Рецензія на фільм «Котячі світи Луїса Вейна»
У пошуках електричної краси

14 листопада 2021,  01:34 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

Ми всі мало не з дитинства чули імена Леонардо Да Вінчі, Мікеланджело Буонарроті, Вінсента Ван Гога, Сальвадора Далі, Пабло Пікассо, Фріди Кало, але те саме навряд чи можна сказати про англійського художника Луїса Вейна, хоча головний предмет його картин набагато більш близький кожному з нас. Вейн малював чудові, яскраві, незвичайні, кумедні картини, головними героями яких виступали антропоморфні коти. На зламі 19 і 20 століть його чудові картинки дарували людям різного віку щиру радість, хоча життя самого Вейна складно назвати повним радістю чи щастям. І ось нарешті історія цього неординарного художника оживає перед широкою аудиторією в біографічній стрічці Вілла Шарпа «Котячі світи Луїса Вейна», де роль Вейна виконує напевно найталановитіший британський актор нашого часу, Бенедикт Камбербетч.

Події байопіка Шарпа починаються в 1881 році і охоплюють практично все життя Вейна – від його молодості, шлюбу, зльоту до популярності та до самотньої старості у лікарні. Але не будемо поки що про сумне, адже, незважаючи на тягар життя, який цьому художнику випав дуже тяжкий, фільм «Котячі світи Луїса Вейна» дарує багато тепла та надії – зокрема завдяки шлюбу головного героя з гувернанткою Емілі Річардсон, яка навчала його сестер. У манірному вікторіанському суспільстві, де існував дуже суворий поділ на соціальні класи, вважали, що шлюб Луїса та Емілі, яка була з більш простої сім'ї та ще й старша за нього на 8 років, є жахливим мезальянсом, але я можу сказати лиш одне – такого «мезальянсу» хочеться побажати всім, оскільки ці двоє неймовірно підходили одне одному, щиро кохали і робили одне одного неймовірно щасливими. І хоча цей шлюб тривав дуже недовго – несправедливо недовго через підступну хворобу – Луїс та Емілі та їхнє кохання точно зігріють ваше серце під час перегляду цього кіно у холодний осінній день.

Якщо порівнювати його з кимось із легендарних художників, перерахованих вище, то Луїс Вейн трохи нагадує Вінсента Ван Гога, адже той теж страждав від душевних хвороб, самотності, і був справжнім вигнанцем у суспільстві, але при цьому малював дуже яскраві картини, наповнені життям та красою. До речі, Камбербетч уже зіграв Ван Гога у телефільмі 2010 року «Ван Гог: Портрет, написаний словами» напередодні своєї світової слави, що прийде того ж року після прем'єри «Шерлока». Але в жодному разі не думайте, що цей майстер перевтілення хоч у чомусь скопіював Ван Гога в Луїсі Вейні. Це два абсолютно різні герої, створені на екрані Камбербетчем, і тут важко не помітити те, як він виріс у професійному плані за останні 11 років. Луїса можна сміливо записати в п'ятірку найкращих персонажів Камбербетча разом із Шерлоком, Доктором Стренджем, Аланом Т'юрінгом та драконом Смогом. Тож я дуже здивуюся, якщо наступного року не зійдуться зірки так, щоб він нарешті отримав свій перший «Оскар» (якщо вже за «Гру в імітацію» його не дали).

Щоб фільм «Котячі світи» не зациклювався на душевних муках Вейна – за деякими припущеннями художник страждав від шизофренії – центральна роль у його оповіданні відводиться його чудовим стосункам з Емілі, яка надихнула його малювати ті знамениті картини з котами. Цю роль із такою душевністю та чистотою зіграла актриса Клер Фой, яку ви можете знати завдяки ролі молодої королеви Єлизавети II у хітовому серіалі «Корона», що завдяки її героїні фільм є дуже надихаючим та оптимістичним, адже Емілі вміла знаходити красу у всьому і зробила так, щоб Луїс теж завжди про це пам'ятав і продовжував творити на згадку про неї. У них з Камбербетчем вийшла така чарівна пара, що дане кіно варто подивитися тільки заради них, якщо ви теж любите цих акторів (хоча причин не пройти повз цей фільм набагато більше).

В оригіналі байопік Шарпа називається «The Electrical Life of Louis Wain», що в перекладі означає «Електричне життя Луїса Вейна», і це недарма, адже все своє життя Луїс відчував перед електрикою величезне захоплення-що-переходить-в-одержимість, що також знайшло своє відображення на його пізніх картинах. Він жив під час появи електрики, і присутність навколо нас якоїсь сили, що заряджає усе навколо, заворожувала Луїса, який також був винахідником і мріяв запатентувати винахід, що змінить життя людей на краще. Для нього електрика була не просто силою, що вмикає лампочки, а якоюсь всесильною енергією, що вирує навколо нас і заряджає наше життя. А в одній зі сцен прозвучала цікава думка, що та загадкова електрика, що полонила його розум, – це любов, що витає у світі. Любов людей одне до одного, любов до сім'ї, любов до своєї справи та любов до краси, що нас оточує навіть у найтемніші часи.

Місцями фільм Шарпа нагадує «Маленьких жінок» із нотками творів Чарльза Діккенса, адже у головного героя аж п'ять молодших сестер, і їм усім випала несолодка доля. Через упередження та економічну дискримінацію того часу сестри Вейна не могли працювати, і Луїс мав утримувати їх разом із матір'ю, хоча йому часто самому ледве вистачало на життя. Ось вам усі «принади» патріархату, коли жінки повинні сидіти вдома, а чоловік гарувати з ранку до ночі, щоб забезпечити не тільки свою дружину, а ще й матір та незаміжніх сестер (яких при цьому ніхто без посагу не бажає брати заміж, адже це економічно невигідно). Тож діккенсівського тут точно більше, адже сестрам Луїса так і не вдалося розбити «скляну стелю» та стати незалежними фінансово, як це, наприклад, зробила Джо Марч у «Маленьких жінках». Адже цей фільм заснований на реальних подіях, а рівні права на той час були лише фантастичною мрією у художніх творах письменниць.

Байопік «Котячі світи Луїса Вейна» не зациклюється на своєму головному герої, розмірковуючи також і про роль художника в суспільстві загалом. Адже дуже легко відмахнутися від художників та інших творчих людей, бо вони не печуть хліб і не роблять патрони, але фільм Шарпа блискуче показує, як нехитрі та кумедні ілюстрації з котами Луїса Вейна дарували людям під час Першої світової війни посмішку та надію, що у світі ще залишилося щось хороше і добре, незважаючи на всі складнощі та поневіряння. Про важливість ролі художника взагалі дуже влучно висловилася Емілі, озвучивши Луїсу дуже гарну і поетичну думку про те, що він, як художник, є «призмою, крізь яку у світ віддзеркалюється промінцем краса та життя». І, до речі, можливо саме завдяки його чарівним картинам люди, які раніше заводили вдома виключно собак, прийняли під свій дах і потоваришували з котами. Тобто вплив Луїса Вейна на світ важко недооцінити.

При перегляді драми «Котячі світи Луїса Вейна», а я дуже наполегливо рекомендую її до перегляду, адже це один із найкращих фільмів 2021 року, ви навряд чи помітите, що це повнометражний дебют Шарпа в ролі режисера (до цього він знімав серіали і був сорежиссером двох маловідомих фільмів), оскільки історію життя Луїса Вейна було знято дуже професійно – від вусів Камбербетча до вусів намальованих його персонажем котів. Особливо вражає робота гримерів, адже головний герой постає перед нами у різні періоди свого життя – від молодості до глибокої старості – тобто номінація на «Оскар» у цій категорії йому забезпечена. Як, швидше за все, і номінація за операторську роботу, за яку відповідає Ерік Вілсон, оскільки багато кадрів, особливо загальних кадрів на природі, нагадують тут чудові картини, намальовані пензлем талановитого художника. І завдяки усім цим деталям байопік Шарпа повністю відповідає прагненню справжнього Луїса Вейна дарувати людям красу та надію.

Якщо зараз вам дуже не вистачає навколо добра, краси та надії, то Камбербетч – вірніше Луїс Вейн – та його чудові коти вже поспішають на допомогу. А його «Котячі світи» точно буде одним із найтепліших та найдушевніших фільмів, які ви подивилися в божевільному 2021 році.

3905 

2 коментаря

freid1707

20 листопада 2021, 20:34

Фильм красивый, НО это фильм на который я зря потратил время. Всё же идя в кино, ты ищешь сюжет, который завораживает настолько, что ты растворяешься в жизни героя, забывая о своих проблемах и переживаниях. В этом же фильме очевидно, что сюжет не главное и медленное погружение героя в бездну показано очень уныло и откровенно скучно. Ни одному герою, даже главному не переживаешь.
Режиссёр явно хотел показать красивую картинку, но упустил самое главное - магию кино. Главного героя в фильме не много и в общем-то неочевидна и совершенно непонятна. Связь между отдельными эпизодами призрачна. Кто-то возможно посчитает, что это кино для высокоразвитых интеллектуалов, а не для массы австралопитеков, которые ничего не понимают в искусстве, но всё же фильм рассчитан на большую аудиторию, так что именно их вкусы следовало учитывать. Я боюсь оказаться в стане людей, которые откровенно скучный и бессюжетный фильм назовут шедевром, лишь бы не выглядит идиотами.
Фильм, на мой личный номоэректусный взгляд плохой и не несущий ни удовлетворения, ни сюжета.
Из 5 баллов я бы поставил 1 балл. P.S. Камбербэтч, если ты читаешь этот отзыв, то как бы , сорян, но ты сам виноват.
1 / 0 
Елена Стрельбицкая в ответ на freid1707

8 грудня 2021, 03:48

Ничего, тут у Камбербэтча недавно вышел еще один фильм "Власть пса", на Netflix, вдруг он Вам больше понравится. Говорят, может даже на "Оскар" за него номинируют, посмотрим...

1 / 0 
Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: