Рецензія на фільм «До зірок»
Подорож на край Сонячної системи

19 вересня 2019,  03:17 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

Поки NASA та Ілон Маск намагаються збагнути, як колонізувати Місяць і зробити готель у відкритому космосі (або чим вони там зараз займаються), Голлівуд продовжує мріяти про подорожі набагато далі. Наприклад, на Марс. Або на край Сонячної системи, куди вирушає відважний астронавт Рой МакБрайд, головний герой нової наукової фантастики «До зірок».

Назва нового фільму режисера Джеймса Грея була натхненна знаменитою латинською фразою «Per Ardua Ad Astra» («Через терни до зірок»), що в буквальному і переносному сенсі описує подорож Роя МакБрайда, поки він летить з Землі спершу на Місяць, потім на Марс, а потім і далі – до Нептуну, щоб відшукати свого зниклого батька, видатного першовідкривача далеких космічних просторів Кліффорда МакБрайда (Томмі Лі Джонс), в тіні слави якого він завжди жив.

Поки Рой крок за кроком наближається до своєї мети, ризикуючи життям і своїм психологічним станом, на передній план фільму виходять дві тісно пов'язані між собою теми: про глобальний пошук людства свого місця в цьому всесвіті та відповідей на питання, чи одні ми тут, і про особистісний людський вибір, який нас визначає: вибір ховатися від усього світу чи жити в цьому світі.

Чим далі подорожуєш разом з Роєм, тим більше розумієш, що насправді цей фільм не про далекого астронавта з унікальною долею (хоча вона такою і є до певної міри), а про загублену людину, про кожного з нас, хто втрачав близьких і відчував цю поглинаючу суміш гніву та болю, що не дає жити далі. Рой не бачив батька майже 30 років, і цей квест є для нього дуже особистим. В першу чергу як для сина, а не для астронавта з холодним розрахунком. Він нізащо не відступить, поки не дізнається правду. Його складні відносини з батьком стають серцем історії, показуючи, як навіть на самий край Сонячної системи нас веде не що інше, як любов. Любов до рідної людини, любов до невідомого.

Відносини дітей і батьків бувають дуже заплутаними, в них може бути багато недомовленості, і в даному контексті запала в душу фраза Роя про те, що його батько бачив те, чого не існує, поки шукав життя на інших планетах, і не помічав тих людей, які були реальні і були поруч. Як вони з мамою. В цьому і полягає найсильніший посил «До зірок», саме цим фільм залишає в душі глибокий слід, змушуючи задуматися про близьких людей і як ми до них ставимося. Чи цінуємо ми їх, чи приймаємо як належне і не вміємо бути щасливими тут і зараз, поки ми всі разом, поки батьки живі, поки ніхто не полетів на Нептун і не пропав з радарів.

Бред Пітт зіграв Роя МакБрайда до болю щиро і глибоко, черпаючи натхнення з своїх особистих переживань, тому це більше аніж просто виступ актора. Він проживає на екрані цю часом нестерпну, але таку необхідну доленосну пригоду, ламаючи всі бар'єри між собою й глядачами і звертаючись до кожного з нас безпосередньо. Це просто непередаваний досвід, прожити подорож з Землі на край Сонячної системи разом із ним. І якщо ви відкриті новому, то, можливо, «До зірок» вас теж трохи змінить. Або хоча б змусить задуматися над своїм життям і тим, куди ви прямуєте. Адже ніколи не пізно щось змінити. Герой Пітта все життя прагнув стати таким, як його батько, але потім його ілюзії обвалилися, і він зрозумів, що не повинен бути в усьому на нього схожим. Адже ми можемо брати від батьків все найкраще і в той же час намагатися не робити їхніх помилок.

Останні десять років усі так переживали за Леонардо ДіКапріо, забувши, що у Пітта досі немає «Оскара» за його акторську гру (є тільки за продюсування), а це серйозний прорахунок Кіноакадемії. Його в цьому році можна взагалі двічі номінувати: за головну роль в «До зірок» і другорядну в «Одного разу в... Голлівуді». Причому вибирати кращу з цих двох немає сенсу. Він однаково прекрасний в екзистенціальній драмі про життя та космосі і в веселому любовному листі Квентіна Тарантіно Голлівуду минулих років. Але все-таки сподіваюся, що йому дадуть «Оскар» саме за фільм «До зірок», оскільки Пітт дійсно один із найвидатніших акторів сучасності і заслуговує отримати статуетку за роль першого плану, яку зіграв з усією душею.

Для Грея «До зірок» є аж сьомим фільмом в кар'єрі, і його попередні картини, хоча він тричі знімав у себе Гоакіна Фенікса, не піднесли його на голлівудський Олімп, а ось ця космічна одіссея з Піттом у головній ролі – точно його magnum opus, заради створення якого люди і стають режисерами. В кожній сцені, в кожному кадрі відчувається його захоплення космосом, і при цьому Грей намагається показати подорожі на інші планети якомога реалістичніше. Він не винаходить химерної форми космічні кораблі чи скафандри з нанотехнологій, а використовує те, що вже використовується в космічних місіях, нагадуючи людству, що ми вже зараз можемо рухатися далі, летіти підкорювати космос, хоча це буде небезпечно, але воно того варте. Адже якщо стояти на місці і не прагнути до зірок, то ми просто погаснем.

Особливо відчути одіссею Роя дозволяє чудова зйомка оператора Хойте Ван Хойтема, який працював над «Інтерстелларом» і «Дюнкерком». І на цей раз Кіноакадемія просто зобов'язана присудити йому «Оскар», оскільки цим візуальним рядом можна насолоджуватися вічно. Місцями гамма кольорів «До зірок» нагадує фантастику «Той, хто біжить по лезу 2049», і якщо ви її дивилися, то знаєте, наскільки та візуально прекрасна. Єдине, що не зачепило – саундтрек. Коли я думаю про космос, у мене до цих пір в голові грає композиція «The Landing» Джастіна Гурвіца з байопіка про Ніла Армстронга «Перша людина», хоча пройшов вже рік з його виходу у кіно, а з музики фільму «До зірок», який я подивилася вчора, не запам'яталося взагалі нічого. Тому особисто для мене творіння Грея не дотягує до звання шедевра на ось цей один пункт. Але в іншому це блискуче кіно про космос і про місце людини в ньому. Як в масштабному розумінні, так і в дуже особистому. Якщо ви теж мрієте про польоти за межі нашої Землі і до дірок додивилися «Гравітацію», «Інтерстеллар» і «Першу людину», то «До зірок» вас напевно підкорить. Це геніальний фільм і точно входить в десятку кращих кінокартин 2019 року.

Іноді потрібно відправитися на край Сонячної системи, щоб знайти себе і зрозуміти, що дійсно важливо в цьому крихкому та скороминущому житті.

5042 

Написати коментар

Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: