Рецензія на фільм «Повелитель бурі»

Слід віддати належне американській суспільній свідомості. не кожна нація змогла б, вторгнувшись на територію іншої держави і перебивши там мільйони людей, знімати військові драми про важке буття власних солдатів.

Поза тим, The Hurt Locker якісно відрізняється від вже звичного американського супер-геройського кіна про війну. Відрізняється, як не дивно, правдивістю. Хоча й тут не обійшлося без хронічного геройства та демонстративної крутості норову, але в розумних межах.

Сподобався стиль режисера, на межі документалістики. І хоч зараз це вже стало модним — саме тут він виглядає дуже доречним. Також до плюсів можна віднести мінімум акторської гри і багато тиші, що місцями ще дужче нагнітає загальну напруженість атмосфери.

Ще режисер, при кожній зручній нагоді, закликає до людяності, гуманності та співчуття — спишімо це на стать. Так само, як і епізод з уповільненою демонстрацією падіння закривавленої "гільзи помсти". є у фільмі ще кілька моментів, що напевно викличуть посмішку у людей, які тримали в руках справжню зброю. проте, радує, що такого небагато.

Що ж до виявлення людяності на війні, то можливо середньостатистичному американцю це не здасться смішним та безґлуздим і він похвалить режисера фразами на кшталт "це сміливо і правильно". Я ж, як середньостатистичний українець, скажу лише: "це невдале місце".