіркам першої величини. У підсумку враження від фільму цілком позитивне, але під час перегляду раз у раз забуваєш, що цей от неголений і до неподобства чарівний хуліган зветься Шерлоком Холмсом. Загалом, а навіщо, власно, Річі знадобилася класика?

Шерлок Холмс і доктор Ватсон ведуть розслідування лиховісних ритуальних убивств, в результаті якого виходять на слід підступного чаклуна й лиходія лорда Блеквуда. Їм вдається його заарештувати й посадити за ґрати, звідки останній виходить лише для заслуженого повішення. Однак Блеквуд великий пустун і публічне повішення не справляє на нього належного ефекту. Цей страшенний негідник зовсім хуліганським чином залишає своє законне місце на цвинтарі, не вважаючи недавню смерть достатньою причиною відмовлятися від своїх злочинницьких капостей. Холмс і Ватсон, анітрохи не зніяковівши, продовжують розплутувати складні вузли таємної змови, з ниток якої Блеквуд не шкодуючи сил плете павутину світового панування.

Сприяння генію розшукної думки робить якась Ірен Адлер. Ірен - крута тітка й, природно, переслідує свої цілі, таємно допомагаючи Професору Моріарті, який, у свою чергу, бажає покористуватися з неподобства, яке відбувається в Лондоні. Однак Моріарті змушений стримувати амбіції аж до прийдешнього сиквелу, практично не втручаючись у те, що відбувається. Ватсон же, незважаючи на напружений графік боротьби зі злочинністю, подумує про створення родини із красунею Мері Морстен, але цьому щораз перешкоджає Холмс зі своїми антисоціальними жартами.

На шляху сищиків раз у раз встають усілякі труднощі, найбільша з яких ганяється за Холмсом зі здоровенним молотом і розмовляє французькою мовою. От тільки ніякі підступи злочинницькі не можуть перешкодити чудовому Шерлоку Холмсу й бравому Доктору Ватсону відновити справедливість у благо мрячної батьківщини й віддати належне по негідницьким дупам.

Ось такий от простенький сюжетик у нового фільму про відомого сищика. За що ми взагалі любимо Шерлока Холмса? За таємниці, загадки, розслідування, дедуктивний метод і бездоганну логіку. І от саме детективна складова фільму Гая Річі вкрай слабка. В результаті ми маємо відмінне розважальне кіно, яке має мало спільного із творчістю Конан-Дойля. Річі свідомо вистрілив мимо і його фільм про Холмса - це не напружена детективна історія, а веселий стильний екшн, у якому все детективне - лише стандартний набір голлівудських штампів.

Як би вибачаючись, Гай постарався всунути у свій фільм максимальне число деталей і відсилань до першоджерела - міссіс Хадсон, скрипка, брат Холмса та інше. І пофіг, що місця в сценарії для них виділене настільки мало, що про свого брата Холмс згадує лише мигцем, а міссіс Хадсон з'являється на екрані від сили два рази. Всім цим Річі як би нагадує глядачеві, що знімав те він все-таки екранізацію всесвітньо відомого твору Конан-Дойля, а не черговий комікс про супергероїв і пафосних негідників у чорних одягах.

На фільм Гаю виділили масивний бюджет в $90 000 000, що не пішло на користь його режисерській волі. Намагаючись виправдати очікування, Річі не відходить від голлівудських канонів блокбастеробудування й знімає без ізюминки, якою він, власно, і був цікавий. Ні, щоб просто дати Блеквуду два стволи, карти й гроші, так він змушує головного негідника кровожерливо посміхатися нудно віщаючи про зрив великого куша світового панування.

Благо головні актори в цій кінострічці відпрацювали на ура! , будучи вкрай талановитим мерзотником, створив дуже цікавий і своєрідний образ Холмса, а з огляду на той курс, що задав Річі, так і зовсім можна говорити про стовідсоткове влучення в яблучко. трохи незвичайний у ролі Ватсона, та й сам по собі Ватсон у цій екранізації досить нетрадиційний. У Річі він, бачте, бравий вояк і по великому рахунку є грубою силою, ніж гідною інтелектуальною допомогою головному сищику.

Окрема розмова про лорда Блеквуда. - це саме сильний актор! І роль справжнього лиходія він зіграв сильно. Дарма, що багато хто болісно чхають від заштампованості цього персонажа. На мій погляд, у цьому фільмі він дуже доречний, нехай і без претензій на високу драматургію.

Акторські роботи інших артистів теж заслуговують на увагу, хоч я й не буду докладно на них зупинятися. У цілому, з кастингом у цієї кінострічки все в порядку.

Підводячи підсумки, скажу, що це атипічний фільм для Гая Річі. Фанати голосно плачуть. Знято красиво, стильно, але як у всіх - стандартно й нічим не примітно. Хоча подивитися цілком можна, тому що блокбастер з акторами й бюджетом. Амінь.

Оскільки в матеріальному житті тимчасово намітилися певні труднощі, не став іти дивитися «Шерлока Холмса» у кінотеатр, а залишився вдома (добре - не в себе!), де й віддивився шуканого Холмса в пристойному телесінке. Переглядом залишився задоволений.

Насамперед варто сказати от що - споконвічно до ідеї заняття у фільмі Роберта Дауні-молодшого в ролі Шерлока я віднісся різко негативно. Тому що ну який він нафіг Великий Детектив (по термінології Залізного Роджера)? Він скоріше такий собі Том Сойєр, який подорослішав і сильно заматерів та неодноразово ознайомився із різноманітними субстанціями й сексуальними збоченнями. Одним словом, на аскета й інтелектуала Холмса не схожий анітрохи. Інша справа - Джуд Лоу в ролі Ватсона! Ватсон повинен був вийти прекрасним - виплеканий аристократ і джентльмен, як виразився колись старовина Грумський, по іншому, щоправда, приводу.

Загалом, маю сказати, що в цьому випадку я виявився прав рівно наполовину. Тому що Ватсон, і справді, виявився дуже гарним. Але нітрохи не гірше виступив і Роберт - Шерлок вийшов дуже живим, дотепним і геть-чисто реальним.

Тут, до речі, варто чітко розуміти - даний Холмс нітрохи не схожий на свого ливановського попередника. Із загального в них хіба що трубка й схильність до перевдягання й маскування. Все інше - сугубо своє, новаторське. І це, мені здається, якщо й не стовідсотково вірний хід, то у всякому разі цікавий і гідний поваги прийом.

Благо режисером даного фільму виступив не аби хто, а сам Гай Річі, автор безсмертних «Карт, грошей і двох стволів», «Спиздили» та «Рокнрольщика». І якщо у своїх перших фільмах він оперував мікробюджетами, отчого картини виходили трохи камерними а-ля ранній Квентін наш Тарантіно, то із шерлоковими дев'яноста мільйонами можна вже було розгорнутися й дати як треба. І, що характерно, камрад Річі дав.

Сюжет фільму закручений навколо протистояння бравого Холмса (а також не менш бравого Ватсона) і злісного чаклуна й чарівника Блеквуда, який має намір, як це прийнято в чаклунів, захопити світ і образливо поржати над поневоленими людьми. Ну й попутно Зохавати Всіх, звичайно ж. За Холмса кулаки тримає Тупа Лондонська Поліція на чолі з інспектором Лестрейдом (зовсім не схожий на Брондукова, явний недогляд!), а всіляко капостить і заважає йому жидомасонський Орден Чотирьох.

На перший погляд багатьом здається, що таке шарахання в містицизм і надприродне - воно нетипово для Гаю Річі й піде фільму тільки на шкоду. Але наприкінці режисер грамотно розставляє всі крапки над «І» та роз'ясняє, про що нам, власно, показували кіно. Виглядає не дуже переконливо, зате бадьоро і є можливість побити себе кулаком у груди й покричати «От! От! Я так і знав!». Або хоча б прикинутися, що так і знав, якщо вже зовсім не склалося догадатися.

Крім того, у новому тисячоріччі Холмс виглядає зовсім інакше, чим думав режисер Масленніков тридцятьма роками раніше, і однозначно не так, як припускав у свій час сер Артур Ігнатіус Дойл по кличці Конан. Новий Шерлок в основному б'ється, бігає, підслуховує, курить трубку, звільняє друзів, каже ущипливі слова й отримує за це по морді. Тобто поводиться як типовий герой Роберта Дауні-молодшого. І виглядає це дуже навіть непогано.

Фактуру Джона Ватсона теж неабияк змінили. Тепер це не меланхолічний хлюпік, а-ля денбраунівська Софі Невьо з усіма цими «Холмс, але як???» Тепер це такий собі твердий і суворий дядько, який при необхідності й шмальнути може без промаху, і у фізію засвітити не гірше якого-небудь Валуєва. Ну або Жириновського наприклад, я не знаю.

З інших можна відзначити тільки Ірен Адлер (Іру Орлову, якщо російською) у виконанні Рейчел Макадамс - таке гламурне кісо з димедролом у гранованій склянці, та ще, напевно, злісного лорда Блеквуда (Марк Стронг). Ну, тут, в принципі, все зрозуміло, громадяну Стронгу - у дівоцтві Марко Джузеппе Салуссолья - з його австро-італійським походженням тільки інтелігентних (і тому особливо безсердечних) лиходіїв і грати.

Намальований Лондон з усіма цими брудними вуличками, дощем, юрбами на вулицях і спорудженим Тавер-бріджем виглядає просто здорово. Уже не знаю чому, але сильно нагадав мені про гарний фільм «Видок». Судячи з деяких реплік в Інтернеті, не тільки мені. І це при тому, що спільного там дуже мало - ніяких великих планів випнутих очей і кислотних заходів.

Етнічна музика Ханса Ціммера під час погонь і мордобоїв теж доставляє. До речі, самі бійки зняті у фірмовій гаєвській манері - з уповільненнями, проговором уголос думок героїв, та іншими смачностями. При перегляді я облизувався й пускав неусвідомлену слину багаторазово.

У цілому, дуже гарний фільм, нове прочитання класики - Гай Юлій Річі не підвів. У моїх очах він тепер після ідіотського «Револьвера» однозначно реабілітований. Молодцем, камрад!