Біографія Крістофера Ламберта

Біографія Крістофера Ламберта

Відносини Кристофера Ламберта з навколишнім світом не заладилися якось відразу, із самого дитинства. Хоча з'явився він на світло зовсім не знедоленим підкидьком, а саме навпаки. Батьки Кристофера були людьми дуже-дуже впливовими й заможними. Тато – великий чиновник в ООН, керівник багатьох дипломатичних місій, що нерідко особисто впливав на економіку цілих країн і частку цілих народів. Мама – процвітаючий і авторитетний психіатр і психоаналітик із солідною клієнтурою. І благополучна доля Кристофера була розписана ними ледве не по днях років на 20 уперед із самого моменту народження.

А хлопчик виявився сильно короткозорий і ріс замкнутим тихонею. Розмови тата про те, як почесно бути фінансистом і як романтична професія брокера, сприймав чогось-то насторожене. Можливо, тому що з випадково підслуханих маминих розповідей татові по вечорах можна було скласти досить похмуре уявлення про внутрішній світ фінансистів і брокерів. Втім, уже в сім років Кристофер втратив можливості слухати мамині й татові розмови по вечорах. Хлопчика віддали в елітарний пансіон-інтернат у Швейцарії. ( Американці-Батьки мали повагу до європейської моделі навчання, та й самі багато часу проводили у Франції й Швейцарії.)

Алі вже незабаром поважні швейцарські педагоги повідомили батьків, що хлопчик поводитися якось дивно. Він, чи бачите, занадто вже тихий. Практично не вступає в контакт. А при спробі утягнути його в будь-якові справу, навіть у гру, ще глибше йде в собі. Зрозуміло, у пансіоні працює дуже кваліфікований психолог, і все-таки він вважав би доцільним проконсультувати дитину у фахівців.

Уже через кілька днів, вибравши світило зі світил, батьки Кристофера з'явилися із сином на прийом. Доктор довго розмовляв з усією родиною, а потім попросивши тата й маму трохи почекати в приймальні. І сказавши: «Знаєш, маля, я, здається, зрозумів, у чому твоя проблема. І знаю, як тобі допомогти. Є одна чарівна фраза...» І вразився, побачивши, як зайнялися захопленням вогнем очі дитини: «Правда?! Чарівні слова? Це як заклинання?» «Ну, можна сказати й так, — посміхнувся доктор, — щоранку, як тільки прокинешся, ти повинен повторювати собі магічну фразу. «Я можу робити все, що захочу». Ось побачиш, тобі це допоможе».

Знало б світило, на який благодатний ґрунт падають ці насіння! Хотілося Кристоферу зовсім не елітарних швейцарських пансіонів, не влади над економіками країн і долями людей. Йому хотілося пограти із хлопцями, але через часті переїзди тата й мами він не встиг обзавестися друзями, а в шкільних спортивних іграх через свої окуляри був не занадто спритний, чого моторошно соромився. Йому хотілося, щоб поруч були брати й сестри, але всі змалку вже вчилися в таких же закритих пансіонах у різних кінцях Європи. І тоді Кристофер вирішив тихо втекти в інший світ. Де є справжня дружба й любов, де герої – не брокери й фінансисти, а добро бореться зі злом, розмахуючи не акцією, а мечем. І завжди перемагає. Кристофер з головою пішов у чарівні казки. Пригоди маленького відважного хоббіта із книги Толкієна виявилися набагато реальніше татових розповідей про політику й бізнес і цікавіше таблиці множення. А отут ще й доктор із заклинанням! Кристофер одержавши свою зброю в боротьбі зі світом. І твердо вирішив домогтися того, щоб цей світ зі своїми правилами, премудростями й перспективами дав йому спокій і не заважав жити в нормальному казковому світі.

Через рік Ламберта відрахували зі школи, незважаючи навіть на щедрі татові пожертвування. Хлопчика немов підмінили. Залишаючись як і раніше тихим, він ухитрився зірвати стільки уроків і порушити стільки правил внутрішнього розпорядку, що педагоги просто ридали. Кристофер тихо передражнював учителів під час зайнять. Одною тільки мімікою зображував директора на загальношкільних зборах. І симулював біль у шлунку перед уроком фізкультури. Алі робив він всі це так неймовірно смішно, що уроки й збори негайно перетворювалися в комедію.

Школа, яку Ламберт все-таки закінчив, виявилася чи то 11-тою, чи то 12-ю за рахунком, і в жодній його не змогли витерпіти більше року. «Ми рішуче не розуміємо, ким може стати така дитина», — розводили руками вчителя. Зате сам він уже прекрасно це зрозумів. Не те в 7-й, не те в 8-й зі шкіл Кристофер дебютував у шкільному театрі. І зрозумів, що казковий світ існує. І в ньому можна статі хоробрим лицарем, знайти вірних друзів і прекрасну кохану. «Я хочу бути актором!» — заявив Ламберт-Син Ламберту-папі.

Але тато недарма досяг своїх висот. Характеру й хватки йому було не займати. Для початку Кристофера відправили служити у французьку армію – вибити дурниці з голови. «Ну і які тепер плани, синок?» — поцікавився батько через півтора року в демобілізованого чаду. «Я хочу бути актором!» — по-воєнному чітко відрапортував Кристофер. І через кілька днів вступив на стажування на Лондонську біржу, а потім на роботу в архісоліднійший «Барклай бенк». Тато вжив весь свій вплив, щоб направити кар'єру сина в потрібне русло, анітрошки незважаючи на бажання сина.

Чи передражнював Кристофер брокерів на торгах або корчив пики клієнтам у банку – історія умовчує. Але через півроку тато одержав аркуша від впливового друга з Лондона. Який у найделікатніших словах повідомляв, що Кристофер, на жаль, рішуче непридатен до фінансової роботи. «Я все зробив для тебе! А ти?! Чого ти, чорт візьми, хочеш?!» — у серцях спитав він сина, що повернувся з Англії. Відповідь уже зрозуміла.

Кристофер Ламберт зламав визначену йому долю. І вступив у престижнішу Паризьку консерваторію драматичних мистецтв. Отут, щоправда, його підстерігало розчарування: теорія акторського перевтілення здалася йому нітрохи не менш нудною й дурною штукою, чим теорія керування фінансовими потоками. Через рік Ламберта відрахували за прогули. Але Кристофер уже встиг переселитися у свій казковий світ. Він почав зніматися в кіно.

Перші його роботи в малобюджетних французьких картинах були нічим особливо не примітні. Але в якийсь момент режисер однієї із цих картин зажадав, щоб Кристофер зняв окуляри. «Я почував себе повним ідіотом, не бачив і не розумів, що відбувається навколо, і страшно боявся, що зараз усі зрозуміють: я – майже сліпий, і виженуть мене з майданчика!» — згадує Ламберт. Замість цього режисер вибухнув бурою захватів. Він кричав, що ще не бачив таких мерехтливих очей і що це геніально. Це було в 1982 році. А через два роки двадцатисемерічного актора затвердили на головну роль у фільмі «Грейсток – Легенда про Тарзана» в основному завдяки його розпачливим спробам хоч мало-мало сфокусувати зір, що ввійшов у режисерський обіход за назвою «ефект мерехтливих очей Ламберта».

З тих пір Кристофер Ламберт знявся в чотирьох десятках найрізноманітніших картин. Є серед них і відверто комерційні стрічки, і цілком серйозне кіно, як, скажемо, «Підземка» Люка Бессона. Але, мабуть, цілком логічно, що тихий борець із реальним світом і «емігрант» у світ казковий і прославився в основному ролями казкових героїв – Тарзана й особливо безсмертного горця Коннора Маклауда. Та й самого Ламберта ця обставина цілком улаштовує.

Закоханий Ламберт, за його словами, був усього чотири рази. І в перший раз – ще в старших класах. Сам він ці сугубо платонічні відносини описує дуже пишномовно: «Я знайшов дарунок телепатії. Я відчував кожний рух душі своєї улюбленої!» Втім, трохи пізніше з'ясувалося, що телепатія – не найпотрібніший закоханому дарунок. «Один раз я відчув, що в її мріях з'явився інший. І незабаром з'ясувалося, що я правий. Я зволів поступитися місцем суперникові». Такі справи.

У другий раз Ламберт закохався в період роботи над «Грейстоком». Але ця історія так і залишилася таємницею, відомо лише, що його обраницею була якась французька акторка, на вісім років старше самого героя.

Однак не можна сказати, що всі десять років між першою й другою любов'ю Кристофер вів чернечий спосіб життя. Навпроти, він навіть заробив репутацію ловеласа. І хіба що типаж «дівчини його мрії» дозволяв угадати непоправного мрійника: «Я завжди цінував суспільство жінок білошкірих, з пишними формами і яскравими, соковитими губами» — не дати не взяти кольорова картинка принцеси з томіка казок. Отчого-те найбільше таких жінок Ламберту зустрічалося в Італії. З однією з них, популярною телеведучою Альбой Парьєтті, навіть ледь не дійшло до шлюбу. У всякому разі, сама Парьєтті відкрито заявила про швидке весілля репортерам. Після чого Ламберт страшно в ній розчарувався, порвавши відносини. І сказавши в інтерв'ю: «Я ніколи не плутаю любов і секс і не женюся на жінці, з якою мені просто подобається ділити постіль. Справжня кохана повинна вести мене в світ мрій!» — ну, це-то зрозуміла річ.

Чергова справжня любов – уже третя – з'явилася незабаром після розриву з таємничою другою. Дайєн Лейн дивилася фільм про Тарзана чотри рази й вирішила, що будь-що-будь повинна познайомитися з Ламбертом. Це виявилося нескладно, оскільки й сама вона у свої 20 років уже була відомою акторкою. А незабаром доля звела їх на зйомках одного французького телешоу. Лейн першою підійшла до нього. Їй і потім доводилося завжди брати ініціативу на себе. Наприклад, коли через чотири роки вона підвела його до вітрини ювелірного магазина й сказала, що буде не проти, якщо він купити і надягне їй на палець ось те то колечко.

Любов несла їх у світ мрій цілих 10 років. І все-таки в 1994-м вони розсталися. Тоді вперше в житті Ламберт пожалкував на своє ремесло: «Все могло бути інакше, якби ми обоє не були акторами. Ми проводили по вісім місяців нарізно й за багато років утомилися реанімувати відносини після нової розлуки».

Втім, зараз він знову одружений. В 1997 році йому зустрілася четверта справжня любов, студентка Джейміз Хафт, екзотична красуня з вигадливою сумішшю японської й іранської кровей. Цього разу від знайомства до вінця пройшло вже не чотири, а всього півтора року. «Вона прекрасна як райський птах, — захоплено описує свою обраницю актор. — Вона повернула мені здатність марити наяву».

Вирішальним аргументом на користь весілля стало те, що Джеймиз прекрасно поладила з малям Елінор Джасмін – дочкою Ламберта від першого шлюбу, Кристофер дуже її любить. А всі, хто бачив, як вони грають разом, в один голос говорять: це не ігри батька з дитиною, це упоітельніша метушня двох дітей – великого й маленького. Властиво, так воно і є. Мешканці країни казок тому й переселяються в неї, що не хочуть виростати. Ламберт не хотів і домігся свого самим удачним образом. Його робота – постійне занурення в казку. А гонорарів за працю цілком вистачає на те, щоб перетворити в казку й саме реальне життя. Кристофер і Джейміз живуть у казково гарному будинку в Беверлі Хіллз і говорять, що за минулий рік їхня любов стала ще міцніше. Правда, без розлук знову не обходиться. У свій час Ламберт переселився з Парижа в Каліфорнію, щоб бути ближче до Голівуду. Але, по іронії долі, його нова картина знімається саме в Європі. І зовсім недавно актор після різдвяних канікул полетів на зйомки. Зрозуміло, він міг би собі дозволити залишитися будинку із дружиною й дочкою. Але відмовитися від такої ролі?! Адже знімається четвертий фільм про Горця!