Рецензії на (2004)

4 серпня 2006,  20:24 | Рецензії | Автор: Redder

Щось мене знову на мультики потягнуло... Кому не подобаються мультики, той може відразу пропускати дану статтю, тут його нічому гарному не навчать. Подивився це я нещодавно мульт під назвою "Appleseed". Наші генії перекладу перевели багато - «Яблучне насіння». Багатьом невтямки, що насіння в яблука немає. Що насіння - це скоріше в людини. Поліз в Інтернет, у пошуках справедливості. Ну, у нашім Інтернеті багато чого можна знайти, майже все що завгодно, а от справедливість - це навряд чи. Її там немає. Вона, власно, скрізь у недолишку, але в Інтернеті її шукати - це особливо пропаща справа. Я от, приміром, не знайшов, хоча шукав ретельно й два рази.

Отож, в Інеті фільм виявився переведений як «Яблучна кісточка». Це виявилося ще крутіше. Цікаво було б подивитися на кісточки в яблук. На кісточки, черепки, реберця та інші скелетики. Це так, знову до питання про перекладацьку компетенцію й розумову повноцінність наших вітчизняних перекладачів.

Природно, насправді мультфільм називається «Яблучне зернятко».

Перші хвилин десять мультику дивився з відкритим ротом. Потім взяв спецпрограму Easy Video Splitter, скопіював і відрізав ці десять хвилин від фільму, і сховав у надійне місце. З тих пір переглянув цей уривок-відрізок ще раз дев'ять із половиною.

От ТАК потрібно робити фільми!

У четвертий раз писати оду японським мультикам мені щось не хочеться. Це вже буде трохи перебір. Загострю увагу на інших деталях.

По-перше. Анімація й картинка - відмінні. Просто відмінні. Щось схоже спостерігалося в мультах «Фантастичні дні» (Wonderful Days) і «Примара в збруї: Безвинність» (Ghost in a Shell: Innocence) - тобто мальовані персонажі й тривимірне оточення. Тільки тут все значно гарніше й динамичніше. От «Примари...» я так і не зрозумів, занадто хитромудра вона для мене, примара. Плюс всі ці дівчата в чужих тілах і кіборги всюди, я кіборгів боюся й не розумію. Не визнаю я в них повноцінних братів по розуму. І сестер не визнаю. З такими сестрами й ворогів не потрібно.

По-друге. Воно ж продовження «по-перше», я там думку не закінчив. Картинка відмінна, а динамізм зведений у наступний логічний ступінь. Або, може, арифметичний, я у фізиці відверто слабкий. Дуже легко все дивиться, а вкупі в прекрасному звуці - і зовсім фактично наживо. Плюс там навіть мальовані герої за допомогою якогось спецприйома тепер більше не двомірні. Вони тепер фактично як живі, у всіх трьох вимірах. Хоча й намальовані. Складно пояснити, одним словом.

По-третє (хоча фактично «по-друге»). Я, як відомо, великий фахівець із усього на світі, а особливо - по міфології Древньої Греції. Експерт зі світовим ім'ям. Докладніше про цей період мого життя - у рецензії на фільм «Посейдон» (див.). Отож - невеликий екскурс.

У Греції раніше жили боги. А ще раніше там ніхто не жив, та й Греції, власно, ніякої не було. Був один суцільний Хаос. Як раптом з нічого взяла й з'явилася темрява. Потім якось самі собою з'явилися небо (Уран) і земля (Гея). Це так, коротенько, щоб легше вловилася суть. Потім на землі з'явився світовий океан, а під землею з'явилося підземне царство - Тартар. Головним у Тартарі був Аїд. Уран і Гея вступили в половий зв'язок, і в них з'явилися діти - гекатонхейри, сторукі й п`ятидесятиголові жлоби. Було їх рівно три, і головним серед них був якийсь Бріарей. Потім народилося безліч богів, у тому числі вже згадуваний Аїд, Зевс там, Афіна з дочкою Нікою (Перемогою, тобто). Арес там, бог війни. І так далі.

Місцем постійного проживання всіх богів, крім Посейдона, що пішов на дно морське й там щось нерозбірливо булькав, та Аїда, що запалював у Тартарі, була гора Олімп. Вона й зараз у Греції перебуває, всі бажаючі можуть поїхати переконатися, або пошукати в Гуглі, вона й там теж є.

А тепер плавно до сюжету мультику, який ми отут обговорюємо. Не забули ще, ні? Тоді – по-четверте. Після чергової світової війни, життя на Землі залишилося зовсім мало. Фактично - єдине місто під назвою Утопія, що в перекладі із грецького означає, звичайно, «Потонулий». У місті є науково-популярно-політичний центр, що називається Олімп, а в Олімпі є мега-лабораторія Тартар, у якій розташовується мега-комп'ютер Гея. Навколо Геї риєм в'ються сім стариканів-мудреців з убудованими антигравіцапами. Їм аналогій я в грецькій міфології не знайшов, мабуть, це вже попер безпосередньо потужний японський задум.

Олімпом рулять наступні особистості! - генерал Уран з ад'ютантом Аїдом і прем'єр-міністр Афіна з помічницею Нікою. Силовими акціями займається кіборг-гекатонхейр на ім'я Бріарей. Ну й плюс головна героїня Дюнан - вона теж, як би сказати, не зовсім із цієї пісочниці. Вона не із греків буде. І взагалі національність її - покрита таємницею невідомості.

Розвивається сюжет динамічно, але, як це сказати-то зрозуміліше...дивакувато.

Прем'єр Афіна: Доставте її мені! Вона мені потрібна!

Героїня Дюнан: Навіщо я вам потрібна?

Афіна: Цього я тобі не скажу!

Бріарей: Дюнан, ти пам'ятаєш мене? Я твій старий товариш Бріарей! Мене вбили в Північній Африці, але потім пересадили мозок у тіло кіборга й тепер я кіборг. Я буду тебе захищати!

Дюнан: Від кого?

Бріарей: Цього я тобі не скажу!

Дюнан: Ти не захистив мене, зрадник!

Бріарей: Так, я зрадив тебе, але так було потрібно. Кому - не скажу!

Генерал Уран: Ми вбили твою матір і твого батька, Дюнан! Давай працювати разом!

Аїд: Я вб'ю її!

Бріарей: Хоча ні, краще я вб'ю тебе!

(Усі вмирають)

Дюнан: Бріарей, ти вмер?

Бриарей: Так, але я не можу говорити, я адже мертвий.

(Умирає повторно)

Дюнан: Я повинна врятувати людство в ім'я ідеалів демократії!

(Рятує всіх)

Таке от індійсько-американське кіно на японський лад.

І що, думаєте, мені це не сподобалося? Так! Мені не сподобалося! Але дивитися мульт однаково потрібно. Тому що красиво до неможливості. І музика гарна. І взагалі.

Навіть заради того варто подивитися, щоб побачити головну героїню Дюнан. Вона теж добре вийшла.

Потрібно дивитися обов'язково, пропустити ніяк не можна.

PS: От тут деякі можуть поцікавитися – чи не протиріччя це? У рецензії на мультик «Тачки» (див.) я стверджував, що мультик, навіть із найкрасивішою картинкою, але без сюжету - це фігня. Тут же (див.) я стверджую зворотнє. Чи не протиріччя це? Відповідаю: так, протиріччя.

І що? Дивитися однаково потрібно. От.