Біографія Семюеля Л. Джексона

Біографія Семюеля Л. Джексона

Семюел Лерой Джексон народився у Вашингтоні 21 грудня 1948 року, однак дитинство він провів у містечку Чатнуга, штат Теннессі. Батько рано покинув родину, покотивши в далекий Канзас, і маленького Сема виховали мати й бабуся з дідом. Джексон старанно вчився, і незабаром був зарахований у коледж Морхауз в Атланті на факультету архітектури.

З дитинства Семюел боровся із заїкуватістю. Він відвідував лікаря коледжу, а також брав уроки вчителя музики. Той оцінив юне дарування, і незабаром Джексона перевели на факультет драми. Там він створив театр «Just Us Theater», що складається переважно із чорношкірих акторів. Однак його родина не дуже-те вірила в акторство свого нащадка. Це тривало доти, поки він не знявся в рекламі для компанії «Crystal Hamburgers», що спеціалізується на продажі фаст-фуда. У рекламному ролику молодий Джексон смачно поїдав гамбургер з луком. Так на рахунку в банку виявилися його перші гроші, зароблені акторським ремеслом.

Досить рано на власній шкірі Джексон відчув, яке бути чорношкірим у південному штаті, що традиційно славиться своєю расовою нетерпимістю. Паралельно з життєвим досвідом, що знаходить, через кіно він осягав, як бути чорним у світі білих панів. Не дивно, що із вразливого хлопчика виріс затятий активіст за права чорних. І ця діяльність вийшла йому боком: в 1968 році, коли Джексону здійснилося двадцять, після чергової студентської демонстрації в підтримку Мартіна Лютера Кінга його тимчасово виключили з Морхауза. Закінчити коледж удалося лише через чотири роки. По його закінченні в 1972 році Семюел переїхав у пошуках удачі в Нью-Йорк, де почалася його професійна кар'єра на сцені, у кіно й на телебаченні. Протягом першого десятиліття, проведеного в Нью-Йорку, Семюел відрізнявся від інших напівголодних акторів старанністю, дисциплінованістю, а також тим, що він виступав на Нью-Йоркському Шекспірівському фестивалі. Пізніше він брав участь у репетиціях Білла Косбі, а також знявся в декількох ролях на телебаченні.

Перша ключова подія відбулася із Джексоном в 1981 році, коли постановку «Солдатська історія», у якій він брав участь, помітив тоді ще молодий й енергійний режисер Спайк Лі. Він був ще одним випускником Морхауза. зустріч Лі і Джексона поклала початок тривалому професійному співробітництву.

Довгий час Семюел ходив по вістрю бритви. Його неабиякий талант був очевидний, всі його друзі й партнери бачили в Джексоні великий потенціал, але істотною перешкодою на шляху розвитку власної кар'єри в кіно стала його пристрасть до випивки й іншим стимуляторам. Протягом майже всього десятиліття 80-х Джексон був практично кінченим наркоманом-алкоголіком, і ніхто із близьких не вірив, що йому вдасться вийти із цього «штопора». Але він упорався зі своєю недугою.

Другим поворотним моментом для Джексона стала втрата головної ролі в бродвейськом мюзиклі Августа Вілсона «Біг двох поїздів», тому що, коли він одержав роль, то став перед публікою «із червоними очами й із заходом пива». Розуміючи, що він втратив можливість чудової кар'єри, Джексон почав боротися зі своєю схильністю до кокаїну й алкоголю. Приблизно з 1988 року кар'єра Джексона починає виправлятися. Той же Спайк Лі поступово вводить актора у свої фільми. Ті ролі не зробили Джексона відомим, однак дозволили відчути себе в колії.

Як не дивно, першою вартою роллю Джексона стало втілення їм на екрані захопленого наркотиками брата Уеслі Снайпса у фільмі Лі Спайка «Лихоманка джунглів». Вона відразу перевела Джексона в новий, більш високий розряд. Його гра була настільки справжньою, що журі Канського кінофестивалю вдостоїло його нагороди як кращого актора другого плану – такого успіху він ніколи не вдостоювався в минулому. У цьому фільмі Джексону довелося зіграти практично себе в недалекому минулому. Тому й настільки правдоподібно вийшла його роль.

Через 19 років після початку акторського шляху Джексон нарешті-те зміг виділитися із загальної маси. Він став актором, якого помітили. Так почався другий етап у його кар'єрі. Сам він якось ємко виразив сутність цього етапу, помітивши, що тоді погоджувався на першу ж пропозицію, що надходила. «Ігри патріотів», «Погроза суспільства», «Парк Юрського періоду»... Фільми йшли одні за іншим, однак цей потік не дозволяв досягти якихось нових висот. Усе йшло до того, що Джексон затвердиться в очах публіки як вічний «актор, що створює тло». На той час йому вже перевалило за сорок. У такому віці зірками стають одиниці. Але він умудрився поповнити список цих обраних! До 1994 року, коли Квентін Тарантіно випустив на екрани «Кримінальне чтиво», Джексону в його кінокар’єрі явно не вистачало везіння. Але, зустрівши Тарантіно, він відразу ж одержав у цьому фільмі ключову роль – гангстера Джулса, у якого в одній руці пістолет, а в другій – Біблія, що сіє навколо себе смерть, знаходячи їй релігійне обґрунтування на своєму примітивному рівні.

Семюел Джексон і Джон Траволта склали в «Кримінальному чтиві» один із кращих дуетів в історії світового кіно. Джексону легко вдалося не залишитися в тіні такого авторитетного актора як Траволта, а виявитися на відповідному рівні. Тепер подальших сумнівів у його акторських якостях просто не могло виникнути. Джексон перетворився в дсправжню кінозірку, глядачі вже йшли на фільми тільки тому, що на афішах значилося його ім'я. Трохи пізніше актор знявся в ще одній тарантінівській картині за назвою «Джекі Браун».

Участь у фільмах Тарантіно зробило із Джексона культову фігуру. Але по-справжньому використати його ніякий інший режисер поки не зміг. Усі визнають величезний потенціал актора, але запрошують по більшій частині в комерційно відточені проекти, де особливих даних і не потрібно. Однак й у таких умовах Джексону вдається створити щось що запам'ятовується, як в «Баррі Левінсоні». Не менш цікаву гру він показав й в «Сфері», власноручно перетворивши фантастичний трилер по сценарії в трилер психологічний. В «Формулі-51» у ролі хімиіа-наркоділа він майже весь фільм проходив у шотландській спідниці з набором ключок для гольфа напереваги, що, до речі, є і його власним жагучим захопленням. В «Клошарі» зіграв божевільного піаніста-бомжа, що розкриває вбивство. І, мабуть, він ніде не був одночасно настільки ранимим і застрашливим, як у ролі одержимого коміксами тендітного каліки Шьямалана в «Невразливому».

От лише кілька наступних картин за участю нашого героя: «Міцний горішек 3», «Справа Ісайі», «Довгий поцілунок на ніч», «Час убивати», «Важка вісімка», «Переговорщик», «Глибоке синє море». Достаток нових різнопланових ролей у черговий раз підтвердило зоряний статус актора. Він довів, що є не «одноденкою», а справжнім професіоналом.

В 1999 році Джордж Лукас запросив його у свою пріквел-трилогію «Зоряні війни», а рік по тому він зіграв заголовну роль у рімейку «Шафт». Незважаючи на часті сварки між Джексоном і режисером Джоном Сінглтоном, «Шафт» зумів з'єднати в собі серйозний сюжет й іронію, завдяки чому став кінохітом 2000 року.

Нове століття принесло нові ролі. У стрічках «Невразливий», «Три ікси», «Зоряні війни 2», «База «Клейтон», «Спецназ міста ангелів» глядачі завжди спостерігали за винятковою грою чорношкірого актора. І знову їм буде не відірватися від екрана під час перегляду нової драми «Цілісінький день», що повинна вийти на екрани нинішньої осені. Цього року Джексон порадує і юну аудиторію своїм голосом, подарованим одному з головних героїв пригодницького мультфільму «Неймовірні». У наступному році виходить довгоочікувана третя частина пріквела трилогії «Зоряні війни», де Семюел Джексон знову стане у своєму винятковому образі Мейса Вінду. Чергове продовження із Джексоном, що повертається, у ролі агента Августуса Гіббонса чекає пригодницький бойовик «Три ікси 2». І завершує його поточний план акторських робіт на найближчі два роки гостросюжетний бойовик з елементами комедії «Людина».

Глядачі зараз чекають від Джексона тільки блискучих ролей. Суперслава, однак, не приваблює темношкірого актора. Він любить посидіти в будинку зі своєю дружиною Ла Таньєй Ричардсон, з якою прожив уже 16 років, і із чотирнадцятилітньою дочкою Зої. Проте, його популярність і донині росте. Якби існувало щось на зразок офіційно визнаного рейтингу темношкірих акторів Голівуда, то на сьогоднішній день Семюел Л. Джексон входив би в п'ятірку найбільш популярних разом з Морганом Фріменом, Уеслі Снайпсом, Уіллом Смітом і Дензелом Вашингтоном. І він це дійсно заслужив.

Родина Семюеля Л. Джексона

Дочка

Зої Джексон – народилася в 1982; мати - ЛаТаня Річардсон

Мати

Елізабет Джексон – працювала постачальником для державної психіатричної клініки

Дружина

ЛаТаня Річардсон – народилася в 1941; познайомилися, коли Джексон поступав в Морхаус коледж; одружувалися в 1980; знімалися разом у "Losing Isaiah" (1995)