Рецензія на фільм «Тихе місце 2»
Відважні Ебботи проти монстрів

До 2018 року актор Джон Красінські був відомий шанувальникам хітового комедійного серіалу «Офіс» як один з його головних героїв Джим Галперт, але вже давно мріяв про кар'єру режисера. Він зняв кілька серій «Офісу», але його повнометражні спроби виявилися вельми провальними. Поки він разом з маловідомим дуетом сценаристів Скоттом Беком і Браяном Вудсом не написав приголомшливий науково-фантастичний горор-трилер з елементами сімейної драми «Тихе місце», який став ковтком свіжого повітря у жанрі жахів і захопив самого Стівена Кінга. Фільм виявився настільки блискучим і успішним фінансово, окупивши свій скромний бюджет майже в 20 разів, що Красінські вирішив розширити його всесвіт і зняти другу частину. При перегляді якої теж не можна видавати жодного звуку... Інакше вони прийдуть за вами...

Події «Тихого місця 2» розвиваються у світі, де стався жахливий апокаліпсис, і якщо в першому фільмі його деталі приховувалися від глядачів, змушуючи шукати підказки в деталях, то в другій частині Красінські спритно заповнює прогалини за допомогою прологу-флешбеку, який показує, яким чином світ родини Ебботів, головних героїв, змінився назавжди. На Землю впали метеорити з купою кровожерних монстрів, які приходять, почувши найменший звук. Приходять, щоб вбивати. За півтора року життя на віддаленій фермі в долині Ебботи змогли налагодити свій безшумний побут, але все перевернулося в одну ніч, коли Евелін, матері сімейства, довелося народжувати на самоті, вірніше, в оточенні монстрів, поки Лі, батько сімейства, хоробро рятував від монстрів їхніх старших дітей. Лі загинув, і тепер Евелін, підліткам Ріган та Маркусу і новонародженій дитині доводиться покинути рідну ферму, щоб знайти більш безпечне місце, адже малюкові неможливо пояснити, що кожен його крик і плач може коштувати Ебботам життя.

Вирішивши рухатися вперед, Ебботи беруть тільки все найнеобхідніше, і, як ви могли здогадатися, піша подорож світом, де кожен гучний звук може стати для людини останнім, дуже швидко приймає небезпечний оборот. Оскільки в першому «Тихому місці» було всього декілька персонажів – Ебботи і той кричущий мужик у лісі – сиквел, розширюючи всесвіт, показує інших людей, які вижили під час апокаліпсису, і, звичайно, багато з них також перетворилися на монстрів, піддавшись жорстокості і страху. Ебботи приходять до притулку свого давнього друга, зневіреного Емметта, який втратив і дітей, і дружину, і це його зламало. Він опустив руки і перестав боротися, ставши на протилежний Ебботам шлях пасивності. Здається, його дивує, що Евелін і діти все ще бачать світло в цьому божевільному світі і продовжують йти вперед, і цей психологічний стан персонажа перегукується з нашим життям в період пандемії, коли у багатьох так само опускаються руки і меркне світло в очах. Але, як нагадує своїм прикладом Емметт, це все можна виправити, якщо цю безнадію обернути назад і почати допомагати оточуючим. Адже поки ми боремося разом, завжди є надія.

Звичайно, головною зіркою «Тихого місця 2» є Емілі Блант, яка просто чудова в образі відважної багатодітної матері-воїна Евелін. Втративши чоловіка, у неї навіть не було часу його оплакати, оскільки у неї троє дітей, включаючи немовля, про яких потрібно подбати. Звичайно, ту сцену з пологами у ванній з першої частини вже не перевершити, але це не завадило Блант знову зіграти весь спектр людських емоцій, надавши глибини кожній своїй сцені, де глядачеві просто неможливо відвести погляд від її обличчя. А коли вона, поклавши дитину, бере в руки рушницю і вбиває монстрів, в ці моменти Евелін – справжня супергероїня. Особисто я дуже чекаю, коли цій талановитій актрисі попадеться в руки та сама роль, що принесе їй хоча б номінацію на «Оскар».

Знову своєю грою вражають і юні актори Міллі Сіммондс і Ноа Джуп, які грають Ріган та Маркуса Ебботів, дітей Евелін, ставших більш дорослими з часів подій першої частини. Залишившись без батька, старша Ріган не здається і продовжує ловити радіохвилі в надії знайти для своєї родини безпечний новий дім. Ця вперта і цілеспрямована героїня, яка безстрашно йде вперед у світі, що кишить монстрами, надихає своїм характером і внутрішньою силою і нагадує нам, що кожен з нас може бути героєм для себе та своїх рідних. Незважаючи на проблеми зі слухом. І незважаючи на те, як би страшно і небезпечно не було навколо. Красінські знову вміло інтегрує мову глухонімих в сценарій, навчаючи від імені Міллі та Ріган глядачів новим словам і даючи актрисі – і всім глухонімим людям в її особі – бути побаченими та почутими на великому екрані. Причому не в фільмі, де це представляється як недолік, а в фільмі, де глухоніма героїня використовує мову глухонімих та свій слуховий апарат як засоби боротьби з монстрами. Як свою суперсилу. І це дуже круто.

А якщо ви любите Кілліана Мерфі, то це ще одна вагома причина, щоб подивитися «Тихе місце 2». Майже 20 років тому він прославився на весь світ, коли зіткнувся з зомбі-апокаліпсисом у фільмі Денні Бойла «28 днів потому», і Красінські знову потрапив в ціль, коли покликав його до свого апокаліптичного світу з іншопланетними монстрами. Його Емметт нагадує нам, що ми не можемо контролювати все, але у нас завжди залишається найголовніший вибір – здатися або боротися далі. Мерфі зіграв свого героя дуже тонко і зворушливо, так що після перегляду «Тихого місця 2» вам напевно захочеться передивитися і «28 днів потому», і «Гострі картузи».

Красінські зняв гідний сиквел, який не намагається копіювати оригінал, а досліджує нові теми, відправляючи Ебботів у подорож, що змінить все. При цьому він не перевантажує сценарій кількістю нових героїв – центральну роль ще отримує Емметт, а інші персонажі є епізодичними та безіменними героями. Знову центром і серцем сюжету є родина і їхня безумовна любов одне до одного, і, навіть якщо за останні три роки ви жодного разу не передивлялися «Тихе місце», Ебботи дуже швидко відновлюють свій зв'язок з глядачем, змушуючи його співпереживати від першої до останньої сцени і... ні в якому разі не видавати зайвих звуків.

Фільм «Тихе місце 2» повинен був вийти на великі екрани ще навесні 2020 року, і величезне спасибі кіностудії, що вона все-таки дочекалася і випустила його в кінотеатри, а не на стримінговому сервісі. Оскільки, як і першу частину, «Тихе місце 2» потрібно дивитися на великому екрані в залі кінотеатру, в повній тиші, що лоскоче нерви, адже це справді незабутній film experience (кінодосвід). Весь зал дивився цей сиквел, знову затамувавши подих і намагаючись не видавати ніяких гучних звуків (люди навіть попкорн їли тихо), і ця атмосфера тиші, яку раз у раз прорізають звуки, що приводять на екран монстрів, і чудова музика номінованого на «Оскар» композитора Марко Белтрамі, є чимось справді неповторним і особливим для кіно. Тим, за чим ми всі так сумували під час локдаунів. Тому якщо хтось говорить, що кінотеатри залишаться у минулому і стримінгові платформи їх замінять, – не вірте їм. Вони просто ніколи не переживали таке занурення у відмінний фільм на великому екрані.

Знаєте, можна все життя прочекати, що одного разу прилетить супергерой і врятує вас, а можна самим стати для себе героями і рятувати себе. Від горя. Від монстрів. Від безнадії. Як це роблять відважні Ебботи.