Рецензія на фільм «Химери»
Барбі-убивця наступає

13 листопада 2020,  02:30 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

Декілька років тому режисер Крістофер Лендон вдихнув життя в піджанр фільмів жахів, який розповідає про маніяків і називається слешер (від англійського «slash», тобто «різати», «шматувати»), подарувавши світові нову сучасну франшизу «Щасливий день смерті». Знявши два фільми про дівчину, яка знову і знову переживає один і той же день, у кінці якого її вбиває маніяк, він вирішив переключитися і... створити ще одну франшизу-слешер, перший фільм якої виходить в український прокат під назвою «Химери» . І так, у нього є всі шанси отримати сиквел.

В оригіналі фільм «Химери» називається «Freaky», що є відсиланням до знаменитої молодіжної комедії про обмін тілами 2003 року «Freaky Friday», тобто «Чумова п'ятниця», де тілами обмінювалися «мама і дочка» Джеймі Лі Кертіс та Ліндсі Лохан. На цю тему було знято чимало фільмів, найчастіше комедій, де тілами обмінюється підліток і дорослий, що допомагає їм знайти спільну мову, але Лендон вирішив, що було б кумедно, якби цим дорослим став не один з батьків головного героя, а, наприклад, серійний вбивця, який любить вбивати підлітків. І, як не дивно, але він мав рацію.

Головною героїнею «Химер» виступає скромна старшокласниця Міллі, яка живе з сестрою-копом і мамою й поводиться в школі тихіше води, нижче трави. Частково, тому що вона володіє спокійним характером, а частково, тому що рік тому вона втратила батька і до сих пір не може прийти в себе після його смерті, що також сильно підкосила її матір. У Міллі є добре серце і вірні друзі, але «популярні учні» її школи постійно знущаються над нею, перетворюючи її шкільні роки на пекло. Але не переживайте, скоро вона їм покаже, що таке справжнє пекло.

Одного разу вночі, після шкільної гри, Міллі залишилася одна біля школи, і поки вона чекала на свою маму, через дорогу з'явився чоловік у страшній масці і з кинджалом у руках. Вона спробувала від нього втекти, але, за законом жанру, маніяк наздогнав свою жертву. Тільки кинджал в його руках виявився древнім артефактом і не вбив Міллі, а переніс її свідомість в тіло цього вбивці, відомого в їхньому містечку як Бліссфілдський м'ясник. Прокинувшись в лігві й тілі маніяка, Міллі з жахом дізнається, що через 24 години цей обмін тілами стане перманентним, і вона до кінця своїх днів може застрягти в тілі М'ясника. Тому настав час активно діяти, залишилося лише переконати своїх друзів в тому, що вона дійсно обмінялася тілами з маніяком, а їхня начебно справжня Міллі, яка з'явилася в школі в п'ятницю, 13-го, в новому яскравому прикиді, що абсолютно їй нехарактерний, перетворилася на Барбі-вбивцю.

Ця героїня тільки на перший погляд є «королевою крику», тобто дівчиною, яка постійно кричить у фільмі, коли тікає від маніяка. Обмін тілами з М'ясником стає для неї ключовим моментом в її дорослішанні та відкритті в собі своєї реальної сили. Причому у відкритті не лише girl power, хоча тут є маса моментів, коли ця героїня розбиває в пух і прах стереотип «тендітної дівчини», якою її всі помилково вважають, а й просто духовної сили та відваги, яких Міллі не вистачає на початку фільму, щоб дати відсіч всім тим задирам і козлам, які до неї чіпляються в школі. Так що незважаючи на всі випробування, пов'язані з нападом і наступними 24 годинами в тілі маніяка, Міллі виходить з цієї ситуації справжнім воїном, і було б круто побачити, якою вона стане у сиквелі.

Спочатку роль маніяка в «Химерах» виконує знаменитий комік Вінс Вон, а скромну школярку грає Кетрін Ньютон, але через 10 хвилин вони міняються місцями, і виходить, що весь фільм Вон грає дівчинку-тінейджера, закохану в свого однокласника, тоді як Ньютон стає справжньою Барбі-вбивцею, і ці ролі після обміну тілами їм дуже личать. Ньютон з душею М'ясника виглядає небезпечно і страшно, незважаючи на свої скромні зріст і параметри. Особливо чудово їй вдається передати характер М'ясника через той погляд, від якого стає не по собі. А її стильний образ з високим хвостом, червоною помадою та червоною шкіряною курткою і зовсім можна назвати одним з головних нарядів в фільмах цього року. Та й усіх слешерів в цілому. Після виходу «Химер» на великі екрани напевно підвищаться продажи таких ось червоних косух, як у Міллі/М'ясника.

Найкращих друзів Міллі Найлу та Джошуа, які весь фільм допомагають їй повернути назад своє тіло, поки М'ясника по всьому місту шукає поліція, втілили актори-початківці Селеста О'Коннор та Міша Ошерович, і ця парочка просто чудово приправляє гумором навіть найбільш моторошні моменти. З їхньою допомогою Лендон встромляє ніж в стереотипи голлівудських фільмів жахів, де афроамериканці або геї помирають першими, роблячи Найлу та Джошуа ключовими персонажами цієї історії, до яких глядач швидко проймається симпатією. І разом з Міллі в тілі Вінса Вона у них виходить відмінна команда в дусі Скубі-банди з серіалу «Баффі» (я не здивуюся, що саме ними й надихався Лендон в даному випадку).

Незважаючи на комедійну складову фільму «Химери», який відмінно висміює стереотипи горорів і багато в чому знаходить чорний гумор, ця кінострічка є класичним слешером до глибини душі, оскільки таких кривавих сцен вбивств ви напевно вже давно не бачили на великому екрані. Хоча маніяк тут і нагадує Барбі, після перегляду ви точно не захочете зустрітися з нею в темному провулку (або в шкільній роздягальні). Фільм Лендона є просто божевільною поїздкою з дуже кривавими вбивствами та забійним гумором, а також сценами на межі фолу, тому це дійсно ідеальне кіно на Хелловін і взагалі на кінець 2020 року (який весь здається якимось страшним Хелловіном). Шанувальникам слешерів і творчості Лендона має сподобатися. Особливо на великому екрані і з попкорном. Один з найкращих фільмів цієї осені, який точно вирве вас з сірої реальності на півтори години. Навіть якщо враховувати ті дві дуже суперечливі сцени, про які йтиметься нижче і які складно обійти увагою.

Слешер «Химери» в цілому викликає при перегляді позитивні емоції, за винятком, мабуть, двох сцен, які не можу не проаналізувати в рамках даної рецензії. Причому вони практично йдуть одна за одною. Перша сцена відбувається в поліцейській дільниці, куди приходить Найла, щоб забрати чарівний кинджал із шафи речдоків, але її ловить сестра Міллі і... наставляє на дівчинку заряджений пістолет з таким обличчям, ніби перед нею не подруга її молодшої сестри, яку вона знає багато років, а сам М'ясник. Хоча в США, судячи з нещодавніх новин та масових протестів проти жорстокості поліцейських, наставляти пістолети на беззбройних афроамериканців, на жаль, норма. Ось тільки фільм Лендона міг би це розкритикувати, а в даному випадку він робить таку поведінку поліцейських нормою, і від цього дійсно стає якось не по собі. Ну яка нормальна людина буде направляти пістолет на беззбройну дитину? Навіть якщо ця дитина щось поцупила. Дивно, що цей момент в світлі нещодавніх протестів й зовсім не вирізали, оскільки від нього залишається неприємний осад.

А другою дивною сценою в «Химерах» є момент, коли Міллі в тілі Вінса Вона залишається наодинці з тим однокласником Букером у втіленні актора Юрайа Шелтона, який їй подобається, і Букер, дізнавшись, що це Міллі написала йому той романтичний вірш, який він нещодавно знайшов в своїй шафці, зізнається, що вона йому теж подобається і... Шелтон з Воном пару секунд цілуються, і тільки потім вирішують, що потрібно почекати, коли Міллі знову опиниться в своєму тілі. Вибачте, але без спойлерів цю сцену ніяк не обговорити. І справа тут не в тому, що, здається, Букер може бути геєм, раз проявив інтерес до Міллі тільки після того, як вона стала мужиком, а в тому, що цей 40-річний мужик цілує неповнолітнього за сюжетом хлопця (за актора не переживайте, він повнолітній). Якщо Лендон так сильно хотів показати на екрані одностатевий поцілунок, то краще б він написав для Джошуа гідного хлопця-старшокласника, а то така репрезентація ЛГБТ на великому екрані виглядає досить гомофобно, оскільки автоматично через величезну різницю у віці викликає у глядачів негативні емоції. Та й в цілому цей епізод схожий не на романтику в дусі «для Букера душа важливіша за зовнішність», а на домагання неповнолітнього. Ніби мало негативу в суспільстві до одностатевих стосунків, так потрібно ще й ось такими сценами підливати масла у вогонь упереджень. Загалом, якби Букер та М'ясник/Міллі зупинилися за секунду до поцілунку, було б набагато смішніше і сцена не викликала б таких неприємних емоцій. А якби не ці дві суперечливі сцени, то даний фільм можна було б і зовсім назвати сучасним шедевром жанру слешер. Хочеться вірити, що в сиквелі таких дурних помилок буде менше.

Ніколи не варто недооцінювати і знущатися над «тендітною дівчиною», яка поводиться тихіше води, нижче трави. Адже одного разу вона може помінятися тілами з серійним вбивцею, і тоді всім її кривдникам буде непереливки.

2638 

Написати коментар

Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: