Рецензія на фільм «Ма»
Октавія Спенсер та її кровна помста булінгу

19 червня 2019,  03:24 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

В Америці (та й у багатьох інших країнах нашого грішного світу) старшокласники рано чи пізно стикаються з однією непростою проблемою: як дістати на свою вечірку алкоголь, якщо немає повнолітнього брата чи сестри, які можуть у цьому допомогти. І в новому горор-трилері «Ма» група неповнолітніх друзів знаходить наступний вихід із даної ситуації – вони підстерігають під магазином дорослу людину і просять його або її купити їм цілий ящик випивки. Мало хто погодиться купити алкоголь дітям, які, до того ж, перебувають за кермом, але мила на перший погляд Сью Енн вирішує допомогти компанії. Ось тільки її мотивом є аж ніяк не приємні спогади про свої шкільні вечірки...

При перегляді трейлера «Ма» здається, що головна героїня буде мститися групі підлітків, які, наприклад, довели її дочку чи сина до чогось жахливого, але насправді ці діти ні в чому не винні, а, як нам з перебоями намагається пояснити кульгаючий сюжет, винні їхні батьки (і то не кожного з них). Вони зробили з Сью Енн дещо жахливе, коли ще вчилися разом в школі. І через багато років за їхні гріхи доведеться розплачуватися дітям, хоча самі ж підлітки – Меггі, Гейлі, Енді і компанія – досить добрі діти, які просто хотіли потусити на каменях з пивом, а опинилися на шаленій тусовці в підвалі у Ма. Більше того, вони є справжніми друзями, які не кидають одне одного в біді. Так що перенесення Сью Енн травм свого минулого на цю групу тінейджерів виявляється простою випадковістю. І даремно, були б вони покидьками, сюжет від цього б тільки виграв.

Весь посил трилера «Ма» зводиться до того, що булінг (і вживання алкоголю неповнолітніми) – це погано, але постійні флешбеки з минулого головної героїні наскільки невміло вмонтовані в сучасну лінію оповідання, що складно зіставити тих поганих школярів з ними ж в старшому віці. Це ніби зовсім інші люди. Більш того, головний кривдник (майже гвалтівник) Сью Енн Бен недавно втратив дружину, через що і сам викликає співчуття. Якби нам показали, як він тепер б'є свого сина чи свою нову дівчину, то глядачеві було б простіше стати на бік Ма і бажати йому покарання. І взагалі дивно, що Бена та його сина Енді так і не показали ні в одній сцені разом, хоча нам неодноразово нагадували про те, що вони недавно пережили таку серйозну втрату, яка сильно на них вплинула. Причому дружина Бена і мати Енді не зникла при загадкових обставинах, як можна було б припустити з флешбеків про Бена, а померла від раку. Так що цю важливу сюжетну лінію сценарист Скотті Лендіс просто проігнорував.

«Ма» цілком тримається на плечах володарки премії «Оскар» Октавії Спенсер, яка в 2011 році заявила про себе на весь світ в іншому фільмі режисера Тейта Тейлора «Прислуга» (пам'ятаєте ту сцену з пирогом?!). Актриса відчайдушно намагається створити на екрані психопатку-месницю, якій глядач повинен співпереживати (чи хоча б кайфувати від її божевілля), але вдається їй це зі змінним успіхом. Спенсер крута лише в фіналі фільму, де їй нарешті дають зробити щось більше, аніж кидати в камеру підступні погляди. Проте, незважаючи на слабкий розвиток її героїні на екрані, Ма – єдина причина, яка змушує додивитися цей трилер до кінця. Заміни Спенсер кимось іншим, і фільм зовсім б не вийшов на екрани, оскільки без неї його просто не існує.

Вгадавши з Спенсер, Тейлор абсолютно даремно запросив у свій трилер таких чудових акторів, як Еллісон Дженні, яка з'являється тут мигцем в образі начальниці Сью Енн, і Люк Еванс, якому дісталася роль того самого кривдника Сью Енн Бена в дорослому віці. Їм просто не дали нічого зіграти. Кілька сцен, кілька фраз і все. Якщо ви є їхніми шанувальниками, вас це теж не порадує, а дивитися даний трилер виключно заради них і зовсім не варто.

Роль побільше дісталася Джульєтт Льюїс (тій самій з «Від заходу до світанку»). У «Ма» вона втілила матір Меггі, дівчини з тієї веселої компанії, якій не пощастило зв'язатися з Сью Енн. Вони з Меггі нагадують «Дівчаток Гілмор», але і героїні Льюїс тут не дали досягти хоч якогось катарсису, хоча ми всі пам'ятаємо, що вона вміє круто битися з вампірами. Ех, та маючи такий акторський склад Квентін Тарантіно (відсилання до «Від заходу до світанку» тривають) зняв би щось гідне «Оскара».

«Ма» складно назвати найгіршим фільмом Тейлора, оскільки його повнометражний дебют «Прекрасні виродки» був зустрінутий публікою ще більш прохолодно, тому, з великим жалем, ставимо його на друге місце з кінця у фільмографії цього режисера. Його головні кінороботи оскароносна драма «Прислуга» і трилер «Дівчина у потягу», який був номінований на премію BAFTA, обидва були засновані на книгах-бестселерах, і в даному випадку «Ма» як раз не вистачає цілісного сценарію, щоб захопив від першої і до останньої хвилини. Сюжет розвивається так мляво, і перші дві третини (або навіть три чверті) фільм практично ходить по колу. Ці повторювані вечірки в підвалі у Ма стомлюють і глядача, і персонажів; сюжету не вистачає динаміки розвитку чи хоча б нагнітання саспенсу. І навіть начебто гучний фінал не рятує нове творіння Тейлора від того, що його хочеться забути одразу після виходу із залу.

Загалом, булінг – це погано. Якщо ви раптом цього не знали чи забули, то Ма вам нагадає.

4154 

Написати коментар

Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: