Прес-реліз «Думками навиворіт»
Що відбувається в голові у дитини?
Це питання турбує усіх батьків світу, що мають дітей підліткового віку. Над цим питанням також ламав голову й оскароносний режисер Піт Доктер, спостерігаючи за тим, як зростає його власна донька Еллі.
Моя доня озвучила роль однієї з героїнь фільму «Вперед і вгору» - дівчину на ім’я Еллі, у якої волосся стирчить в різні боки і характер відповідає зачісці. Коли доньці було стільки років, скільки й анімаційній героїні, вони були дуже схожі, - згадує Доктер. – Коли ми почали працювати над «Думками навиворіт», моїй доні було вже 11 років і вона стала тихою і замкненою. Я мимоволі думав: «Що ж відбувається в її голові і чому вона змінюється?»
Але потім Доктер згадує, як сам був хлопчиком:
Те, що відбувається в голові дитини, дуже важливо. Мильна бульбашка дитинства може розстанути у будь-яку хвилину. І ти опиняєшся у світі дорослих, де тебе оцінюють за твоїми вчинками і очікують від тебе певної поведінки. Ти хочеш здаватися крутим, хоча сам до кінця не розумієш, що це означає.
Тут настає час замислитися про емоційність.
Доктеру одразу сподобалася основна ідея фільму – спробувати зазирнути у голову і уявити, як виглядають емоції. Необхідно було підключити всі ресурси фантазії, які у свій час знадобилися творцям Монстрополіса і пізніше – авторам історії про подорожі на повітряних кульках.
Ідея здалася мені досить незвичайною, - зізнається режисер. – Мені цікаво було працювати з абстракцією – не з мозком, а з розумом. Я подумав, що такий ракурс був би ідеальним саме для анімації.
В кінцевому результаті ідея про емоції як самостійні персонажі оформилася у сценарій «Думками навиворіт». Головна героїня майбутньої анімації на ім’я Райлі, 11-річна шанувальниця хокею, була цілком щаслива доти, доки її родина не переїхала у великий і метушливий Сан-Франциско. Усі емоції персонажа на чолі з Радістю чимдуж намагалися зробити так, щоб Райлі пережила переїзд безболісно. Але, не дивлячись на те, що саме життя Райлі дає її емоціям підґрунтя для бурхливої діяльності, фільммейкери стверджують, що «Думками навиворіт» - історія абсолютно не про Райлі.
«Насправді цей фільм про те, що означає бути батьками, - говорить продюсер Джонас Рівера. – Я сам батько, і в моєму житті було багато моментів, коли я хотів, щоб час зупинився назавжди. Але так не повинно бути. Наша батьківська мета не у тому, щоб давити і силувати, а у тому, щоб скеровувати і підказувати».
«Наші діти зростають, і ми забуваємо про ті дні, коли вони були маленькими, сиділи у нас на колінах і обнімали нас, - додає Доктер. – Усі батьки прагнуть того, щоб їхні діти вийшли у світ підготованими. Я щасливий за своїх дітей і дуже хотів би, щоб вони не дорослішали. І у них, і у нас, батьків, факт прощання з дитинством викликає сум. Це основна ідея стрічки».
Як би там не було, продюсери почали підшукувати головних героїв майбутнього фільму. Першою кастинг пройшла Радість – сповнена оптимізму емоція, яка постійно стрибає і світиться (в буквальному сенсі). Компанію їй склали чотири інші емоції, кожна з яких дивилася на будь-яку ситуацію зі свого ракурсу. Страх відповідав за безпеку. Гнів – за справедливість, а Відраза не давала Райлі отруїтися як у фізичному, так і у соціальному плані. Печаль й сама не розуміє, у чому її роль. Вона намагається приймати більшу участь у житті Райлі, хоча Радість відноситься до Печалі не зовсім дружньо. «Радість живе в голові Райлі довше за інших, адже дівчинка народилася щасливою, - пояснює Рівера. – Але переїзд через усю країну не залишиться без наслідків, і Радість відчуває, що вона все менше буває головною, якщо так можна сказати. При цьому Радість не готова дозволити Печалі зруйнувати плід її багаторічної та ретельної праці».
Стосунки між Радістю і Печаллю формують основу історії. За сценарієм вони непередбачувано опиняються у віддалених ділянках свідомості Райлі – у Країні Уяви, у Студії Снів, у Довгостроковій Пам’яті. У штаб-квартирі емоцій дівчинки утворюється справжній хаос. «Ви тільки уявіть, - говорить виконавчий продюсер Джон Ласертер. – 11-річна дівчинка без Радості й Печалі – тільки Гнів, Страж і Відраза. Ви знаєте хоча б одного такого підлітка?»
Ласетер дуже любить усілякі дослідження. Робота над фільмом «Думками навиворіт» не стала для нього виключенням – він усебічно вивчив людські емоції і те, як вони змінюються із дорослішанням людини. Продюсер провів багато інтерв’ю з психологами та іншими експертами, щоб краще зрозуміти, як влаштована свідомість. Тому нічого дивного немає у тому, що інцидент вивів з гри саме Радість і Печаль. «Це безпосередньо пов’язано з кризою перехідного віку, - говорить другий режисер Роналдо Дель Кармен. – Райлі не відчуває себе щасливою, і вона тим більше не в силах співчувати іншим. Багато дітей проходять подібний етап у цьому віці».
Радість і Печаль загубилися у свідомості Райлі і відчайдушно намагаються повернутися у штаб-квартиру. Але для цього їм доведеться допомагати одна одній, працювати разом. Сповнена пригод подорож відкриє емоціям багато цікавих фактів, які змінять їх назавжди.
На думку Доктера, ключ до щастя полягає у тому, що називати щастям. І не тільки в кіно, а й у житті. «Радість здатна вчитися, розвиватися, переоцінювати те, що вона вважає щастям, - розповідає режисер. – На початку вона думає тільки про розваги та веселощі, сміх і смачне морозиво. І у цьому немає нічого поганого. Але життя підказує, що все набагато глибше».
«Працюючи над фільмом, я розумів, що саме родина і близькі друзі роблять людину щасливою, - продовжує він. – Відповідно, саме з ними мені було приємно і весело спілкуватися. Хоча саме ці люди могли викликати у мене гнів, іноді я за них боявся, іноді вони мене засмучували. У цьому й полягає глибина і складність комплексу людських емоцій, які пов’язують людей».
Режисерське крісло поділили Піт Доктер («Вперед і вгору», «Корпорація монстрів») і Роналдо Дель Кармен («Спецзавдання Дага»). Продюсером виступив Джонас Рівера («Вперед і вгору»). Функції виконавчого продюсера перейняв Джон Ласетер («Історія іграшок», «Тачки»). У фільмі звучить музика Майкла Джіакіно («Рататуй», «Вперед і вгору»).
Анімаційна комедія «Думками навиворіт» у кіно з 18 червня.
