Про створення фільму «Бен-Гур»

Для тих, хто вже подивився, або тільки збирається, пропонуємо прочитати невелику цікаву статтю про створення фільму «Бен-Гур», в якій наводяться інтерв'ю режисера Тимура Бекмамбетова, учасників знімальної групи та акторів.

Легенда на всі часи

Коли режисеру Тимуру Бекмамбетову вперше запропонували зняти рімейк одного з найкращих фільмів за всю історію кінематографа, він засумнівався.

«Бен-Гур» 1959 року - це не просто фільм, це феномен, який мав значний вплив на культуру 20-го століття», - пояснює Бекмамбетов. «Саме тому, коли мені запропонували його «реінкарнувати», я одразу подумав: «В жодному разі»! На щастя, продюсер Шон Деніель переконав мене прочитати сценарій, який виявився неймовірно змістовним і вразив мене не тільки сенсаційним екшном, але й низкою дивовижних персонажів та глибоким мисленням. Навіть якщо місцю дії та обставинам вже більше тисячі років, емоції та вчинки персонажів є актуальними та мають сучасний, універсальний резонанс.

Сценарист Джон Рідлі мав аналогічні побоювання при розробці сценарію.

Найбільш затяті шанувальники фільму 1959-го року, можливо, вважатимуть переосмислення оригіналу блюзнірством, але вони забувають, що ці персонажі існували ще 80 років до того. Люди, як правило, пам'ятають Чарлтона Хестона і перегони на колісницях, але Іуда Бен-Гур - класичний персонаж. Він - ображена людина, яка шукає помсти та спокути. Такі цікаві герої, як Бен-Гур та Мессала - основна причина повернення до цієї історії знову і знову. Я прагнув, аби особистий конфлікт між цими колишніми друзями був настільки ж напруженим та незабутнім, як кульмінаційні перегони на колісницях.

Емоційна тема фільму - помста проти прощення - вічна. Конфлікт, який переживають персонажі, сьогодні настільки ж актуальний, наскільки він був актуальним за часів Римської імперії чи в 1880 році, коли Лью Уоллес написав роман», - пояснює Деніель. «Це людська природа, вона незмінна».

З багатьох точок зору ми все ще живемо в Римській імперії, з тими ж цінностями», - коментує Бекмамбетов. «Сила, жадібність та успіх править світом. В умовах жорсткої конкуренції люди намагаються досягти свого, і лише деякі розуміють, що справжні людські цінності - це співпраця та прощення.

Велика відповідальність

«Кастинг до «Бен-Гуру» був настільки ж масштабним, як і самі зйомки», - говорить Деніель. «Ми шукали по усьому світу. Знайти акторів на ролі Іуди Бен-Гура та Мессали було особливо складно, тому що фільм спрацював би лише в тому разі, якщо між цими двома виникла б хімія. Вони - брати, які стають непримиренними супротивниками і руйнують життя один одного. Коли ми побачили Джека та Тобі разом на знімальному майданчику, ми точно знали, що це буде щось особливе».

Процес пошуку підходящого актора на роль Іуди Бен-Гура був довготривалим», - згадує режисер Бекмамбетов. «Нам потрібен був хтось розумний, хто зміг би зіграти персонажа, поєднуючи аристократичну іронію та здатність по-справжньому піклуватися про інших людей. Джек довів нам, що він здатен на це.

«Спочатку Джек прийшов на кастинг спробувати себе у ролі Мессали. Але після того, як я поговорив з ним, мені стало ясно, що ми знайшли принца Іуду Бен-Гура!», - розповідає Бекмамбетов. «Мені здавалося, що він народився в ту епоху. Іронічний, прекрасної тілобудови, досвідчений наїзник».

«Ми обожнюємо Джека в образі Бен-Гура, тому що блискуче читає діалоги та розуміє свого персонажа», - говорить Деніель. «Крім того, Джек належить до родини Х'юстон, однієї з королівських сімей фільму. Ми знімали фільм в кіностудії Чінечітта в Римі, де Джон Х'юстон зняв «Біблію» в 1966 році. Тож це було неймовірно захопливо працювати з його внуком на майданчику нашого фільму після стількох років».

Тобі Кеббелла взяли на роль Мессали, названого брата Бен-Гура та його кращого друга, який ставить його на шлях помсти.

«Тобі багато додав «свого» до образу», - пояснює продюсер Дункан Хендерсон. «Герой сам по собі дуже цікавий, але Тобі зміг вжитись у роль зі своїм вродженим почуттям гумору, яке він практикував на знімальному майданчику щодня. Мессала - дуже темний персонаж, але гра Тобі додає йому певної легкості, що тільки підсилює його багатогранність».

«Коли я зустрівся з Тимуром», - згадує Кеббелл, - «я зрозумів, що фільм не просто про перегони на колісницях. Це історія про братів, про сім'ю, про те, як погано ми іноді ставимося до тих, кого любимо, і як часто ми потребуємо прощення . Все, що ми досліджуємо, взято з оригінальної книги».

Морган Фрімен грає шейха Ілдеріма, роль якого більш масштабніша порівняно з попередніми екранізаціями «Бен-Гура». Після того, як Бен-Гур рятується від рабства на галерах, Ілдерім стає для нього наставником, він навіть вчить його їздити на колісниці.

«Нам потрібен був актор калібру Морган Фрімена, щоб показати честь та гідність цього персонажа, і зробити його невід'ємною частиною історії», - коментує Рідлі. «Для мене, як для чорношкірої людини, було надзвичайно важливо, подарувати персонажу помітний голос і зробити його близьким до епохи і реальних людей того часу».

Даніель говорить:

«Працювати з Морганом Фріменом було однією з моїх мрій. Він дуже віддано поставився до роботи та образу Ілдеріма. Це було важливо для всіх нас і це було вперше, коли в екранізації (чи театральній постановці) «Бен-Гура» чорношкіра людина зображується близько до реальної особи».

«Ми з Морганом Фріменом працювали разом над стрічкою «Особливо небезпечний», і я не міг докечатись, аби знову з ним співпрацювати», - пояснює Бекмамбетов. «Ілдерім в його інтерпретації - цинічний, емоційний, розумний та хитрий водночас. Він не розкриває всі карти відразу, але у вас складається відчуття, що всі його дії - частина певного плану».

Фрімен отримав задоволення від зйомок у Бен-Гурі:

«Я помітив, що режисер і продюсери багато сміялися. Коли на знімального майданчику лунає багато сміху, це означає, що кінематографісти задоволені результатом».

Образ Естер, роль друга дитинства Іуди і згодом його дружини, втілила Назанін Бон'яді («Батьківщина», «Як я зустрів вашу маму»).

«Мене подобається персонаж Естер своєю неоднозначністю. Як єврейка, вона хоче протистояти римської окупації і виступає за безправних, але, підтримуючи бунтівників, ставить під загрозу свою сім'ю», - відмічає Бон'яді. «Пізніше, коли вона втратила свій будинок, сім'ю та чоловіка, якого вона любить, вона стає однією з перших послідовників Ісуса, теслі пророка, який вчить її, що свободу можна досягнути через прощення і співчуття».

Айелет Зорер («Людина зі сталі», «Ангели та Демони») грає роль Наомі Бен-Гур, мати Іуди. Зорер пояснює:

«Наомі обурюється римської окупації, але не хоче ризикувати своїм сімейний станом, тому відкрито не опирається. Вона має добре та щедре серце, та всиновлює Мессалу, про що потім, можливо, пошкодує».

Софія Блек-Д'Еліа («Пліткарка») грає Тірзу, вольову молодшу сестру Іуди, яка закохується в Мессалу. Блек-Д'Еліа розповідає:

«На початку фільму, вона - наївна дівчина. Потім, в одну мить у неї все забирають, і вона змушена зустрітися з реальністю. Зрештою, їй доведеться пробачити людині, яка зруйнував її життя; людині, яку вона кохає».

«Ми хотіли, щоб наші жіночі персонажі були складними, сильними та такими ж впливомими, як і чоловіки», - відмічає Шон Деніель. «Ці героїні вже існували в попередніх версіях цієї історії, але вони не були настільки глибокими».

Родріго Санторо («300 спартанців») обрали на роль Ісуса Христа, їхні шляхи з Бен-Гуром перетинаються декілька разів.

«Як тільки я познайомився з Родріго, мені стало ясно, що він чудово підходить на цю роль», - пригадує Бекмамбетов. «У нього талант - Родріго може грати роль духовної постаті і при цьому виглядати як хлопець по сусідству».

Роль Ісуса стала серйозним випробування для Санторо.

«Мільярди людей у всьому світі мають дуже особисті та інтимні відносини з цією людиною», - коментує Санторо. «Це величезна відповідальність, але це також унікальна можливість дослідити і отримати більш глибоке розуміння того, через що він пройшов, і спробувати практикувати його вчення».

Готуючись до ролі Санторо дотримувався суворого фізичного та розумового режиму. Він провів багато часу, практикуючи йогу та медитації, сів на сувору дієту очищення.

З першовго сторіччя у двадцять перше

«Ми не хотіли, щоб фільм був ще одним кінотеатральним блокбастером», - пояснює Бекмамбетов. «Цей фільм епічний не через сотні коней, великої кількості масовки та грандіозної Арени, а через його ідеї. Ми сподіваємося, його стиль, монтаж, екшн та операторська робота сподобається сучасній аудиторії».

Один з найбільш інноваційних інструментів, які використовували при створені фільму, - G4-камера.

«Камера працює у схожій манері до iPhone», - пояснює Бекмамбетов. «Це дозволяє відчути кожну сцену так, наче ви дійсно там були».

Візуальним натхнення для Бекмамбетов став YouTube. Відео камери спостереження справжньої аварії автобуса у Південній Кореї допомогли творчій команді створити переконливе зіткнення кораблів - грецького судна та галери з рабами. Відео-матеріали Національної Асоціації перегонів серійних автомобілів (NASCAR) слугували Бекмамбетову у встановленні темпу, швидкості та інтенсивності перегонів на колісницях.

«Ми робили ставку на достовірність, аби глядачі мали змогу пізнати той світ в деталях. Все операторські техніки, якими ми користувались, добре знайомі сучасному глядачеві. Ми хотіли передати екшн таким чином, аби аудиторія могла його відчути, тому ми надихались не класичними картинами, а фотографіями в Instagram та відео на YouTube».

Сучасні інноваційні камери Go-Pro дозволили Бекмамбетову і оператору-постановнику Оліверу Вуду (франшиза про Борна) знімати з усіх можливих кутів, навіть розміщуючи камери в піску, щоб отримати кадри з гуркотом колісниць.

Епічні перегони на колісницях

Кульмінаційний момент фільму - смертельні перегони на колісницях - знімали протягом 32-х днів в римській кіностудії Чінечітта. З самого першого дня було прийнято рішення зняти велику частину перегонів на камеру, що для Х'юстона та Кеббелла означало дванадцять тижнів інтенсивних тренувань на колісницях. Хоча обидва мали попередній досвід верхової їзди, перегони на колісниці з чотирма кіньми потребували абсолютно нових навичок.

«Перегони колісниць - дійсно екстремальний вид спорту свого часу. Хоча ми черпаючи натхнення з відео-матеріалів NASCAR та Формули 1, перегони на колісниці з чотирма кіньми - набагато більш небезпечніші. Бекмамбетов зізнається:«У мене був шанс спробувати це на знімальному майданчику, і, чесно кажучи, це було дійсно страшно. Забудьте про комфорт та подушки безпеки, наїзник стоїть дуже близько до землі, і єдиний спосіб для маневру колісницю - це використовувати вагу власного тіла, балансуючи на платформі».

Х'юстон додає:

«Ви повинні грати на камеру, але в той же час, маєте спостерігати за тим, що відбувається. Це як бути за кермом гоночного автомобіля і в той же час грати».

«Навчання видалось мені дуже цікавим», - говорить Кеббелл. «Ми почали тренування з одним конем, потім з двома, і врешті запрягли чотирьох. Скільки б віджимань та підтягувань я не зробив, це не мало значення, тому що мені довелось зміцнювати м'язи пальців. Пальці повинні бути в змозі розподілити свої сили між чотирма кіньми, щоб управляти ними».

Хоча було докладено всіх зусиль, аби використовувати практичні ефекти, деякі з найбільш небезпечних сцен були створені за допомогою цифрової графіки з міркувань безпеки коней та каскадерів.

«Коні біжать крізь натовп та падають завдяки CG-графіці», - розповідає режисер другого плану Філ Нільсен. «Але здебільшого ми знімали перегони на високій швидкості з акторами прямо в епіцентрі. Ми хотіли, аби глядачі мали змогу приєднатися до змагання між Іудою та Мессалою».

Одного разу в Римі

Аутентичність - головний принцип, з яким творча команда взялась відтворювати світ «Бен-Гуру». Бекмамбетов та художник-постановник Наомі Шохан погодилися, що їхній Єрусалим має виглядати так, ніби його вирізали з скелястого пагорба.

Матера, південне італійське місто, побудоване у 3-му століття, виявилось ідеальною локацією. Багато будинків, готелів і ресторанів Матери було побудовано навколо існуючих печер.

«Ми переглянули багато локацій», - пояснює продюсер Шон Деніель - «але ми закохалися в Матеру, це неймовірно унікальне і візуально приголомшливе місто. Місто було заселено тисячі років тому, і ви відчуваєте, як робити крок назад у часі».

«Після того, як ми зупинилися на Матері, логічно було побудувати інтер'єри в легендарній студії Чінечітта», - розповідає Шон Деніель. «Чінечітта - саме та студія, де знімали «Бен-Гур» 195-го року, та інші легендарні стрічки».

Найбільшим та найприголомшливішим майданчиком, побудованим в Чінечітті, став інтер'єр палацу Гура. Ескіз палацу розробили на основі фотографій викопаного будинку в Помпеях, та додали золоту, блакитну та білу гаму кольорів, аби відобразити єврейську віру сім'ї Гура.

В Чінечітті також було створено знімальні майданчики для сцен на галері. Корабель був побудований в трьох секціях: головний камбуз, менша ділянка, який могла повертатись на 50 градусів для імітації перевертання човна після зіткнення з іншим судном, а також третій розділ, який був підвішений на крані так, щоб його можна було занурити в зовнішності бак.

Для імітації неспокійного океану, команда побудувала масивний корабель на системі подушок безпеки.

Найбільшим знімальним майданчиком став цирк «Тиберій» в пару Cinecittà World, що знаходиться в 45 хвилинах їзди від Риму. На його будівництво пішло більше трьох місяців.

«Ми розробили макет всього цирку, але побудували лише його шосту частину із практичних міркувань», - пояснює Шоха. «В нашій уяві там знаходився тунель і ефектні сходи, оточенні фонтанами та жаровнями, які вели в місто Єрусалим».

Джим Рігель, керівник з візуальних ефектів, розповідає:

«Ми побудували 1/6 частину цирку, тому що нам потрібно було лише показати коней та колісниці, які їздять по колу. Верхні рівні були створені завдяки цифровим технологіям та наповнені близько десятьма тисячами цифрових людей».

Розп'яття - емоційний фінал фільму - знімали в Матері. Це стало досить складним випробування для знімальної групи. Того дня було дуже холодно, напередодні випав сніг. Хрести були встановлені на краю глибокого яру, повністю відкриті. Сцену знімали 20 хвилин і всі, хто спостерігали за зйомками, мовчали весь цей час.

«Коли я був там на хресті, було нестерпно холодно», - згадує Санторо. «Я був на вершині скелі, дивився на краєвид Матери та всіх цих людей, які просто чекали. Коли вони зняли мене з хреста, мене трусило. Я не міг зупинитися. Це, мабуть, найбільш емоційно заряджений досвід у моєму житті».

Мода першого сторіччя

Коли справа дійшла до розробки костюмів для «Бен-Гур», художник по костюмах Варя Авдюшко мала свій власний підхід до драми класичного періоду.

«Для Тимура найголовнішим було відтворити історію правдоподібною», - пояснює Авдюшко. «Ми хотіли, аби глядачі відчували зв'язок з нашими персонажами. Цього було важко досягти за допомогою дивних костюмів того часу, тому ми вдалися до маленьких хитрощів, аби зробити їх трохи більш сучасний».

«Нам довелося провести серйозне дослідження та з'ясувати, як насправді виглядали перегони на колісницях, адже деякі драматичні сцени не були вигадкою і насправді сталися дві тисячі років тому». Бекмамбетов продовжує: «В ході дослідження ми з'ясували, що всі наїзники колісниць носили три шкіряні ремені на грудях. Незважаючи на те, що ми не могли зрозуміти, яким було їх практичне застосування, ми додали їх до наших костюмів. Пізніше, коли один з каскадерів впав з колісниці, ці ремені захистили його грудну клітку, - виявляється, що вони виконували функцію безпеки».

«Я черпала натхнення з німого фільму та версії 1959 року», - розповідає Авдюшко. «В мене також були історичні референси - мозаїки, фрески та статуї. Я порівняла їх з сучасними фотографіями, щоб спробувати створити зв'язок між тим, що ми звикли бачити сьогодні, і цим історичним матеріалом».

Вона додає:

«Я взяла зображення римських солдатів та порівняла їх з сучасними фотографіями спецназу та німецьких збройних сил, щоб зробити їх більш впізнаваними для аудиторії».