Рецензія на фільм «Агент Джонні Інгліш: Нова місія»
Агент, який випадково рятує світ

21 вересня 2018,  16:18 | Рецензії | Автор: Елена Стрельбицкая

Знаменитого британського коміка Роуена Еткінсона, в чиєму арсеналі є дві успішні комедійні франшизи «Містер Бін» і «Агент Джонні Інгліш», не було видно на великому екрані з 2011 року, і його шанувальники по всьому світу встигли засумувати. Вирішивши, що на шпигунській темі можна заробити побільше, студії взялися за продовження пригод Джонні Інгліша, і ось Еткінсон повертається у велике кіно, щоб зловити геніального хакера, який традиційно бажає захопити весь світ.

Повернути на екрани комедійну франшизу Еткінсона довірили режисеру Девіду Керру, який працював у Великій Британії над багатьма комедійними серіалами і телефільмами, але ще жодного разу не знімав комедійний блокбастер, який виходить в прокат по всьому світу. Для підстраховки сценарій написав Вільям Девіс, один зі сценаристів першої і другої пригод Джонні Інгліша. Здавалося б, справу зроблено, але при перегляді все частіше ловиш себе на думці, що це не тріумфальне повернення, а гучне фіаско.

Джонні Інгліш завжди був уособленням агента-катастрофи, до чиїх послуг британська розвідка вдається в самому крайньому випадку, і цей крайній випадок знову настає в його третьому фільмі, коли геніальний хакер розсекречує всіх таємних агентів Її Величності і виводить з ладу життєво важливі для країни системи транспорту та зв'язку. Він не дуже кмітливий, не вміє влучно стріляти і насилу здатний відрізнити друга від ворога, але його тверда впевненість в тому, що він – найкращий агент Британії, а то і всього світу, викликає у долі симпатію, і та постійно йому посміхається. Щоб знайти відповідального за атаку хакера, Інгліш відправляється у Францію, по ходу справи влаштовуючи тест-драйв старому кабріолету Aston Martin, щоб поностальгувати про минулі часи. І поступово картина Керра все глибше і глибше занурюється в цю ностальгію, забуваючи порадувати чимось новим і оригінальним.

Еткінсона складно не любити, але якщо ви раптом не бачили його попередніх робіт і вирішуєте почати своє знайомство з ним з «Агента Джонні Інгліша 3», то я категорично вам не раджу цього робити. Як не раджу за допомогою цього фільму і знайомити своїх дітей з цим великим коміком, оскільки тут він не розкриває і десятої частки свого таланту. Не сперечаюся, місцями Еткінсон виблискує своєю харизмою, але навіть його єдина сцена з «Реальної любові» приносить більше задоволення, ніж всі півтори години нового «Агента Джонні Інгліша», який забувається майже одразу, як виходіш із залу кінотеатра.

Слідуючи шпигунським кліше, під час своєї місії Інгліш зустрічає фатальну жінку Офелію Пістолетову, яка теж виявляється шпигункою. Вона працює на російську розвідку і по ідеї повинна мати круту підготовку, але в результаті її роль зводиться до того, щоб дефілювати по екрану в красивих сукнях і загрозливо цілиться з пістолета. Цю героїню втілює Ольга Куриленко, і їй дали більше проявити себе у фільмі «Квант милосердя», де вона зіграла «дівчину Бонда» Каміллу. Офелія в її виконанні не вийшла ні крутою, ні смішною, а якщо творці таким чином вирішили підколоти Бондіану, то лише даремно витратили час актриси.

До погано прописаних персонажів цієї історії можна віднести і прем'єр-міністра Великої Британії, яка добровільно передає управління країною в руки злочинця. Її роль віддали дуже смішній актрисі Еммі Томпсон, але і вона не змогла врятувати свою недалеку героїню. А злий геній у втіленні Джейка Лесі, який захоплює Велику Британію з допомогою кількох DoS-атак, є недолугою пародією на Марка Цукерберга, Стіва Джобса, Ілона Маска і на всіх комп'ютерних геніїв з Бондіани на додачу. Єдиним персонажем, який викликає посмішку і симпатію, виявляється помічник Інгліша Боф, якого зіграв Бен Міллер.

Помістити агента з минулого в світ сучасних технологій було непоганою ідеєю, але її втілення розчаровує. Фільм намагається жартувати про все підряд (дивно, що про зарядку до телефону ніхто не пожартував), і далеко не кожен жарт з цього вінегрету гумору отримує відгук у публіки. А сексистський-нібито-жарт про те, що дружина Бофа напевно працює на підводному човні секретаркою (вона ж жінка, куди їй бути капітаном корабля) – це просто лінь сценариста, яка псує як персонажа Еткінсона, так і гумор фільму в цілому. Проте у третього "Агента Джонні Інгліша" є два по-справжньому смішних епізода, які знову доводять, що Еткінсон-майстер комедії тіла, і йому не потрібні слова, щоб розвеселити глядача. Це його запальні танці до ранку на дискотеці після чарівної таблетки і повне занурення у світ віртуальної реальності, де він не бере полонених.

Зняти хорошу третю частину будь-якої франшизи – дуже складне завдання, виконати яке вдається далеко не багатьом, але більшість сіквелів і рімейків цього року були або дуже вдалими («Дедпул 2», «Месники: Війна нескінченності», «Світ Юрського періоду 2»), або принаймні щиро намагалися порадувати глядача («Хижак»). На їхньому тлі нова комедія з Еткінсоном виглядає так, ніби вона зроблена виключно з метою заробити, і це відчувається в кожному кліше і ледачому сюжетному повороті, скопійованому з інших фільмів про шпигунів. На додаток у третього «Агента Джонні Інгліша» слабенька комедія, а саме комедією, а не бойовиком він і претендує бути в першу чергу. Наприклад, у того ж «Хижака», який за жанром є науково-фантастичним екшеном, гумор більш іскрометний. Та й ні тонкощів, ні розуму, які зазвичай притаманні британському гумору, тут просто немає.

У Керра вийшов одноразовий фільм, який не викликає бажання переглядати ні його, ні перші дві частини і може поставити хрест на кар'єрі Еткінсона на великому екрані. Сподіваюся, що останнє все-таки не трапиться, і він ще повернеться в якомусь хорошому кіно, де буде по-справжньому веселити глядача.

Деякі горе-агенти виходять в тираж не без причини, а тому що їм просто більше нічим дивувати і смішити публіку.

5137 

Написати коментар

Написати коментар...
Написати коментар...

Читайте також: