Рецензії, в яких згадується Бен Аффлек

Рецензія на фільм «Ліга справедливості Зака Снайдера»
Супергеройський епік для справжніх шанувальників Зака Снайдера
30 березня 2021,  23:15 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

У березні 2017 року сім'ю режисера Зака ​​Снайдера потрясла жахлива трагедія. Його дочка Отем покінчила життя самогубством, і він просто не міг завершити роботу над очікуваним супергеройським блокбастером «Ліга справедливості». Але студія Warner Bros., не бажаючи втрачати гроші, вирішила піти по головах і привести в проект зовсім іншого режисера, який не працював зі Снайдером і повинен був зробити те, що скажуть продюсери. Цим режисером став творець хітових кінокоміксів «Месники» і «Месники: Ера Альтрона» Джосс Відон, але, оскільки це була не його історія, не дивно, що вона обернулася провалом. І ось через 4 роки Снайдеру нарешті вдалося представити світові свою версію «Ліги справедливості». Чи змогла вона виправдати очікування вимогливих фанатів коміксів DC?

Читати далі...
1 квітня 2016,  20:49 | Рецензії | Автор: SergioBond

Останні кілька років кіноіндустрію захлеснула хвиля фільмів, що оповідає про пригоди супергероїв усіх мастей. Особисто я не проти подібних розкладів, адже співробітники Marvel Studios встановили планку на досить якісному рівні. Але в цьому році DC Comics вирішили показати зуби і створюють зараз свій варіант розширеного кіновсесвіту, з Темним Лицарем і Лігою Справедливості. У прокат вже вийшов «Бетмен проти Супермена. На зорі справедливості» і зовсім скоро нас очікує «Загін самогубців». Але сьогодні мова піде саме про «BvS». Яким же вийшов фільм, який є одночасно сіквелом до «Людини зі сталі» і черговим перезапуском франшизи про Бетмена?

Зізнаюся одразу – я не дуже затятий фанат всесвіту DC Comics і даних персонажів зокрема, а тому йшов на сеанс в якості самого звичайного глядача. І було дуже цікаво подивитися на те, яким саме чином брати Ворнери і безпосередньо режисер Зак Снайдер хочуть затягнути в кінотеатр не тільки фанатіючих від коміксів гіків, але і простих обивателів. І... фільм дійсно вийшов неоднозначний з яскраво вираженими плюсами і не менш значущими мінусами, який розгромили критики всіх мастей. Але я не буду уподібнюватися в обмеженості людям, чия думка безпосередньо залежить від кількості запропонованих за цю думку грошей, а постараюся бути об'єктивним.

Ось особисто мені Бен Аффлек в ролі Брюса Вейна сподобався. Суворий такий дядько, досить зрілий, втомлений і він навіть трохи поїхав від всіх пережитих подій. Багато хто починає порівнювати, мовляв, громадянин Бейл по-іншому зіграв супергероя і взагалі трилогія Крістофера Нолана дуже гарна, там є якийсь глибокий сенс, критики від неї в захваті і т.д., і т.п. До чого ці пусті балачки, якщо всі контракти вже підписані і роль обговоренню не підлягає? Бетмен Аффлека зовсім не намагається конкурувати з Бетменом Крістіана Бейла. Так що порівнювати два абсолютно різні погляди на персонажа досить безглузда затія.

З Генрі Кавіллом ситуація дещо інша. Звичайно, ніхто не буде сперечатися з тим, що його Супермен нарешті навчився надягати нижню білизну правильно, а не виставляти її всім напоказ. Але як на мене – все-таки образ персонажа вийшов занадто нерозумним і недалеким. Це твердження вірне як для журналіста Кларка Кента, який допускає ряд ідіотських помилок, за що його слід було негайно звільнити без вихідної допомоги, так і для Супермена, який вже досить добре повинен знати людство, але в ряді моментів страшно тупить і виглядає наївним немовлям. У будь-якому випадку, його образ в цьому фільмі мені запам'ятався набагато краще, ніж в «Людині зі сталі», який я не пам'ятаю від слова "зовсім". Прогрес помітний.

