З ряду причин дивився фільм «Гола правда» (The Ugly Truth) з Кетрін Хейгл та Джерардом Батлером. До речі, я все життя думав, що англійське ім'я Джерард (яке від французького Жерар з’явилося) читається як ДжЕрард, а виявилося, що ДжерАрд. Це блискуче відкриття приголомшило мене як грім серед ясного неба. Так, приголомшений громом, я й переглянув фільм у майже порожньому залі.
Мова там іде про Еббі Ріхтер, продюсера малопопулярного ранкового шоу. Еббі - типова сучасна дівчиножінка, холодна, прагматична, прагне все контролювати і розпланувала своє життя на десять років уперед. Плюс до всього, вона ще й самотня, що не дивно при такому підході до життя. Є, щоправда, у неї об'єкт бажань, лікар-ортопед Колін, який живе по сусідству, але оскільки Еббі - дитя нового тисячоріччя й прочитала всі книжки на тему «100000 способів, як зачарувати чоловіка», зачарувати чоловіка у неї ніяк не виходить, що доводить її до розпачі.
І от, здавалося б, усе - кірдик-пиши-пропало, але випадок зводить її з хамуватим і безпосереднім Майком Чедвеєм (Джерард Батлер), який веде інше ранкове шоу «Гола правда», у якому він, не соромлячись у вираженнях, намагається вдовбати в голову тупим і нікчемним бабонькам, що мужикам від них потрібні в першу чергу гарні цицьки, якісний секс і прибраний і пропилесошенний будинок, а ніяк не прекрасні риси характеру й люта начитаність.
Зрозуміло, чутливій душі Еббі боляче чути такі богохулісні слова від якогось необтесаного мужлана! З іншого боку, дуже вже впевненим у своїх промовах виглядає цей нахабний Майк, а її загравання із чудо-Коліном натикаються на холодну ввічливість останнього. Тому зрештою вона приймає парі: з його допомогою вона затягне молодецького дохтура до себе в ліжко, і в нагороду перестане до*буватися до зовнішнього вигляду, манери спілкування й життєвих принципів Майка.
А з ходом протікання парі, вони, звичайно, до смерті закохаються один у одного.
Взагалі службовий роман різнорівневих співробітників за схемою «ненависть - один крок - любофф» навряд чи можна назвати свіжим струменем у сучасному кіно. Буквально пару місяців назад ми вже дивилися однотипне кіно під назвою «Пропозиція» із Сандрою Баллок і Райаном Рейнольдсом у головних ролях. Але «Гола правда», скажемо прямо, мені сподобалася більше, хоча і є все такою ж романтичною комедією із закосом під хардкорное зривання покривів «ща ми покажемо, що насправді потрібно мужикам від тіточок!»
Головна причина гарності фільму очевидна - це старовина Батлер у ролі цинічного Майка Чедвея. Джерард сам по собі дуже колоритний дядько, він ще в ролі Леоніда в «300» прекрасно виступив, не кажучи вже про «Рок-н-рольщика», або, скажемо, «Геймера», про якого я вже два тижні не зберуся написати. Є думка, що він й в «Законослухняному громадянині», що ось вже зовсім незабаром ударить по екранах, теж відіграє як треба. Дуже гарний актор, різноплановий. Зокрема, в «Голій правді» він часом палить як дугове зварювання - особливо у своїх полум'яних монологах під час шоу. В українському дубляжі за одне своє «Шо робить? Відповідь є - відсмокчи!» Джеррі заслуговує номінації «Краща чоловіча роль» в Академії кіномистецтв незалежної неньки.
Катерина Хейгл сподобалася трохи менше, вона неабияк зображувала дурочку, але драматичні моменти відверто провалила. Ну або може в мене якесь інше уявлення про зображення драматичних моментів, я не знаю. Загалом, мені всі зворушливі епізоди з її участю зворушливими не здалися. До того ж, у Катерини ще й профіль якийсь риб'ячий і некрасивий. Так що так собі.
Що ж стосується гегів та іншого сугубого ржачу - все витримано непогано. Баланс цинічних порад Майка типу «груди вперед, обхопи губами хот-дог і повільно заковтни його - нам подобається дивитися на таке» і романтичних сцен із сумною музикою витриманий добре, дівчатам є де слізливо поморгати й закусити губу.
Правда закінчення здалося якимсь сумбурним - ну от потрахалися вони, і чого тепер? Вийде в них бути разом? Та ні, звичайно, "controlling bitch" й «запеклий холостяк» нізащо не зможуть ужитися, а значить месседж фільму пропадає даремно. Це, ми вважаємо, недоробка. У цілому ж фільм легкий, ненапряжний, і однократного перегляду цілком заслуговує.
