Marvel Studios випускають відмінні супергеройські екшени вже майже одну декаду (починаючи з першої «Залізної людини»), але фільми про бога грому Тора, відверто кажучи, на тлі інших сольників завжди виглядали слабенько (особливо після «Тор: Царство темряви»). І тут у MCU прибув новозеландець Тайка Вайтіті, відомий своїм нестандартним підходом до будь-якого матеріалу...
В «Торі: Раґнарок» Вайтіті вирішив досхочу пограти з супергеройським жанром, і боси Marvel йому дозволили (окреме спасибі їм за це), відправивши Тора в неймовірний квест всесвітом. Епічний гладіаторський поєдинок з Халком, битва з вогняним демоном Суртуром і його військом, зустріч з першою жінкою-суперзлодійкою Гелою, повернення блудного Локі, плюс зустріч з Доктором Стренджем – у цьому найкоротшому блокбастері MCU подій більш ніж достатньо, і всі вони перевершують очікування. Слідувати за Тором і його старими і новими друзями у фільмі «Тор: Рагнарок», чий підзаголовок запозичений зі скандинавської міфології і означає кінець світу, це як вирушити з ними кататися на божевільних міжпланетних американських гірках.
Кріс Хемсворт нарешті отримав тут шанс розкрити свій супергеройський і заразом комедійний потенціал. Раніше його Тор був дуже накачаним, але нудним членом Месників, і його яскраві сцени в інших фільмах якось не особливо пригадуються, а ось в «Тор: Раґнарок» що ні сцена з ним, то перлина. Як показує відкриваючий епізод, навіть якщо його бога залишити наодинці з самим собою, з ним не засумуєш. Їх поєдинок з Халком не описати словами, і якщо ви любите цих супергероїв, то зобов'язані це побачити. Більш того, Тор нарешті показує всю свою могутність з громом і блискавками, а то в минулих частинах його сили знатно економили, обмежуючи маханням Мйольниром (ех, спочивай з миром, чудовий молоте). Тільки не сумуйте з приводу волосся Тора: по-перше, у нього був легендарний перукар, а по-друге, йому дуже пасує такий новий стиль.
– Це мій друг з роботи.
В образах Халка/Брюса Беннера на екрани повертається Марк Руффало, і якщо ви раптом сумнівалися в його крутості, то він вам (вірніше Тору) перерахує всі кісточки. Нарешті ми побачили Халка, який просто Халк, а не Халк, якого розлютили з допомогою скіпетра Локі або магії Червоної відьми. Саме таким він нам потрібен у битві з Таносом в «Месниках: Війна нескінченності».
Щоб врятувати Асгард від Гели, яка зірвалася з ланцюга, Тор збирає на Сакаарі (планеті, де знаходить Халка) свою супергеройскую команду під назвою «Revengers» («Відмесники», а в українському дубляжі – «Дикі месники»). Туди він записує Беннера, свого недобросовісного братика Локі, в образі якого тріумфально повертається Том Гіддлстон, і Валькірію. Остання є новачком в MCU, але цьому всесвіту не вистачало її крутості. Тесса Томпсон стала прекрасним доповненням до даної супергеройської команди, тому з нетерпінням чекаю повернення її Валькірії в наступних частинах.
– На коліна перед вашою королевою.
Другим за очікуваністю після гладіаторського поєдинку Тора і Халка у фільмі «Тор: Рагнарок» (впевнена, що не тільки для мене) було прибуття богині смерті Гели у втіленні Кейт Бланшетт. Вона є не просто першою жінкою-суперзлодійкою MCU, а й однією з найбільш колоритних лиходіїв , яких тільки можна було побачити на екрані цього року і в цьому десятилітті (я не перебільшую). Починаючи від її плавних рухів руками, коли вона перетворює своє чорне волосся в рогатий шолом і навпаки, закінчуючи маніакальними поглядом і посмішкою та шаленими амбіціями завоювати всіх і вся, Гела є диявольською досконалістю. Богиня смерті настільки хороша і неймовірно могутня, що хочеться вірити, що вона не загинула і ще повернеться, щоб помститися Тору.
Вайтіті просочив «Тор: Раґнарок» своїм неповторним авторським стилем, а також знайшов ідеальний баланс між екшеном (тут стільки бійок, ніби це фільм з Джекі Чаном), фантастикою (відкриваємо нові планети і космічні горизонти), драмою (від сцени перетворення Халка на Беннера аж сльози навернулися) і гумором, який аж ніяк не для 12+. Тут зустрічається пара жартів в стилі Дедпула, але вони настільки добре вплетені в оповідання, що не ріжуть слух, але змушують відкрити рот від подиву. І в результаті новозеландський режисер зумів здивувати, а місцями і шокувати таким безпрецедентним і сміливим фіналом (не буду спойлерити, побачите самі).
То ж якщо ви раптом вже поставили хрест на фільмах про Тора, дайте його третьому сольнику шанс. «Тор: Рагнарок» більше нагадує «Вартових Галактики», ніж кіно про Месників. Це щось неймовірне, ніби спостерігаєш за виверженням вулкана. Дуже рекомендую побачити такий кінець світу в IMAX (для повного занурення в настільки божевільні пригоди).
У своєму третьому пришесті Тор нарешті покаже, на що він здатний (і чого ми давно від нього чекали).
P. S. У фільма є дві сцени після титрів, так що не тікайте з залу. І так, перша сцена натякає на Таноса (а то деякі глядачі після перегляду дивувалися з цього приводу).