Вишенькою ж на торті серед чоловічої частини акторського складу є не хто інший, як Джессі Айзенберг в ролі Лекса Лютора. Він затьмарив всіх. Затьмарив своєю грою і поглядом на те, якими рисами характеру повинен володіти лиходій без надлюдських здібностей: розумом, хитрістю і здоровим божевіллям. Це якщо божевілля може бути здоровим, звичайно ж. Додати трішки жорстокості і цинізму... Харизматичний лиходій готовий. Штампів вистачає, куди вже без них, але актор дійсно повністю віддався образу, до біса гарний!

Кохану Супермена, Лоіс Лейн, знову зіграла рудоволоса Емі Адамс. І... тут я був розчарований. Розчарований, перш за все, відсутністю мотивації, логіки і здорового глузду у вчинках, а також провалом в спробі розкрити свою героїню. І це все при тому, що Емі гарна актриса. Чому так вийшло? Можливо, початковий кастинг на цю роль був помилковим (передаю полум'яний привіт людям, відповідальним за підбір акторів «Людини зі сталі»), а, може бути, до актриси занадто сильно прилип образ "ніжної принцеси". Достовірно можу сказати тільки одне: Емі Адамс абсолютно не підходить для цієї ролі і її відсутності в картині ніхто не помітив би. Так і хотілося в фіналі фільму вигукнути: "Ви – найслабша ланка. Прощавайте!"

А ось Галь Гадот, яка зіграла Чудо-жінку, зачепила по справжньому. І нехай глядачеві її справжній образ розкриється лише у фіналі, засмучуватися ніхто через це не стане. Швидше навпаки, її короткочасні появи в ряді сцен тільки підігрівають до неї інтерес. У жінці повинна бути загадка і ця прописна істина експлуатується в фільмі повністю. Як проявить себе актриса в наступних фільмах, ми побачимо пізніше, але поки що образ Діани Принс мені сподобався.

Решту персонажів і згадувати особливо не має сенсу, адже навіть старина Альфред був свідомо відсунутий на задній план. Але декілька саркастичних фраз від актора Джеремі Айронса я почув, що безсумнівно плюс.

Композитором картини виступив геніальний Ханс Циммер, які питання можуть бути до нього?! Правильно, ніяких. Звукоряд дуже якісний і завжди в тему. А коли у фінальній битві з'являється Чудо-жінка... Загалом, музика дуже епічна вийшла у німця. Старався мужик, молодець. Що стосується візуальної складової, то... тут не скрізь все гладко. Так, фішкою Зака ​​Снайдера завжди була добра візуалізація. І його коронні фішки видно і тут, але іноді CGI занадто багато. Хоча в цілому візуальний ряд гармонує із звуковою доріжкою і виконано все якісно. Десятки мільйонів мертвих американських президентів пішли на добру справу.

Втім, і мінусів у фільму предостатньо. Звичайно, дуже сильно лаяти комікс-блокбастери в наш час не прийнято, але після перегляду даної картини є над чим замислитися. По-перше, це сюжет, якого немає. Біда в тому, що сценаристи Кріс Терріо і Девід С. Гойер спробували створити "щось". У підсумку вийшло щось невиразне: синдром пошуку глибинного сенсу і пояснення вчинків героїв в стилі "так написано на папірці". Дитячий сад, їй богу. І так, роялів у кущах вистачає.

По-друге, якщо хтось перед походом в кінотеатр подивився 2-й трейлер до фільму, у мене є чудова новина – все вже проспойлерено :). Так що творці облажалися. По-третє, «BvS» вийшов дуже затягнутим. Дві з половиною години, з яких майже дві повні всякої безглуздої балаканини в спробі пояснити мотивацію персонажів, але мотивації, так само як і сюжету немає. А екшна я очікував більше.

По-четверте, спроба режисера впихнути невпихуєме. Так, у Marvel вже 13-й фільм кіновсесвіту на підході (це я про «Громадянську війну»), але хіба це привід влаштовувати істерику і лише у 2-му фільмі свого кіновсесвіту жваво збирати свою Лігу Справедливості з Бетменом і Чудо-жінкою?! Без попередніх ласк сольних фільмів. Звичайно, ці всі фільми будуть, але коли-небудь потім. А показати персонажів потрібно було зараз. Навіщо?! Не зрозуміло. Не потрібно було поспішати, а так всі натяки на супергеройський склад майбутньої Ліги проспойлерен творцями. По-останнє, фільм потрібно було назвати як-небудь інакше. Заголовок не відповідає змісту. Знову обман, гра на почуттях глядачів і спроба затягнути на сеанс всіх підряд.

Так що виходить, критики були праві, поставивши фільму низькі оцінки? Картина настільки жахлива, що на неї не варто витрачати свій час? Все тлін і буття марне? І так і ні. «Бетмен проти Супермена. На зорі справедливості» – це досить похмура і жорстока історія про людське життя. Але особисто я не вважаю це якимось відвертим мінусом, на відміну від будь-яких критиків. Вони що, очікували побачити комедію до 1-го квітня?

Коли супергерої з кимось воюють, вони зовсім не замислюються про наслідки. І на цьому моменті ніхто раніше увагу особливо не акцентував. Чому життя однієї людини важливіше життя багатьох? Чому супергерої свої особисті пріоритети ставлять вище життя і доль інших людей? Чому той, хто уявив себе богом, має право вирішувати за інших – жити їм чи вмерти? Чи дійсно героями керує альтруїзм і доброта або це егоїзм і вендета?.. Такі ось непрості питання лежать в основі ідеї фільму. Виконання і розкриття цієї ідеї не вдалося. Суцільний сумбур, на жаль.

І ні, я не вважаю фільм цілковитим провалом. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Сподіваюся, що Зак Снайдер проведе роботу над помилками і його наступні фільми кіновсесвіту DC Comics не будуть такими суперечливими. Всім тим, хто ще не подивився новинку, краще відвідати кінотеатр і зробити власні висновки на цей рахунок. А я поставлю картині 7 з 10, адже є над чим працювати і до чого прагнути.

До речі, дублятори такі дублятори... Епічна фраза "Tell me, do you bleed?" втрачена назавжди при надмізковому перекладі...

7 березня 2013,  20:54 | Рецензії | Автор: redder

Посмотрел крайний фильм Бена Аффлека - “Арго”. Фильм знаменитый, наполучал кучу “Оскаров” (в том числе как лучший фильм года), и вообще, говорили про него много и долго. настолько долго, что задрали вконец, так что я таки взял, да и поглядел. Сначала попробовал с русскими субтитрами, но там оказалась написана такая лютая хрень, что титры выкинул, и смотрел дальше в оригинале.

По факту просмотра подумалось следующее. Фильм, в общем, очень хороший. Сделан качественно, отторжения не вызывает, желания выкинуть телевизор в окно, перемотать скучный момент, набить режиссеру морду не возникает ни разу. Это вот, чтобы было понятнее, как фильм “Мстители” режиссера Джосса Уидона. Тоже ведь не шедевр, но смотрится с огромным удовольствием. Оттого и реакция по всему миру на него такая. Восторженная.

Но есть, как говорится, один нюанс. О нем будет несколько позже, а пока - краткое содержание фильма.

На дворе стоит 1979 год, Иран. Поскольку США приютили с позором изгнанного из страны шаха Пехлеви, иранское студенчество при попустительстве властей захватило американское посольство. Плюс тамошних сотрудников и кучу секретных документов, которые бравые работники не успели уничтожить. В общем, Иран захватил в заложники практически все посольство и начал торговаться с США, требуя выдать им беглого шаха. В историю данный инцидент вошел как “Захват американских заложников в Иране” или “Кризис с заложниками в Иране” (Iran hostage crisis).

Правда, еще в самом начале заварушки шестеро посольчан сумели выбраться из здания через черный ход и сбежать. После этого их поочередно принимало то британское посольство, то новозеландское, то канадское. Именно через канадское посольство, три месяца спустя, шестеро смельчаков бежали сперва в Швейцарию, а потом и в США. Помогла в этом “канадская хитрость”, когда их успешно выдали за канадских кинематографистов, приехавших в Иран для поиска натуры к новому фильму. Тупые иранцы, понятно, повелись.

В 1997 году, правда, выяснилось, что эту “хитрость” провернуло канадское посольство не само по себе, а в тесном сотрудничестве с ЦРУ, но это уже ни на что не повлияло. Посла уже наградили, всех шестерых дипсотрудников - тоже. Казалось бы, конец истории.

И правда - истории конец, фильм снят, “Оскары” получены. Получены за дело, ибо снято все, как уже говорилось, мастеровито и талантливо, Аффлек, снявшийся в главной роли, подтянут и изобретателен, иранцы суровы, фанатично сверкают глазницами и машут бородами. Американцы молодцы, ЦРУ красавчики, канадцы проявили безусловную отвагу. Так о чем разговор?

Помните, с чего все начиналось? С захвата американского посольства иранской молодежью. С пятидесяти американских заложников в руках иранских фундаменталистов во главе с суровым аятоллой Хомейни. Так вот, этих заложников ЦРУ так и не освободило. И ФБР тоже. И даже лично президент Картер не справился. Сидели они в плену почти пятнадцать месяцев, пока проживавший в США шах Пехлеви не помер, и требования иранского правительства не потеряли актуальности.

Нельзя сказать, что американцы не пытались вытащить своих из лап враждебной военщины. Это вообще не в их традиции - бросать собственных граждан на произвол судьбы. Так что попытки были, большей частью военные. Но закончились они чудовищным провалом. Интересующиеся могут загуглить “Операция “Орлиный коготь”, а я перескажу вкратце.

Из восьми вертолетов, высланных на спасательную операцию в секретную точку пустыни, три почти сразу вышли из строя. Указанная секретная точка оказалась рядом с широченным шоссе, отчего американцев сразу же запалили все кому не лень. Плюс взорвался самолет-заправщик, угробив восьмерых спецназовцев. Оставшиеся вояки попытались замести следы, расстреляв проезжавший мимо пассажирский автобус и грузовик-заправщик. Взрывы, клубы дыма и автоматные очереди настолько удачно демаскировали операцию, что было принято решение не позориться дальше и валить домой.

По факту провала операции президент Картер потерял доверие граждан и провалил перевыборы, на его место пришел Рональд Рейган.

Легко догадаться, что в фильм не вошло ни секунды из судьбы основной массы заложников, в течение многих месяцев заточенных в иранских спецучреждениях и открыто называемых шпионами. Весь фильм сосредоточен на шестерых беглецах, их непростой жизни в канадском посольстве, их игре в шахматы, их поглощению виски, их ссорах и страхах. Их спасению от руки бодрого агента ЦРУ Тони Мендеса. Про пятьдесят с лишним сотрудников посольства не говорится вообще. Их нет. Их судьба неважна.

Что совершенно очевидным образом придает фильму некоторую пикантную недосказанность. В духе “угадайте, о чем мы забыли сказать?” Многие, конечно, не угадают, потому что с историей вообще незнакомы, и данный фильм для них - просто ненапряжное кино про злобных аятолл и находчивых суперагентов. Эдакий Джеймс Бонд на каникулах, который во что бы то ни стало, не мытьем так катанием спасет несчастных соотечественников. Как говорится, “если сникнет парус, мы ударим веслами!”

Ну, а причастным и информированным смотреть на такое, конечно, будет забавно.